Платонов Андрій Платонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Платонов
рос. Андрей Платонов
Andrej-platonovic-platonov-1938.jpg
Ім'я при народженні Андрій Платонович Климентов
Псевдо Платонов, А. Фирсов, Ф. Человеков, А Вагулов
Народився 16 (28) серпня 1899
Воронеж, Російська імперія
Помер 5 січня 1951(1951-01-05)[1][2][3] (51 рік)
Москва, РРФСР, СРСР
·туберкульоз
Поховання
Громадянство Російська імперія Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність письменник
Мова творів російська
Роки активності 19191951
Жанр вірші, романи, повісті, оповідання, п'єси, сценарії, публіцистика
Magnum opus The Foundation Pit[d]
Діти Q15080814?
Нагороди
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сайт: platonov-ap.ru

CMNS: Андрій Платонов на Вікісховищі

Андрій Платонов — літературний псевдонім Андрія Платоновича Климентова (1 вересня 1899, Воронеж, Російська імперія — 5 січня 1951, Москва, Російська РФСР), російського письменника, члена Спілки письменників Росії. Інші псевдоніми письменника: А. Фірсов, Ф. Чєловєков, А. Вагулов.

Закінчив Воронезький політехнічний інститут, друкувався з 1921 року, був учасником німецько-радянської війни.

За його оповіданням створено українські стрічки: «На зорі туманної юності», «Ти хто?» (1985), «Сміттєвий вітер» (1986), «Поклик млості родичів (рос. — Зов родственного томления)» (1988).

Як письменник відзначився надзвичайно оригінальною стилістикою — його літературні досліди та експерименти привели до віднайдення практично нової мови наповненої такими виразами і зворотами, які годі зустріти у звичайній літературній мові. Бувши носієм складних філософських поглядів, він зобразив навколишній світ радянської дійсності 20-30 років ХХ століття з погляду глибинних психологічних переживань героїв. Офіційна радянська критика сприйняла таке зображення дійсності як «наклеп на радянський устрій». Іноді критики та колеги-письменники сприймали його як сатирика. М. Горький писав йому, що «Ваша сатира невчасна». Твори письменника були заборонені. Письменник зазнав переслідувань і цькувань, помер передчасно.

Твори[ред. | ред. код]

  • Блакитна глибина (Голубая глубина)
  • Антисексус
  • Єпіфанські шлюзи (Епифанские шлюзы)
  • Лугові майстри (Луговые мастера)
  • Заповітна людина (Сокровенный человек)
  • Чевенгур (роман)
  • Третій син (Третий сын)
  • Фро
  • Котлован[ru] (повість)
  • Ювенільне море (роман) (Ювенильное море)
  • Джан
  • Ріка Потудань (Река Потудань)
  • Щаслива Москва (Счастливая Москва)
  • Жорстокий і прекрасний світ (В прекрасном и яростном мире)
  • Корова
  • Повернення (Возвращение)

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Андрій Платонов є головним героєм роману «Коростишівський Платонов» Олександра Клименка (2010, «Ярославів Вал»). Твір (в авторському перекладі) надруковано на батьківщині Платонова — в журналі «Подъём» (№5, 2012, Воронеж)[4], публікацію приурочено до II міжнародного Платонівського фестивалю мистецтв.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Платонов Андрей Платонович / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. Травневий номер журналу «Подъём» частково присвячений Платонівському фестивалю
  5. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред. | ред. код]