Плацента

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Положення плаценти у череві вагітної жінки. Плід на терміні 40 тижнів. Правильне головне передлежання

Плаце́нта або дитя́че мі́сце[1] (лат. placenta) — орган, що забезпечує постійний зв'язок між організмом матері і плодом. Застаріла українська назва — мі́стище[2].

Плацента включає дві частини: материнську і плодову.

Назва[ред. | ред. код]

Латинська назва placenta походить від грец. πλακόεντα/πλακοῦντα — знахідного відмінка πλακόεις/πλακούς (яке означає «корж», «млинець», пор. «плачинда»), і пов'язана зі зовнішнім виглядом відійшлої плаценти[3][4][5].

Будова[ред. | ред. код]

Плацента кріпиться до стінок матки і з'єднується з плодом пуповиною.

Материнська частина[ред. | ред. код]

Материнська частина плаценти утворена слизовою оболонкою матки у ділянці вростання у неї ворсинок хоріона плода. Це, так звана, основна відпадна (децудальна) оболонка.

Крім неї у складі ендометрію матки вагітної жінки розрізняють вільну від вростань хоріальних ворсин пристінкову відпадну оболонку, а також сумкову відпадну оболонку, що відмежовує зародок від порожнини матки. Характерною ознакою сполучнотканинної основи ендометрію є наявність значної кількості децудальних клітин. Це великі клітини полігональної форми з оксифільною цитоплазмою, що утворюють скупчення у базальному шарі ендометрію між верхівками хоріальних ворсин.

Плодова частина[ред. | ред. код]

Плодова частина плаценти утворена ворсинчастим хоріоном — похідним трофобласта. Розрізняють, так званий, розгалужений хоріон, ворсинки якого вростають в ендометрій у ділянці основної відпадної оболонки, і гладкий хоріон, що є місцем контакту трофобласта з сумковою відпадною оболонкою. Ворсинки хоріона деревоподібні, розгалужені вирости трофобласта в ділянці його контакту із слизовою оболонкою матки.

Фізіологія[ред. | ред. код]

Розвиток[ред. | ред. код]

Розвиток плаценти починається після імплантації бластоцисти в ендометрій матки. Зовнішній шар бластоцисти стає трофобластом, що утворює зовнішній шар плаценти. У ньому можна виділити два шари: нижній цитотрофобластний і верхній синцитіотрофобластний. Синцитіотрофобласт (також відомий як синцитій) являє собою багатоядерний суцільний клітинний шар, що покриває поверхню плаценти. Він утворюється внаслідок диференціації і злиття нижчерозташованих клітин цитотрофобласту; цей процес триває протягом всього розвитку плаценти. Функція синцитіотрофобласту — забезпечити захисний бар'єр для плода.

Плацентарний кровообіг[ред. | ред. код]

Народження[ред. | ред. код]

Докладніше: Вихід плаценти

Після виходу плода з пологових шляхів починається процес відторгнення плаценти від стінок матки. Період між появою дитини і виходом плаценти (15-30 хвилин) називають «третім етапом пологів».

Після відторгнення плаценти починається процес загоювання стінок матки. Він триває кілька тижнів і супроводжується виділеннями з піхви — лохіями.

Функції[ред. | ред. код]

Плацента в культурі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Гармашева Н. Л., Плацентарное кровообращение, Л., 1967;
  • Гармашева Н. Л., Женщине о внутриутробном развитии ребенка, 2 изд., М., 1973.

Посилання[ред. | ред. код]