Платформа Google

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її з чинними мовними стандартами. (січень 2019)

Google потребує значних обчислювальних ресурсів для того, щоб забезпечити роботу своїх сервісів. Ця стаття описує технологічну інфраструктуру, яка підтримує вебсайти Google, взяту із публічних джерел компанії Google.

Обладнання[ред. | ред. код]

Перше обладнання[ред. | ред. код]

Найперші апаратні засоби (приблизно 1998 рік), які використовував Google знаходячись в Стенфордському університеті, включали[1]:

  • Sun Ultra II із двоядерними 200 МГц процесорами, і 256 МБ RAM. Це була основна машина оригінальної системи Backrub.
  • 2 × 300 МГц Сервери Dual Pentium II подаровані компанією Intel, вони містили 512 МБ RAM і 10 жорстких дисків по 9 ГБ між ними. На цих комп'ютерах виконувалась задача пошуку.
  • F50 IBM RS/6000 надана компанією IBM, містила 4 процесори, 512 МБ пам'яті і 8 × 9 ГБ жорстких дисків.
  • Два допоміжних модулів включали 3 × 9 ГБ жорстких дисків і 6 x 4 ГБ жорстких дисків відповідно (сховище для резервного копіювання). Вони були підключені до Sun Ultra II.
  • Ще один дисковий пристрій марки IBM із 8 × 9 ГБ жорсткими дисками, подарованими компанією IBM.
  • Зібраний самостійно дисковий масив, який включав 10 × 9 ГБ SCSI жорстких дисків.

Сучасне обладнання[ред. | ред. код]

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (вересень 2012)

Серверами є x86 персональні комп'ютери об'єднанні в кластер, на яких встановлена модифікована версія системи Linux. Основною стратегією даної архітектури, є використання процесорів, які є найпотужнішими у відношенні до ціни, а не абсолютно найпотужнішими. На момент 2009-2010 рр. сервери складались із недорогих персональних комп'ютерів, зібраних власноруч кожен з яких має два процесори (кожен має 2 ядра[2]), також містить значний обсяг RAM, який сягає понад 8 DIMM слотів для підключення подвійних плат пам'яті типу DIMM, і двох жорстких дисків SATA, які підключаються через нестандартний інтерфейс живлення типу ATX[3]. Відповідно до даних CNET і книги написаною Джоном Геннесі, кожен сервер містить батарею місткістю 12 вольтів для того, щоб зменшити витрати та підвищити ефективність використання енергії[2][4].

Топологія мережі[ред. | ред. код]

Докладна інформація про архітектуру їхньої мережі та системи не є публічно доступною, але згідно з публікаціями про Google[5][6], які мали місце у звіті "Atlas Top 10", де Google приводиться в рейтингу як 3-ій з найбільших інтернет-провайдерів після "Level 3" і "Global Crossing".

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ Google Stanford Hardware. Стенфордський університет. 
  2. ↑ а б Computer Architecture, Fifth Edition: A Quantitative Approach, ISBN 978-0-12-383872-8; Chapter Six; 6.7 "A Google Warehouse-Scale Computer" page 471 "Designing motherboards that only need a single 12-volt supply so that the UPS function could be supplied by standard batteries associated with each server"
  3. ↑ Google's secret power supplies
  4. ↑ Google on-server 12V UPS, 1 April 2009.
  5. ↑ Fiber Optic Communication Technologies: What’s Needed for Datacenter Network Operations
  6. ↑ FTTH look ahead — technologies & architectures
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Платформа_Google&oldid=33309365