Плоєшті
| Плоєшті рум. Ploiești | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
.jpg) | |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
| 44°56′24″ пн. ш. 26°01′48″ сх. д. / 44.94000° пн. ш. 26.03000° сх. д.Координати: 44°56′24″ пн. ш. 26°01′48″ сх. д. / 44.94000° пн. ш. 26.03000° сх. д. | |||||
| Країна | Румунія | ||||
| Регіон |
 Прахова | ||||
| Адмінцентр | Плоєшті[d] | ||||
| Столиця для | Прахова і Republic of Ploieștid | ||||
| Засновано | 1596 | ||||
| Площа | 60 км² км² | ||||
| Населення | 209 945 (2011) | ||||
| Висота НРМ | 165 ± 1 м | ||||
| Географічна зона | Волощина | ||||
| Міста-побратими | Уральськ, Радом, Хинчешти, Берат, Дніпро, Харбін, Лефкада, Маракайбо[1], Осієк | ||||
| Телефонний код | (402) 56 | ||||
| Часовий пояс | UTC+2 і UTC+3 | ||||
| GeoNames | 8334810 | ||||
| OSM | ↑2355507 ·R (Прахова) | ||||
| Поштові індекси | 100001–100585 | ||||
| Міська влада | |||||
| mayor of Ploieștid | Andrei Liviu Volosevic | ||||
| Вебсайт | ploiesti.ro | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
|
| |||||
|
| |||||
 Плоєшті у Вікісховищі | |||||
Плоєшті, рідше Плоєшть (рум. Ploiești) — місто на півдні Румунії, адміністративний центр жудця Прахова. Населення 209,9 тис. осіб (2011).
Історія[ред. | ред. код]
Плоєшті вперше з'являються в документах у XVI столітті, під час правління князя Волощини Михайла Хороброго. у XVII–XVIII сторіччях місто квітло як центр торгівлі та ремісничого виробництва. 1864 року відкрили дорогу, що сполучила Плоєшті з Брашовом, а 1882 року до міста провели залізницю. З того часу походять і багато шкіл та лікарень.
У середині ХІХ століття район Плоєшті став одним із провідних у світі нафтовидобувних і нафтопереробних центрів. У 1856–1857 роках брати Мехединцяну відкрили у місті перший у світі великий НПЗ.[2] Історія також пам'ятає місто як осереддя самозваної «Республіки Плоєшті» — короткочасного повстання 1870 року проти румунської монархії.
Під час Першої світової війни нафтовидобуток у Плоєшті зробив місто мішенню для Центральних держав, які 1916 року вдерлися в Румунію, але операція британської армії під командуванням полковника Джона Нортона-Гріффітса знищила виробництво та підірвала більшу частину інфраструктури галузі.[3]
Незважаючи на серйозні пошкодження після землетрусу у листопаді 1940 року, місто функціонувало як важливе1 джерело нафти для нацистської Німеччини протягом більшої частини Другої світової війни. Союзники обрали Плоєшті ціллю свого т. зв. «нафтового походу Другої світової війни» і неодноразово його бомбили,[4] як-от у червні 1942 р. (HALPRO = Halverson Project) і 1 серпня 1943 р. (операція «Припливна хвиля»), що оберталося великими втратами, не викликаючи при цьому жодної істотної затримки у видобутку чи виробництві. 24 серпня 1944 року місто зайняли війська радянської Червоної Армії.
Після війни новий комуністичний режим Румунії націоналізував нафтову промисловість, яка переважно була у приватній власності, здійснивши в цю галузь потужні капіталовкладення у спробі модернізувати країну та відшкодувати збитки, завдані війною.
Економіка[ред. | ред. код]
У 1861 р. у районі Плоєшті розпочала роботу перша бурова установка, буріння свердловин почало поступово витісняти колодязний видобуток.
Плоєшті є центром головного нафтодобувного району Румунії. Також поблизу Плоєшті видобувається природний газ, буре вугілля, кам'яна сіль. Переважаючі галузі промисловості: нафтопереробна, машинобудування (устаткування для нафтопереробки та хімічної промисловості, підшипники, транспортні засоби), харчова промисловість. У Плоєшті побудовано великі хімічні (пластмаси, мийні засоби, отрутохімікати, фарби, гумові вироби), текстильні, скло-фаянсові підприємства, розвинені виробництво будівельних матеріалів, поліграфічна справа. Діє ТЕС[5].
Музей нафти[ред. | ред. код]
Навесні 1957 р. у Румунії святкували сторіччя національної нафтової промисловості. Того ж року уряд країни ухвалив рішення про відкриття у Плоєшті — колисці румунської нафтової промисловості — Республіканського музею нафти. Цим же рішенням було поставлено завдання поєднати функції науково-дослідної організації у галузі історії нафтової промисловості та культурно-просвітницького закладу, який пропагував би історію нафтової галузі та техніки. Святкове відкриття музею відбулося 8 жовтня 1961 р. у День нафтовика.[6]
Нині експозиція Музею нафти у Плоєшті розміщена на площі 1700 м² і включає у себе справжні історичні матеріали, унікальні пам'ятки нафтової науки ті техніки, діючі макети та моделі, демонстраційні установки та художні діорами, різноманітні аудіовізуальні засоби.
Міста-побратими[ред. | ред. код]
- Дніпро, Україна
- Харбін, Китай
- Лефкас, Греція
- Хинчешти, Молдова
- Маракайбо, Венесуела
- Талса, Оклахома, США
- Радом, Польща
Відомі мешканці міста[ред. | ред. код]
- Колотило Михайло — провідник Буковинського обласного проводу ОУН, православний священник. Помер в місті.
- Тома Караджиу — румунський актор.
- Костянтин Пархон — румунський вчений, медик-ендокринолог.
- Челестіна Попа — румунська гімнастка.
- Тома Соколеску — архітектор.
- Микита Станеску — поет, один із найвизначніших другої половини XX ст.
- Іон Лука Караджале — румунський письменний, драматург.[7]
- Штефан Ґеорґе Ніколау (1896—1967) — румунський вірусолог, мікробіолог і фізіолог.
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Джерела надають різні оцінки щодо румунського виробництва:
- 1942: The Axis Oil Position in Europe, November 1942 від Hartley Committee підрахувало, що «румунські нафтові родовища» забезпечили 33% поставок «Осі».[8]
- 1944: Плоєшті, за тридцять п'ять миль від Бухареста, постачало третину всього нафтового палива, яке Німеччина потребувала у воєнних цілях.[9]
- 1999: Крихкі, концентровані потужності Бухареста забезпечували «60% поставок сирої нафти Німеччини»[10]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.municipio.co.ve/municipio-maracaibo.html
- ↑ WORLD EVENTS: 1844-1856. PBS.org. Архів оригіналу за 5 липня 2017. Процитовано 22 квітня 2009. «world's first oil refinery»
- ↑ Burg, David F. (2010). Almanac of World War I. L. Edward Purcell. University Press of Kentucky. с. 336. ISBN 9780813137711. Процитовано 29 жовтня 2012. «7 грудня 1916 [...] 9-та армія Фалькенгайна повертає на північ у надії захопити нафтові родовища й нафтопереробні заводи у Плоєшті, але Фалькенгайн запізнився: Джон Нортон-Гріффітс зробив свою справу. Нафтові родовища у Плоєшті, Тирговіште і деінде палають, а їхні переробні потужності в руїнах — тяжка втрата для німецьких воєнних потреб, оскільки пройдуть місяці, перш ніж видобуток можна буде відновити.»
- ↑ (1943). Video: American Bombers Smash Axis Oil Fields In Romania Etc. (1943). Universal Newsreel.
- ↑ Велика радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 17 листопада 2008.
- ↑ Журнал «Нафта Росії». Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 17 листопада 2008.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 вересня 2008. Процитовано 17 листопада 2008.
- ↑ US Secretary (January 1943). Casablanca Conference: Papers and Minutes of Meetings. Dwight D. Eisenhower Presidential Library; COMBINED CHIEFS OF STAFF: Conference proceedings, 1941–1945; Box 1: Office of the Combined Chiefs of Staff. с. 40–43,88,256. «Brehon Somervell[inside front cover] … DECLASSIFIED … 10/29/73 … U.S. SECRET … BRITISH MOST SECRET … COPY NO. 32[inside back cover]»
- ↑ Turner, S.J., F. R. G. S -- maps (1944). Vol. 2 [September 3, 1941—August 15, 1943]. Pictorial History of the Second World War (Wm. H. Wise & Co., Inc.). с. 519–1020 [986].
- ↑ Modrovsky, Robert J. (April 1999). 1 August 1943 -- Today's Target is Ploesti: A Departure from Doctrine. с. 4.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Ploieşti |
|
