Перейти до вмісту

Планківська епоха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пла́нківська епо́ха — найдавніша епоха у хронології Всесвіту у фізичній космології, про яку існують будь-які теоретичні припущення. Вона тривала протягом планківського часу — від нуля до 10−43 секунд. У цю епоху, приблизно 13,8 млрд років тому, речовина Всесвіту мала планківську енергію (1019 ГеВ), планківський радіус (10−35 м), планківську температуру (1032 К)[1] і планківську густину (~1097 кг/м³)[2].

Вважають, що завдяки надзвичайно малим розмірам Всесвіту в цю епоху квантові гравітаційні ефекти переважали над іншими фізичними взаємодіями, а гравітаційні сили були співмірні з іншими фундаментальними взаємодіями, і всі сили могли бути об’єднані. Через надзвичайно високу температуру та густину речовини цей стан був нестійким, і в процесі розвитку, відомому як порушення симетрії, з’явилися звичні форми фундаментальних сил. Зокрема, гравітаційна взаємодія відокремилася від решти фундаментальних взаємодій.

Сучасна космологія вважає, що після завершення Планківської епохи розпочалася друга фаза розвитку ВсесвітуЕпоха великого об’єднання, а потім порушення симетрії швидко привело до Епохи космічної інфляції, протягом якої Всесвіт за дуже короткий час значно збільшився у розмірах[3].

Теоретичні основи

[ред. | ред. код]

Оскільки нині не існує загальноприйнятої теорії, яка поєднувала б квантову механіку та релятивістську гравітацію, сучасна наука не може описати події, що відбувалися за часів, коротших за планківський час, і на відстанях, менших за планківську довжину (приблизно 1,616×10−35 м — відстань, яку проходить світло за планківський час).

Без розуміння квантової гравітації — теорії, яка об’єднує квантову механіку та релятивістську гравітацію, — фізика Планківської епохи залишається невизначеною. Принципи, що лежали в основі єдності фундаментальних взаємодій, а також причини та перебіг процесу їх розділення досі залишаються малодослідженими.

Три з чотирьох фундаментальних сил були успішно описані в межах єдиної теорії, але проблема опису гравітації залишається відкритою. Якщо не враховувати квантові гравітаційні ефекти, то виходить, що Всесвіт почався з сингулярності з нескінченною густиною; однак врахування квантових ефектів може дозволити уникнути сингулярності.

Серед найопрацьованіших і найперспективніших кандидатів на об’єднувальну теорію — теорія струн і петльова квантова гравітація. Крім того, активно досліджують некомутативну геометрію та інші напрями, що можуть описати процеси зародження Всесвіту.

Експериментальні дослідження

[ред. | ред. код]

Експериментальні дані, які б допомогли зрозуміти Планківську епоху, практично відсутні.

Хоча зонд WMAP реєстрував реліктове випромінювання, яке виникло, коли Всесвіту було вже кількасот тисяч років, його результати дали змогу перевірити гіпотези про перші 10−12 секунду існування Всесвіту. Втім цей час усе ще набагато більший за Планківський час.

Певне розуміння процесів у ранньому Всесвіті дають дані, отримані з прискорювачів частинок. Наприклад, експерименти в релятивістському колайдері важких іонів (RHIC) показали, що кварк-глюонна плазма (один із ранніх станів матерії) поводиться радше як рідина, ніж як газ. На Великому адронному колайдері можна досліджувати ще ранніші стани матерії, однак нині не існує й не планується жодного прискорювача, який міг би досягти енергій порядку планківської енергії (близько 1,22×1019 ГеВ).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Бог і Мультиверсум». Розділ із книги Віктора Стенджера Хаотична інфляція
  2. Космологія. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 24 грудня 2018.
  3. Edward W. Kolb; Michael S. Turner (1994). The Early Universe. Basic Books. с. 447. ISBN 978-0-201-62674-2.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]