Платон (Городецький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Митрополит Платон
Ім'я при народженніМикола Іванович Шалюхін
Народився2 (14) травня 1803(1803-05-14)
посад Погоріле-Городище Тверської губ.
Помер1 жовтня 1891(1891-10-01) (88 років)
Київ
ПохованняСофійський собор
Країна Російська імперія
Діяльністьцерковний діяч
Галузьправославна церква[1]
Alma materСанкт-Петербурзька духовна академія
Знання мовросійська[1]
Титулмитрополит київський
Посадаєпископ
ПопередникФілофей (Успенський)
НаступникІоаннікій (Руднєв)
Конфесіяправослав'я
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Володимира 1 ступеня орден Святого Олександра Невського орден Святої Анни I ступеня Орден Таковського хреста орден «Святий Олександр» орден князя Данила I

Митрополит Платон (в миру Микола Іванович Городецький, уроджений Шалюхін; нар. 2 (14) травня 1803(18030514) , Погоріле-Городище Тверська губернія — пом. 1 жовтня 1891, Київ) — російський церковний діяч у Латвії, Литві та Україні. Вчений та проповідник. Також четвертий московит на престолі митрополита Київського і Галицького (18821891) синодальної РПЦ.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Надгробок митрополита Платона (Городецького) в Стрітенському приделі Софійського собору, 1837

Народився у родині сільського священика Івана Андрійовича Шалюхіна. Прізвище Городецький, за місцем народження, отримав у семінарії.

1811 року вступив до Ржевського духовного училища, з якого 1817 року перейшов до Тверської духовної семінарії. 1823 року, завершивши навчання у семінарії, вступив до Санкт-Петербурзької духовної академії.

У 1823-1827 рр. навчається у академії, після завершення якого отримує призначення професора Орловської духовної семінарії.

Впродовж роботи у семінарії (1827-1829 рр.) викладає французьку мову, є інспектором семінарії. 1829 року переведений до Санкт-Петербурзької духовної академії зі ступенем бакалавра.

1830 року прийняв чернечий постриг. У 1831-1837 рр. працював у Санкт-Петербурзькій духовній академії інспектором, виконуючи ряд інших обов'язків.

1837 року призначений ректором Костромської семінарії, а 1839 року переведений у Вільно на посаду настоятеля Свято-Духового монастиря.

В подальші десятиріччя обіймав посаду єпископа ряду єпархій: єпископ Ковенський (18431848), єпископ Ризький, керуючий Псковської єпархії (18481867). За час єпископства у Ризі укріпив позиції православ'я, впорядковував храми та сприяв мирному переходу до православ'я старообрядців.

У 1867-1877 рр. очолював Донську єпархію, а у 1877-1882 рр. — Херсонську єпархію.

4 лютого 1882 року висвячений у київського митрополита, священноархімандрита Києво-Печерської Лаври (однак перебував Платон у Софійському монастирі). Опікувався у Києві духовними школами, пожертвував кошти для відновлення Межигірського монастиря.

Помер у Софійському монастирі, був похований у Софійському соборі.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

В пам'ять про митрополита Платона у 1895-1897 на Солом'янці (вул. Стадіонна) збудовано Свято-Покровську церкву з приділом Св. Платона. Розташована поруч із церквою вулиця, що виникла бл. 1910 року, була також названа Платонівською.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Czech National Authority Database

Посилання

[ред. | ред. код]