Плейстоценовий ревайлдинг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Плейстоценовий ревайлдинг (англ. Pleistocene Rewilding) — природоохоронна ідеологія, що робить акцент на максимально повне відновлення природних екосистем у тому вигляді, в якому вони існували до вимирання мегафауни в пізньому плейстоцені.

Відтворення плейстоценових біоценозів пропонується здійснювати шляхом реінтродукції видів великих тварин, що збереглися до наших днів на території їхнього колишнього «плейстоценового» ареалу, а також за рахунок заміни зниклих видів уцілілими спорідненими видами, що займають подібну екологічну нішу[1].

Ревайлдинг Північної Америки[ред.ред. код]

Ряд американських біологів виступив з пропозицією про відновлення екосистеми Великих Рівнин в тому вигляді, в якому вона була до вимирання мегафауни 12-13 тис. років тому. Передбачається, на додаток до збережених степових бізонів та вилорогів, повернути в прерії гепардів (замість вимерлих американських гепардів, яких було кілька видів), завезти коней Пржевальського (замість зниклих американських диких коней), куланів і кілька видів мозоленогих (одногорбих верблюдів, диких двогорбих верблюдів, а також гуанако з Південної Америки). План також містить у собі акліматизацію в Америці африканських і азійських слонів (замість мамонтів і мастодонтів), і африканських чи азійських левів — замість зниклого печерного лева. Втім, всі ці пропозиції знаходяться на стадії обговорення. Єдиною реальною акцією в рамках плейстоценового ревайлдингу Америки стало повернення в прерії Техасу болсонових гігантських черепах з Мексики (це найбільша континентальна черепаха Нового Світу).[2][3][4].

Ревайлдинг Південної Америки[ред.ред. код]

Існують плани ревайлдингу слабозаселенних територій Церрадо і Пантанал в Бразилії. З метою відновлення плейстоценової екосистеми (очевидно зниклої в результаті мисливської діяльності людини) передбачається реінтродукувати слонів, зебр, гуанако і можливо бегемотів (замість вимерлих токсодонів, які займали схожу екологічну нішу)[5].

Ревайлдинг Північної Євразії[ред.ред. код]

У Північній Євразії до плейстоценового ревайлдингу слід віднести успішну реінтродукція вівцебиків в Радянському Союзі. У плейстоцені вівцебики населяли тундростепи Євразії, проте повністю вимерли 7-10 тисяч років тому, зберігшись тільки в арктичних областях Америки і Гренландії. У 1974–1975 рр. відбулося завезення канадських вівцебиків на півострів Таймир і острів Врангеля. Тварини успішно прижилися, і число їх з тих пір неухильно збільшується. А в 1989 році російським вченим Сергієм Зимовим був початий в Якутії експеримент, націлений на відтворення всієї «плейстоценової» екосистеми, і перетворення сучасної тундри на тундростеп, як той, що існував 10-20 тисяч років тому. Метою проекту є експериментальна перевірка гіпотез про вплив великих тварин на рослинність навколишніх ландшафтів. Для цього був створений заказник в низов'ях Колими, площею 160 км², що отримав назву «плейстоценовий парк». На територію парку були поселені табун коней і інші тварини — лосі, північні олені, ведмеді. Повернення в екосистему великих тварин привело до змін рослинності мохова тундра почала заміщатися степовими фітоценозами із злакових трав. Для повнішого відновлення екосистеми тундростепу планується ввести до екосистеми ще ряд видів — вівцебиків, изюбрів, яків, сніжних баранів, диких верблюдів, куланів а також верховного хижака, який зможе замінити печерного лева (таким хижаком буде, ймовірно, амурський тигр). Найважливішим з усіх кандидатів на реінтродукцію є канадський лісовий бізон. У доісторичному минулому бізони, що населяли увесь Сибір до берегів Льодовитого океану, були одним з найпоширеніших видів «мамонтової фауни». В Азії стародавні бізони вимерли разом з мамонтами, але в Америці вони збереглися, розпавшись на два підвиди. Найбільшу схожість із стародавнім бізоном зберіг більший північний підвид — канадський лісовий бізон, пристосований для життя в тайзі і тундрі. Після зникнення мамонтів і шерстистих носорогів, це тварина мамонтової фауни, що найкраще збереглася. У 2006 році, після довгих переговорів, до Якутії завезли гурт з 30 молодих лісових бізонів, подарованих урядом Канади. Спочатку їх передбачалося направити до плейстоценового парку (підготовча робота по переселенню бізонів йшла в рамках цього проекту), але в підсумку, враховуючи цінність отриманих тварин, було вирішено поселити стадо в парку «Усть-Бутома», розташованому південніше. Там стадо міститься до нинішнього дня. Бізони успішно прижилися і дають потомство, так що з 2011 року намічено їх розселення в дику природу[6][7]

Література[ред.ред. код]

  • Donlan C. Josh, Berger Joel, Bock Carl E., Jane H. Bock, David A. Burney, James A. Estes, Dave Foreman, Paul S. Martin, Gary W. Roemer, Felisa A. Smith, Michael E. Soulé, and Harry W. Greene. // Pleistocene Rewilding: an Optimistic Agenda for 21st Century Conservation. — Amer. Naturalist. — 2006. — Vol. 168. — P. 660–681.

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://oberond.livejournal.com / 985.html «Pleistocene re-wilding 'merits serious consideration also outside North America» Jens-C. Svenning, Department of Biological Sciences, University of Aarhus, Ny Munkegade, Build. 1540, DK-8000 Aarhus C, Denmark
  2. Paul S. Martin Twilight of the Mammoth: Ice Age Extinction and the Rewilding of America. — Berkeley: UC Press. — ISBN 0-520-25243-8
  3. http://www.gazeta.ru/science/news/888270.shtml
  4. Donlan, CJ; et al. (2006). «Pleistocene Rewilding: An Optimistic Agenda for Twenty-First Century Conservation» The American Naturalist: 1-22. http://www.eeb.cornell.edu/donlan/PDFS/donlan_etal_2006.pdf
  5. http://web.me.com/galetti/Labic / Publications_files / Galetti_PleistoceneParks.pdf Parks of the Pleistocene: recreating the Cerrado and the Pantanal with megafauna1 Mauro Galetti, PhD2, 3 Phenology and Seed Dispersion Group, Department of Ecology (UNESP-Rio Claro)
  6. http://www.self-willed-land.org.uk/articles/rewild_restore.htm (англ.)
  7. http://www.faculty.uaf.edu/fffsc/park.html Pleistocene Park (англ.)

Посилання[ред.ред. код]