Плотников Борис Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Плотников Борис Григорович
Плотников Борис Григорьевич
Борис Плотников у 2012
Борис Плотников у 2012
Народився 2 квітня 1949(1949-04-02) (72 роки)
Нев'янськ, Свердловська область, РРФСР, СРСР
Помер 2 грудня 2020(2020-12-02) (71 рік)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність актор театру і кіно
Alma mater Єкатеринбурзький державний театральний інститутd (1970) і Уральський державний університет ім. А. М. Горького
Заклад Єкатеринбурзький театр юного глядачаd, Московський академічний театр сатири, Центральний академічний театр Російської арміїd і Московський Художній театр імені А. П. Чеховаd
Роки діяльності 1970—2019
IMDb ID 0687450
Нагороди та премії
орден Пошани
Народний артист Росії Заслужений артист Росії

CMNS: Плотников Борис Григорович у Вікісховищі

Борис Григорович Пло́тников (рос. Борис Григорьевич Плотников; 2 квітня 1949, Нев'янськ, Свердловська область, РРФСР, СРСР — 2 грудня 2020, Москва, Росія) — радянський, російський актор театру і кіно, театральний педагог, професор. Заслужений артист Російської Федерації (1992). Народний артист Росії (1998). Кавалер ордена Пошани (2005)[1].

З життєпису[ред. | ред. код]

Борис Плотников народився 2 квітня 1949 року в м. Нев'янську (Свердловська область). Закінчив школу № 57 у місті Свердловську-44 (нині Новоуральськ).

Закінчив Свердловське театральне училище (1970) і Уральський державний університет (1983, філологічний факультет).

19691978 рр. — актор Свердловського ТЮГу.
19781988 рр. — актор Московського театру Сатири.
19882002 рр. — актор Центрального академічного театру Радянської Армії.
З 1999 року — актор Театру-студії під керівництвом О. П. Табакова.
З 2002 року — актор МХТ ім. А. П. Чехова.

Дебютував в кіно головною роллю Сотнікова у стрічці режисера Л. Шепітько «Сходження» (1976, озвучив Олександр Дем'яненко). Картина отримала ряд міжнародних кінопремій[2].

Глибокий, тонкий драматичний актор. Зіграв у фільмах і телесеріалах більше сімдесяти ролей. Велику популярність принесла роль доктора Борменталя у фільмі В. Бортка «Собаче серце» (1988).

Знімався в кінострічках українських кіностудій: «Напередодні прем'єри» (1978, к/ст ім. Довженка; Андрій Лагутін), «Звинувачення» (1984, к/ст ім. Довженка; Бутенко), «Жив-був Шишлов» (1987, поручик; к/ст ім. Довженка), «Гамбрінус» (1990, Одеська кіностудія).

Працював на озвучуванні фільмів — документальних і анімаційних («Хто?» (1986), «У тиші» (1989), «Дівчинка з сірниками» (1996), «Казки старого піаніно» (2011) та ін.)[3].

Лауреат премії «Московська прем'єра» Фонду К. С. Станіславського та премії Благодійного фонду Олега Табакова (2003)[4].

Автор книги (рос.) «Моя надежда, мука и награда…» (АСТ-Пресс Книга 2004).

У 2011 році, у зв'язку з 310-річчям Нев'янська, нагороджений званням почесного громадянина Нев'янського міського округу.

З 2016 року викладав на кафедрі «Майстерність актора» Російського інституту театрального мистецтва. Професор.

Помер на 72-му році життя 2 грудня 2020 року від пневмонії, викликаною коронавирусною інфекцією.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Акторські теле- і кінороботи:

Озвучування мультфільмів:

  • рос. «Ух ты, говорящая рыба!» (1983, Еех)
  • «Хто?» (1986)
  • «У тиші» (1989)
  • «Різдвяна заметіль» (1994)
  • «Дівчинка з сірниками» (1996)
  • «Притча про Різдво» (2000)
  • «Легенда про леді Годиву» (2004)
  • «Казки старого піаніно», фільм «Джоаккіно Россіні. Записки гурмана» (2011)
  • «Казки старого піаніно», фільм «Сергій Прокоф'єв. Четвертий апельсин» (2011, читає текст) та ін.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.324.

Посилання[ред. | ред. код]