Пломінь (літературний клуб)
 | |
| Тип | літературний клуб, лекторій, видавництво |
|---|---|
| Галузь | культурологія, видавнича справа |
| Засновано | 2016 |
| Засновник(и) | Євген Врядник |
| Штаб-квартира | Київ, провулок Шевченка, 5 |
| plomin.club | |
Пломінь — український культурно-освітній проєкт, що існує у форматі медіа, лекторію, бібліотеки та видавництва в Києві.
«Пломінь» організовує зустрічі з літературознавцями, філософами, та сучасними поетами. На базі клубу також відбуваються презентації книг[1].
В межах лекторію виступали кандидати філософських наук Сергій Капранов, сходознавець Юрій Завгородній, Віталій Щепанський, Святослав Вишинський, Руслан Халіков, Олександр Маслак, Олена Семеняка, кандидат політичних наук Роман Коршук і Юрій Михальчишин, доктор філософських наук Тетяна Глушко, кандидат історичних наук Роман Пономаренко, літературознавець Остап Українець, дослідник середньовічної іконографії Сергій Зотов, перекладач і дослідник алхімії та герметизму Гліб Бутузов тощо. Також «Пломінь» організував лекцію в Києві для відомого британського історика та дослідника традиціоналізму Марка Седжвіка[2].
Створення[ред. | ред. код]
Проєкт заснований у 2016 році ветераном російсько-української війни — Євгеном Врядником[3].
Назва літературного клубу «Пломінь» походить із авторського перекладу вірша філософа Фрідріха Ніцше «Ecce Homo», котрий зазначено в передмові до книги «Весела наука»:
«Знаю, хто я: я палаю
Невтоленний, сам згораю.
У вогні своїх бажань.
Що схоплю — вогнем засяє
Кину — в попіл, і зникає
Пломінь я — нема вагань».
Організатори вказують, що «цей вірш — заповіт та внутрішній життєвий закон європейської людини. Адже бути європейцем — це бути причетним, бути дієвим, згорати у полум'ї повноти життя та могутності духу»[4].
Лекторій[ред. | ред. код]
Тематика лекцій літературного клубу — філософська та історична.
.jpg)
Відкриття літературного клубу відбулось 3 вересня 2016 року з лекцією Святослава Вишинського про філософію Фрідріха Ніцше[5].
Релігієзнавець Руслан Халіков прочитав у літературному клубі курс лекцій з історії ідеї традиціоналізму в Європі[6]. «Ці лекції присвячені більш вузькому питанню: традиціоналізму як інтелектуальній течії. Від Великої французької революції деякі люди виступали за прогрес і модернізацію, а інші — за повернення до витоків. З того часу до XX століття викристалізувалася тенденція інтелектуальних пошуків традицій, того, що було до модерну, до чого слід повернутися», — прокоментував лектор в інтерв'ю[6].
В літературному клубі також проходили заходи, присвячені французькому історику Домініку Веннеру[7].
Олена Семеняка, аспірантка Києво-Могилянської академії у своєму блозі написала детальний відгук про лекцію японознавця Сергія Капранова «Юкіо Місіма: останній самурай»[8].
Взимку та навесні 2020 в лекторії був проведений цикл лекцій голови Української природоохоронної групи, молодшого наукового співробітника відділу моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України Олексія Василюка, присвячених екологічній проблематиці: історію охорони природи у світі та в Україні зокрема, види заповідних територій, проблеми землекористування тощо[9].
Окрім лекцій, у літературному клубі також організовуються виставки сучасних українських художників, як-от художника-анімаліста Ігоря Землянських[10], Христини Макаренко[11], Руслана Лубинського[12][13][14]. А також художні ярмарки за участі багатьох митців[15] та благодійні майстер-класи[16].
Видавництво «Пломінь»[ред. | ред. код]
2018 року команда заснувала однойменне книжкове видавництво «Пломінь». Першою опублікованою книгою видавництва став український переклад збірки німецького письменника та військовика Ернста Юнґера «Вогонь і кров»[17]. На презентації книги в Києві також виступив перший командир полку «Азов» Андрій Білецький[18].
Тематика книг видавництва: філософія, військова мемуаристика, дослідження міфу, антилітература, традиціоналізм.
Команда видавництва дбає про художній і поліграфічний рівень видань, працюючи з молодими художниками й ілюстраторами. Серед них Вадим Чорний, Руслан Лубинський, Дмитро Журавель.
Видавництво також активно займається благодійністю: книги відправляють українським військовослужбовцям та солдатам, які перебувають на реабілітації у медичних закладах.
Літературознавець Богдан Пастух відзначає, що молоде видавництво входить до видавничого сегмента, що спеціалізується «насамперед на літературі, пов'язаній з військовою тематикою та історією»[19]. На його думку, подібні ініціативи закликають
...говорити про нашу історію крізь нашу свідомість, читати і думати про своє, а не бігати байгушами, випрошуючи моделі розуміння власної країни в інших[20].
24 березня 2022 року під час штурму села Лук'янівка, що на Київщині, редактор і перекладач видавництва Сергій Заїковський трагічно загинув у танковій дуелі. У видавництві прокоментували загибель друга та колеги[21]:
Талановитий український історик, перекладач, публіцист. Наш друг та ідейний сподвижник. Завжди з гострим поглядом, незмінною іронією та блискучою ерудицією. Не буде перебільшенням сказати, що без нього видавництва «Пломінь» не було б.
Бібліографія видавництва «Пломінь»[ред. | ред. код]
- Ернст Юнґер. Вогонь і кров / пер. з німецької О. Андрієвський. — Київ: Пломінь, 2019. — 336 с. — ISBN 978-966-97851-5-2
- Домінік Веннер. До позитивної критики / пер. з французької Сергія Заїковського. — Київ: Пломінь, 2019. — 100 с. — ISBN 978-966-97851-1-4
- Домінік Веннер. Самурай Заходу / Пер. з французької М. Петляк, О. Монятовської, М.-Д. Чайкіної та А. Новак; під ред. С. Заїковського. — Київ: Пломінь, 2019. — 248 с. — ISBN 978-966-97851-2-1
- Домінік Веннер. Бунтівне серце / пер. з французької А. Новак; під ред. С. Заїковського. — Київ: Пломінь, 2019. — 160 с. — ISBN 978-966-97851-3-8
- Зиновій Книш. Власним руслом. — Київ: Пломінь, 2019. — 182 с. — ISBN 978-966-97851-4-5
- Жорж Дюмезіль. Мітра-Варуна / Пер. з французької Б. Носенок; під ред. С. Заїковського. — Київ: Пломінь, 2019. — 248 с. — ISBN 978-966-97851-6-9
- Петер Вессель Цапффе. Останній Месія / пер. з норвезької В. Щепанський. — Київ: Пломінь, 2019. — 92 с. — ISBN 978-966-97851-8-3
- Зиновій Книш. На повні вітрила. — Київ: Пломінь, 2020. — 378 с. — ISBN 978-966-97851-9-0
- Рене Ґенон. Криза сучасного світу / пер. з французької Іван Калюга, під наук. ред. Ю. Завгороднього. — Київ: Пломінь, 2020. — 212 с. — ISBN 978-966-97851-7-6
- Ернст Юнґер. Авантюрне серце / пер. з німецької О. Андрієвський. — Київ: Пломінь, 2020. — 296 с. — ISBN 978-966-97962-0-2
- Легіонерський канон (антологія) / пер. з румунської та італійської Сергія Заїковського. — Київ: Пломінь, 2020. — ISBN 978-966-97962-3-3
- Гліб Бутузов. Свіча і вітер. — Київ: Пломінь, 2021. — ISBN 978-966-97962-2-6
- Сібілла Алерамо. Кохаю, а отже існую / пер. з італійської А. Бецко; під ред. С. Заїковського. — Київ: Пломінь, 2022. — ISBN 978-966-97962-6-4
Співпраця[ред. | ред. код]
Серед дружніх проєктів, які допомагають просувати свою філософію «Пломеню», слід згадати:
- читацький клуб (регулярні зустрічі з обговорення класики літератури[22])
- художня студія «Дюрер» (творче мистецьке об'єднання, що організовує лекції, виставки, артпікніки, майстер-класи тощо)
- кіноклуб «Європа» (об'єднання сінефілів, які проводять кіноперегляди та обговорення, пишуть рецензії та огляди на авторське кіно, кіноклуб лишається популярним місцем, особливо у молодих киян[23][24])
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Літературний клуб «Пломінь» як альтернатива «Просвітам». blogs.korrespondent.net. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ Юліус Евола та Рене Генон: як езотеричне стає політичним @ Пломінь, Kyiv [5 июля]. kiev.carpediem.cd (рос.). Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 20 вересня 2017.
- ↑ 10 ініціатив ветеранів АТО в мирному житті.
- ↑ Пломінь. www.facebook.com (укр.). Процитовано 20 вересня 2017.
- ↑ Wall. vk.com. Процитовано 20 вересня 2017.
- ↑ а б Відмова від прийняття нового: що таке традиціоналізм і як він виник у Європі?. Громадське радіо (укр.). 3 травня 2017. Процитовано 20 вересня 2017.
- ↑ Zentropa. Zentropa (англ.). Архів оригіналу за 20 грудня 2018. Процитовано 8 лютого 2019.
- ↑ Літклуб "Пломінь" запалює уми й серця / Блоґ: Олена Семеняка / ВКурсі.ком. o-semenyaka.vkursi.com (рос.). Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ Будь «еко»: у Києві з лютого організують п’ять лекцій про охорону природи ➢ Погляд ➢ Новини Києва та Київщини онлайн. Погляд — новини Києва та Київщини онлайн (укр.). 27 січня 2020. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 10 травня 2021.
- ↑ Харченко, Ольга (26.02.2020). «Охорона починається зі знань». https://day.kyiv.ua/uk/photo/ohorona-pochynayetsya-zi-znan (українською) . «День». Процитовано 10.05.2021.
- ↑ Відкриття виставки Христини Макаренко «Хвиля статики» (uk-UA) , процитовано 10 травня 2021
- ↑ Лейтенант Штурм у Франківську представив картини, які намалював на війні. ВІДЕО. Курс. Процитовано 10 травня 2021.
- ↑ Осягнути нематеріальну складову світу: У Франківську презентували графічні роботи Лейтенанта Штурма. Галицький Кореспондент (укр.). 30 березня 2017. Процитовано 10 травня 2021.
- ↑ На фронті мене часто просять намалювати чийсь портрет, — лейтенант Штурм. Громадське радіо (укр.). Процитовано 10 травня 2021.
- ↑ Як пройшов ярмарок до Дня художника (13.10) (uk-UA) , процитовано 10 травня 2021
- ↑ Благодійний майстер-клас із замальовок (16.06) (uk-UA) , процитовано 10 травня 2021
- ↑ В Україні видали збірку «Вогонь і кров» Ернста Юнґера — Plomin.club (ru-RU) . Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 8 лютого 2019.
- ↑ Андрій Білецький на презентації літературної збірки "Вогонь і кров": фото. nationalcorps.org. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 8 лютого 2019.
- ↑ «Vae victis!» | Збруч. zbruc.eu (укр.). Процитовано 14 липня 2020.
- ↑ «Vae victis!». Збруч (укр.). 22 травня 2020. Процитовано 11 липня 2023.
- ↑ У бою з російськими окупантами під Києвом загинув перекладач Сергій Заїковський. chytomo.com (укр.). 26 березня 2022. Процитовано 7 лютого 2023.
- ↑ «Поговорімо про книжки»: гід українськими читацькими клубами. chytomo.com (укр.). 14 липня 2020. Процитовано 10 травня 2021.
- ↑ Топ-7 киноклубов Киева: круче, чем кинотеатры. Мій Київ. Процитовано 27 липня 2020.
- ↑ МАКСИМЕЦЬ, Світлана (15 січня 2020). До і після титрів: 5 кіноклубів Києва. Вікенд (укр.). Процитовано 10 травня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
|
