Планування сім'ї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Комбіновані оральні контрацептиви: введені в обіг у 1960 році, зіграли інструментальну роль у плануванні сім'ї на декади.

Планува́ння сім'ї́ (англ. family planning) — ухвалення парою (або особою) добровільних та зважених рішень про об'єм власної сім'ї, зокрема, про число дітей в ній, і дії, що сприяють реалізації таких рішень (як воно розуміється на мікрорівні).

Правовою і морально-етичною основами планування сім'ї є плановане (відповідальне) батьківство — надання сім'ї, парі та окремим особистостям можливості вільно і відповідально визначати бажане для них число дітей і проміжки між їх народженнями (календар народжень). Таке право[en] проголошене в цілому ряді міжнародних угод і розглядається як одне з основних прав людини.

На макрорівні під плануванням сім'ї розуміється діяльність державних і недержавних організацій (програми, комплекси заходів), спрямована на створення умов для реалізації відповідального батьківства, для досягнення кожною сім'єю, парою чи особою бажаного числа дітей. На практиці ця діяльність в основному спрямована на стимулювання обмеження дітонародження, тому програми планування сім'ї іноді називаються програмами контролю народжуваності.

Ефективність планування сім'ї залежить від інформованості людей про методи контролю дітонародження, а також від доступності і прийнятності цих методів для різних категорій сімей.

Причини та переваги[ред. | ред. код]

Сутність планування сім'ї полягає в доданні сексуальним практикам, крім статусу засобу відтворення собі подібних (за винятком випадків, коли це є усвідомленим вибором), статусу засобу для:

Планування сім'ї має ряд позитивних наслідків порівняно з незапланованими батьківством та материнством, зокрема:

Основними причинами для існування сімейного планування, таким чином, є ризики для здоров'я матерів та обмеженість ресурсів на вирощування дітей.

Здоров'я матерів[ред. | ред. код]

Всесвітня організація охорони здоров'я постановляє щодо материнського здоров'я наступне:

«Материнське здоров'я відноситься до здоров'я жінки протягом вагітності, пологів та післяродового періоду. В той час як материнство буває позитивним та наповнюючим досвідом, для занадто багатьох матерів воно пов'язане зі стражданнями, погіршеннями здоров'я та навіть зі смертю.»

Близько 99 % смертей матерів припадають на країни, що розвиваються; менше половини трапляються в Африці на південь від Сахари та майже третина — в Південній Азії.[1]

Раннє материнство[ред. | ред. код]

Як раннє, так і пізнє материнство небезпечні підвищеними ризиками. Юні дівчата під час підліткових вагітностей стикаються з вищим ризиком ускладнень та смерті під час вагітності та пологів.[1] Очікування принаймні до 18 років для матері перед спробами завести дітей покращує здоров'я як матері, так і дитини.[2]

Також, якщо після народження дитини є бажаними ще діти, для здоров'я жінки та дітей краще зачекати принайні 2 роки після попереднього народження перед спробами зачаття (але не рекомендовано більше 5 років).[2] Після викидня чи аборту для збереження здоров'я варто зачекати як мінімум 6 місяців.[2]

Пізнє материнство[ред. | ред. код]

Плануючи родину, жінки також повинні стерегтися репродуктивних ризиків, пов'язаних із їхнім віком. Як і старші чоловіки, старші жінки мають вищий шанс зачати дитину з аутизмом чи синдромом Дауна, зростають шанси багатоплідних родів, що загострює ризики пізніх пологів; в них також вищі шанси розвитку гестаційного цукрового діабету, більша вірогідність потреби в кесаревому розтині; тіла старших жінок менш пристосовані до дітонародження. Вищий ризик затяжних пологів, що є дистресом як для матері, так і для немовляти.

Генетичні ускладнення[ред. | ред. код]

Планування сім'ї також показане для пар, що мають високий ризик успадковування генетичних патологій та хвороб. Часто в генетичну консультацію звертається пара, де один партнер/партнерка чи обоє мають генетичні патології в роду, для визначення імовірного ризику їх успадкування.

Ресурси[ред. | ред. код]

За комплексиним даними міжнародних спостережень, коли жінки мають доступ до додаткової (післяшкільної) освіти та оплачуваної роботи, сім'ї можуть інвестувати більше в кожну дитину. Діти з меншою кількістю сиблінгів (братів чи сестер) схильні довше залишатися в школі, ніж ті, в кого більше сиблінгів. Полишення школи задля народження дітей є довготривалим наслідком для майбутнього дівчат з багатодітних сімей, як і для трудових ресурсів їхніх майбутніх сімей та спільнот. Сімейне планування сповільнює нераціональне зростання популяції, котре виснажує ресурси довкілля в планетарному масштабі, а також національні та регіональні зусилля для розвитку[3].

Методи[ред. | ред. код]

Плакат зображує негативні наслідки дефіциту сімейного планування та завеликої кількості дітей (Ефіопія).

Найчастіше використовувані методи дозволяють парі на регулярній основі вступати у статевий контакт, отримуючи задоволення, при цьому надійно зменшуючи вірогідність виникнення вагітності, принаймі доти, поки пара не вирішить, що хоче виникнення вагітності. У зв'язку з цим, планування сім'ї включає методи котролю над народжуваністю, які або запобігають заплідненню, або діють після запліднення, заважаючи імплантації ембріона. До сучасних методів планування сім'ї належать:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Maternal mortality. World Health Organization. 
  2. а б в Healthy Timing and Spacing of Pregnancy: HTSP Messages. USAID. Процитовано 2008-05-13. 
  3. ВООЗ. «Планирование семьи». World Health Organization. Перевірено 2018-07-12.

Посилання[ред. | ред. код]