Плямисто-рудий кіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Плямисто-рудий кіт
Rostkatze Zoo Berlin.JPG
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Кішкоподібні (Feloidea)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Малі кішки (Felinae)
Рід: Азійський кіт (Prionailurus)
Вид: Плямисто-рудий кіт
Біноміальна назва
Prionailurus rubiginosa[2]
(Жоффруа Сент-Ілер, 1831)
Ареал плямисто-рудого кота
Ареал плямисто-рудого кота
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Prionailurus rubiginosa
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Prionailurus rubiginosa
EOL logo.svg EOL: 312856
ITIS logo.svg ITIS: 552774
IUCN logo.svg МСОП: 18149
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 61387
Fossilworks: 224053

Плямисто-рудий кіт (лат. Prionailurus rubiginosa) — вид азіатського кота (лат. Prionailurus), який належить до підродини малих кішкок (лат. Felinae). Є близьким родичем бенгальського кота. Вид історично поширений на території Індії та Шрі-Ланки[3]; останнім часом почав зустрічатися у західних терайях Непалу. Станом на 2016 рік глобальна популяція диких представників зазначена у Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи як близька до загрозливого через ареальну роздробленість та враження від втрати та руйнування головного середовища проживання, листяних лісів[1].

На Шрі-Ланці кішка відома під назвами "кола дівія" та "балал дівія"[4].

Зовнішність[ред.ред. код]

Плямисто-руда кішка є найменшою дикою кішкою Азії та є конкурентом чорноногої кішки для звання найменшої дикої кішки світу. Довжина тіла плямисто-рудої кішки становить 35-48 см із довжиною хвоста у 15-30 см. Важить 0,9-1,6 кг.

Її зовнішність дуже схожа на зовнішність бенгальської кішки, але плями менш чіткі і справляють враження розпливчастості. У кішки коротка м'яка шерсть, струнке тіло з відносно короткими лапами, хвіст короткий і пухнастий, округла голова, великі очі і невеликі вуха. Забарвлення сірого кольору з ледь помітними іржавими плямами на спині та боках. Хутро на животі біле із великими темними смугами. Хвіст є найтемнішою частиною тіла, а плями на ньому є найменш видимими. На кожному боці голови є по шість темних смуг, які тягнуться до щік та чола[5].

Розповсюдження та підвиди[ред.ред. код]

Розповсюдження плямисто-рудої кішки доволі обмежений. Мешкає в основному у вологих та сухих листяних лісах, а також у чагарниках та на полях. Не проживає у вічнозелених лісах[6]. Віддає перевагу щільній рослинності та кам'янистим територіям[7][8].

Існують дві окремі популяції двох підвидів плямисто-рудої кішки[2]: Prionailurus rubiginosus rubiginosus та Prionailurus rubiginosus phillipsi. Підвид P. r. rubiginosus мешкає на півдні Індії. Підвид P. r. phillipsi проживає острові Шрі-Ланка.

Традиційно вважалося, що ареал проживання плямисто-рудої кішки в Індії обмежувався південними територіями, але обліки показали, що вид розповсюджений по всі країні. Кішку бачили на сході штату Гуджарат, у Заповіднику живої природи і національному парку Гір, у Заповіднику тигрів Тадоба-Андхарі в штаті Махараштра, у горах Східні Гати[8][9][10][11][12]. Камери уловлювання виявили її присутність у Заповіднику тигрів Філібхіт у штаті Уттар-Прадеш та у Заповіднику живої природи Надзіра в штаті Махараштра[13][14]. Через високу кількість гризунів на сільськогосподарських територіях, існує популяція із високим рівнем розмноження на заході штату Махараштра[15].

В березі 2012 плямисто-руду кішку було вперше сфотографовано камерами уловлювання в Національному парку Бардія (Непал), а в березні 2016 — у Заповіднику живої природи Суклапханта (Непал)[16]. В грудні 2014 та у квітні 2015 кішку було сфотографовано камерами уловлювання в Національному парку Калесар в штаті Хар'яна[17].

Із Шрі-Ланки існує декілька записів з гірських та рівнинних тропічних лісів. Існує дві різні популяції, одна з якої населяє суху зону, а інша — вологу зону[18]. Згідно з поширеною теорією, пристосуватися до нових територій на Індійському субконтиненті плямисто-руду кішку змусила конкуренція з боку бенгальської кішки, якої немає на Цейлоні.

Поведінка[ред.ред. код]

Про екологію та поведінку плямисто-рудої кішки у неволі відомо дуже мало. Особи, які проживають у неволі ведуть нічний спосіб життя, але короткочасно активні й на протязі дня[5]. Більшість кішок у дикій природі також були помічені після заходу сонця. Деяких особин бачили на деревах та у печерах[19][20][21].

Живуть поодинці. Територія однієї особини може досягати 15 км². Досить часто селиться поблизу людських поселень, щоб полювати на свійську птицю. Піддається одомашенню.

Харчування[ред.ред. код]

Загалом кішки харчуються гризунами та птахами, але також полюють на ящірок, жаб та комах. Полюють переважно на землі, роблячи швидкі кидки, щоб зловити свою здобич. Можливо ховаються на деревах, аби втекти від великих хижаків. Самки та самці, які живуть у неволі мітять свою територію, розпорошуючи сечу[5].

Розмноження[ред.ред. код]

Еструс триває п'ять днів, процес спарювання переважно короткочасний. Вважається, що це є результатом адаптації до уникнення більших хижаків у цей період, оскільки самки знаходяться в уразливому стані під час тічки. Самки готують лігво в затишному місці і народжують від одного до двох кошенят через 65-70 днів. При народженні кошенята важать 60-77 г і мають ряди чорних плям. Через 68 тижнів кошенята досягають статевого дозрівання, а також набувають хутрового забарвлення дорослих особин із іржавими плямами.

У неволі плямисто-руді кішки живуть до 12 років, але їх тривалість життя у дикій природі невідома[5].

Загрози[ред.ред. код]

Втрата територій для проживання та поширення сільськогосподарських угідь є серйозною проблемою для живої природи як в Індії, так і на Шрі-Ланці. Проте існують декілька записів про проживання плямисто-рудої кішки на культивованих та осілих територіях, хоча невідомо в якій мірі популяції кішок можуть зберігатися в таких областях.

Періодично з'являються доповіді про продажі на ринках шкур плямисто-рудої кішки[6]. В деяких областях на кішок полюють задля їжі чи знищують їх в результаті захистку своєї домашньої худоби[5].

Зберігання[ред.ред. код]

Індійська популяція входить до Додатку I СІТЕС; популяція на Шрі-Ланці входить до Додатку II СІТЕС. Полювання та торгівля цим видом повністю заборонені по всій Індії та Шрі-Ланці[1].

Станом на 2010 рік популяція, яка знаходиться в неволі становить 56 особин у 8 установах. 11 з цих особин знаходяться у Національному зоологічному саді Шрі-Ланки, 45 особин знаходяться в 7 європейських зоопарках[22].

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Mukherjee, S. (2016) Prionailurus rubiginosus: інформація на сайті МСОП (версія 2016.2) (англ.)
  2. а б Шаблон:MSW3 Wozencraft
  3. Pocock, R.I. (1939). The Fauna of British India, including Ceylon and Burma. Mammalia. – Volume 1. London: Taylor and Francis Ltd. Pages 276–280.
  4. Bambaradeniya, C. N. B. (2006). Prionailurus Severtzov, 1858 The Fauna of Sri Lanka: Status of Taxonomy, Research, and Conservation. IUCN, Colombo.
  5. а б в г д Sunquist, M.; Sunquist, F. (2002). Wild cats of the World. Chicago: University of Chicago Press. с. 237–240. ISBN 0-226-77999-8. 
  6. а б Nowell, K., Jackson, P. (1996). Rusty-spotted Cat Prionailurus rubiginosus. Wild Cats: status survey and conservation action plan. IUCN/SSC Cat Specialist Group, Gland, Switzerland. 
  7. Kittle, A., Watson, A. (2004). Rusty-spotted cat in Sri Lanka: observations of an arid zone population. Cat News 40: 17–19.
  8. а б Patel, K. (2006). Observations of rusty-spotted cat in eastern Gujarat. Cat News (45). с. 27–28. 
  9. Pathak, B. J. (1990). Rusty spotted cat Felis rubiginosa Geoffroy: A new record for Gir Wildlife Sanctuary and National Park. Journal of the Bombay Natural History Society 87. с. 8. 
  10. Dubey, Y. (1999). Sighting of rusty spotted cat in Tadoba Andhari Tiger Reserve, Maharashtra. Journal of the Bombay Natural History Society 96 (2). с. 310. 
  11. Manakadan, R. and Sivakumar, S. (2006). Rusty-spotted cat on India's east coast. Cat News 45. с. 26. 
  12. Behera S. (2008). Rusty-spotted Cat in Nagarjunasagar Srisailam Tiger Reserve. Cat News 48. с. 19. 
  13. Anwar, M., Kumar, H., Vattakavan, J. (2010). Range extension of rusty-spotted cat to the Indian Terai. Cat News 53: 25–26.
  14. Patel, K. (2010). New distribution record data for rusty-spotted cat from Central India. Cat News 53: 26–27.
  15. Athreya, V. (2010). Rusty-spotted cat more common than we think? Cat News 53: 27.
  16. Appel, A. 2016. The first records of Rusty-spotted Cat in Nepal. Small Wild Cat Conservation News 2: 8–10.
  17. Ghaskadbi, P., Habib, B., Mir, Z., Ray, R., Talukdar, G., Lyngdoh, S., Pandav, B., Nigam, P. and Kaur, A. (2016). Rusty-spotted Cat in Kalesar National Park and Sanctuary, Haryana, India. Cat News 63. с. 28–29. 
  18. Deraniyagala, P. E. P. (1956). A new subspecies of rusty spotted cat from Ceylon. Spolia Zeylanica 28. с. 113. 
  19. Patel, K. (2011). Preliminary survey of small cats in Eastern Gujarat, India. Cat News 54: 8–11.
  20. Anwar, M., Hasan, D., Vattakavan, J. (2012). Rusty-spotted cat in Katerniaghat Wildlife Sanctuary, Uttar Pradesh State, India. Cat News 56: 12–13.
  21. Vasava, A., Bipin, C. M., Solanki, R., and Singh, A. (2012). Record of rusty-spotted cat from Kuno Wildlife Sanctuary, Madhya Pradesh, India. Cat News 57: 22–23.
  22. Bender, U. (2011). International Register and Studbook for the Rusty-Spotted Cat Prionailurus rubiginosus phillipsi (Pocock, 1939). Frankfurt Zoo, Frankfurt.

Посилання[ред.ред. код]