Пластомір

Пластомір К-01. 1 — основа, 2 — ніжка, 3 — стійка, 4 — вал, 5 — гайка-диск з лімбом, 6 — стіл, 7 — чашка, 8 — конус — індентор, 9 — шток, 10 — майданчик, 11 — лінійка, 12 — затискач, 13 — стрілка,14 — індикатор годинникового типу, 15 — обойма, 16 — балка, 17 — стрілка.

Пластомір — прилад для вимірювання реологічних властивостей неньютонівських рідин.

Загальний опис

Найпоширеніші конусні пластоміри, основна ідея конструкції яких — визначення параметрів занурення конуса під дією сталого навантаження, що дає можливість одержати умовну реологічну характеристику або визначити пластичну міцність випробовуваної речовини. Конструкція одного з різновидів пластомірів показана на рисунку.

Визначення реологічної характеритики неньютонівських рідин

Реологічну характеристику — криву течії одержують як залежність швидкості занурення конуса dh/dt від дотичного напруження τ при зсуві, яка послідовно зменшується у міру занурення внаслідок збільшення площі контакту конуса з досліджуваною рідиною.

Визначення пластичної міцності неньютонівських рідин

Пластичну міцність Pm неньютонівських рідин визначають за формулою:

Pm = KF_k/h_п²

де K — постійна, що залежить від кута розхилу конуса α ; при α = 45^о К = 0,41. F_k — навантаження на конус, яке визначається вагою тягаря; h_п — глибина проникнення конуса.

Основні характеристики пластоміра К-01: діапазон вимірювання пластичної міцності Pm = (2,6•10³ — 8,5•10⁵) Н/м³ ; похибка σpm не більш 10 %; діапазон змін навантаження на конус F = (1,4...101,4) Н; загальна глибина проникнення конуса h_ok = 0…15 мм; робоча глибина h_рк =7…15 мм.

Джерела

• Білецький В. С., Сергеев П. В., Папушин Ю. Л. Теорія і практика селективної масляної агрегації вугілля — Донецьк: Грань. — 1996. — 264 с.

Посилання

• http://www.tsaa.org.ua/MVZ/praktikum.doc^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}