Плоске (Свалявський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Плоске
Ploske sval gerb.png Ploske sval prapor.png
Герб Плоского Прапор Плоского
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Свалявський
Громада Полянська сільська громада
Код КОАТУУ 2124084201
Облікова картка Село Плоске 
Основні дані
Населення 1 080
Поштовий індекс 89311
Телефонний код +380 3133
Географічні дані
Географічні координати 48°39′54″ пн. ш. 22°53′57″ сх. д. / 48.66500° пн. ш. 22.89917° сх. д. / 48.66500; 22.89917Координати: 48°39′54″ пн. ш. 22°53′57″ сх. д. / 48.66500° пн. ш. 22.89917° сх. д. / 48.66500; 22.89917
Місцева влада
Адреса ради 89311, с.Плоске, 260
Карта
Плоске. Карта розташування: Україна
Плоске
Плоске
Плоске. Карта розташування: Закарпатська область
Плоске
Плоске

Плоске у Вікісховищі?

Пло́ске (угор. Dombostelek) — село в Україні, у Свалявському районі Закарпатської області. Населення становить 1 080 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване в долині річки Великої Пині, за 17 км від районного центру. Через територію ради протікає р. Пиня (10 км). Межує з Полянською, Родниківською сільськими радами та Перечинським районом.

Історія[ред. | ред. код]

У «Історії карпатських русинів» перша згадка про це поселення датується 1597 роком.[2] Але якщо звернутися до Шематизмів парохій Мукачівської греко-католицької єпархії, то тут згадується кенез Іван Калабішка, який у 1582 році поселився у цій місцевості.

 У 1597 році у Плоскому вже був свій священик. Але на початку XVII ст.. село вимерло настільки, що на виникла потреба нового заселення. Тому 18 лютого 1648 року Ракоці дав кенезьку грамоту Лізанцю Олександру та його синам Дмитру та Августину. Вони у вимерле село привели 12 нових сімей, пообіцявши їм звільнення від податків. За 1649 рік у Плоске переселилась ще одна сім`я Солобича Семена, яка переїхала з сусідньої Польщі (авт. ймовірно з Галичини). У 1699 році місцевий житель Лізанець Матяш був управителем(ішпаном) Верховинської округи, інший Лізанець - Поп Ференц був священиком, якому (та його наступникам) було віддано половину землі Ядозліка Лазаря. Через епідемію холери та війну між куруцами та лабанцями Плоске опустіло, тому лише 2 ½ села була заселена, а інша частина пустувала. За рік село мало давати на столову замку 2 ½ гусей, 20 яєць і 2 ½  масла.

Очевидно, М.Лучкай використав давнє письмове джерело, у якому згадується саме священик. Отже, за 15 років село окріпло настільки, що вже мало духовного пастиря, а можливо, і церкву.

У Плоскому довгий час побутують перекази про братів Білеїв з Франківщини, які, тікаючи від монголо-татар, прийшли в цю місцевість і заснували село. На нашу думку, ця гіпотеза недостатньо аргументована. Відомо, що монголо-татари перейшли Верецький перевал у березні 1241 року, тобто в першій половині XIII ст. Виникає питання: чому ж село потрапляє в історичні документи лише наприкінці XVI ст., а точніше через 441 рік? «Польську теорію» можна частково пояснення. Пригадаймо, що кенез Олександр Лізанець у 1648 році запросив у цю місцевість 12 сімей (до речі, Т. Легоцький допустив помилку, стверджуючи, що правителем цієї території був Ракоці Ференц, а не Ракоці Дьордь або Юрій). Звернемо також увагу на події, що відбувалися в той час на Україні: навесні 1648 року Богдан Хмельницький починає війну проти Польщі, а 26 вересня того ж року козаки вже обложили Львів. Як відомо, в союзниках у Хмельницького були кримські татари, які під час походу не переставали грабувати мирне населення, забирати галичан у ясир. Ми знаємо, що перекази часто містять раціональне зерно.  Можна припустити, що Білеї дійсно тікали від ординців, але не монголо-татар, а кримських татар, які прийшли на Галичину разом з козаками. Тоді викликає сумнів інша деталь: переселенці прибули 18 лютого. Хоча це можна пояснити неточностями у перекладах або зміщенням дати внаслідок часової віддаленості подій.  Можна припустити, що Лізанці цього дня отримали кенезьку грамоту, а втікачі прибули восени. Цю гіпотезу підсилює і той факт, що до 1649 року село збільшилось лише на одну сім`ю Симка Солобича, що прибула з Польщі, до якої належала Галичина. Отже, переселялись саме звідти. Якщо дотримуватись цієї версії, то Білеї поселились на   цій землі давно, але піонерами не були. Звичайно, історія повна несподіванок, але практично до XX ст. в жодному історичному джерелі не вдалося прослідкувати ні єдиного запису, де б фігурувало прізвище Білей, а станом на 1921р. в Плоскому проживало всього вісім сімей Білеїв. Хоча, хто знає, чи вижило б Плоске без приходу галичан, і підтвердженням цього є наступний факт. Виявляється, що у 1599 році поблизу Плоского було створено ще одне поселення – Ільковець, у якому проживали дві сім`ї кріпаків Жігмонда Ракоці. У зв’язку з тим, що тут більше ніхто не хотів селитись, на початку XVII ст. село повністю опустіло.[5]Як бачимо, без поповнення новими поселенцями вже створене поселення зникло.

За переписом 1749 року у Плоскому знаходились 4 домогосподарства, селяни володіли 8-ми волами, 7-ми коровами, мали 1 коня, 12 свиней, 27 овець, 6 кіз та 3 вулики. У цей час старостою Плоского був Матвій Хваста, а його помічниками Василь Куштан та Данило Блискун.

На кінець ХVШ ст. Плоске не було найбільшим селом округи. У Шематизмі за 1792 рік відмічено, що тут проживало всього 76 мешканців, а у той час у Ізворі вже мешкало 99 чоловік. Але 1792 рік був роком  будівництва Плосківської церкви. Очевидно, саме релігійне життя зробило це село  центром всіх поселень куща. Через 17 років,  у 1809 році, у Плоскому проживало вже 208 вірників. Міграційні процеси  або велика смертність не обминули село у першій половині ХІХ ст.: у 1821 році у селі мешкало 146 чоловік.

Існувала у селі і церковна школа, де вже  в 40-х роках ХІХ ст. навчали дітей сільські дяки. Хоча можливість існування школи можна допускати і скоріше, бо ще у кінці ХVІІ ст. для вчителів, як і для священиків, по всіх селах було закуплено землю.

 У 1878 році у Плоскому, як і у інших селах округи, перший раз фіксуються євреї. Тут їх мешкає 18 чоловік (це близько 2-3 сімей).

У 1891 році, під час загальної мадяризації, село міняє назву на Домбоштелек (Dombostelek), що в перекладі з угорської означає «гірська садибе». На 1893 рік  тут нараховувалось 454 жителі (з них 31 єврей )[9]. А на 1915 рік  у Домбоштелеку проживають 603 мешканці.

З 1844 року Плоске мало печатку, на якій було зображено рибу, що пливе вліво, а зверху знаходиться сонце, промені якого падають вниз.

Відомі люди[ред. | ред. код]

У Плоскому народилмся

Посилання[ред. | ред. код]