Платонов Андрій Платонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Платонов
рос. Андрей Платонов
Andrej-platonovic-platonov-1938.jpg
Ім'я при народженні Андрій Платонович Климентов
Псевдо Платонов, А. Фирсов, Ф. Человеков, А Вагулов
Народився 16 (28) серпня 1899
Воронеж, Російська імперія
Помер 5 січня 1951(1951-01-05)[1][2][3] (51 рік)
Москва, РРФСР, СРСР
·туберкульоз
Поховання
Громадянство Російська імперія Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність письменник
Мова творів російська
Роки активності 19191951
Жанр вірші, романи, повісті, оповідання, п'єси, сценарії, публіцистика
Magnum opus The Foundation Pitd
Партія КПРС
Діти M. A. Platonovad
Нагороди
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сайт: platonov-ap.ru

CMNS: Андрій Платонов на Вікісховищі

Андрій Платонов — літературний псевдонім Андрія Платоновича Климентова (1 вересня 1899, Воронеж, Російська імперія — 5 січня 1951, Москва, Російська РФСР), російського письменника, члена Спілки письменників Росії. Інші псевдоніми письменника: А. Фірсов, Ф. Чєловєков, А. Вагулов.

Закінчив Воронезький політехнічний інститут, друкувався з 1921 року, був учасником німецько-радянської війни.

За його оповіданням створено українські стрічки: «На зорі туманної юності», «Ти хто?» (1985), «Сміттєвий вітер» (1986), «Поклик млості родичів (рос. — Зов родственного томления)» (1988).

Як письменник відзначився надзвичайно оригінальною стилістикою — його літературні досліди та експерименти привели до віднайдення практично нової мови наповненої такими виразами і зворотами, які годі зустріти у звичайній літературній мові. Бувши носієм складних філософських поглядів, він зобразив навколишній світ радянської дійсності 20-30 років ХХ століття з погляду глибинних психологічних переживань героїв. Офіційна радянська критика сприйняла таке зображення дійсності як «наклеп на радянський устрій». Іноді критики та колеги-письменники сприймали його як сатирика. М. Горький писав йому, що «Ваша сатира невчасна». Твори письменника були заборонені. Письменник зазнав переслідувань і цькувань, помер передчасно.

Твори[ред. | ред. код]

  • Блакитна глибина (Голубая глубина)
  • Антисексус
  • Єпіфанські шлюзи (Епифанские шлюзы)
  • Лугові майстри (Луговые мастера)
  • Заповітна людина (Сокровенный человек)
  • Чевенгур (роман)
  • Третій син (Третий сын)
  • Фро
  • Котлован[ru] (повість)
  • Ювенільне море (роман) (Ювенильное море)
  • Джан
  • Ріка Потудань (Река Потудань)
  • Щаслива Москва (Счастливая Москва)
  • Жорстокий і прекрасний світ (В прекрасном и яростном мире)
  • Корова
  • Повернення (Возвращение)

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Андрій Платонов є головним героєм роману «Коростишівський Платонов» Олександра Клименка (2010, «Ярославів Вал»). Твір (в авторському перекладі) надруковано на батьківщині Платонова — в журналі «Подъём» (№5, 2012, Воронеж)[4], публікацію приурочено до II міжнародного Платонівського фестивалю мистецтв.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Платонов Андрей Платонович / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. Травневий номер журналу «Подъём» частково присвячений Платонівському фестивалю
  5. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред. | ред. код]