Плятери

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Плятери
Герб роду
Титул Графи
Commons-logo.svg Plater Nobility на Вікісховищі

Плятери (фон дем Броель, прозвані Плятер; нім. von dem Broele, genannt Plater) — графський рід. Походить з роду лицарів з Вестфалії. Перші згадки про Плятерів зустрічаються в хроніках з 1160. В одній з них, датованій 1210 роком, йдеться про Гумберта Плятера.

Станом на 2010 рік рід Плятерів налічує близько 80 чоловіків. Головою сімейства є Станіслав Плятер-Зіберг, його наступником є 23-річний Тадеуш. Граф Станіслав — нащадок графа Костянтина Людовика і княгині Августи в 7 поколінні від середнього сина Казимира Костянтина і графині Борх.[1]

Походження роду[ред.ред. код]

Лицарі фон дем Брюле-Плятер були учасниками хрестових походів. У 1430 Веннемар Плятер згадується вже як фогт (управитель) в Гробіні, потім як маршал Лівонського ордену в поході проти Жемайтії. Генріх Плятер з 1510 по 1525 рр. — Дінабургський комтур (намісник). Альберт Плятер — комтур Тевтонського ордену у Вендені (Цесіс). Фрідріх Плятер — комтур ордену і Ліфляндський ландмаршал, був послом Лівонії при престолі Папи Лева X (1517). Також відомий лицар Хартвік Плятер, який зброєю утверджував християнство в Курляндії і Естляндії.

Лицарі Лівонського ордену дотримувалися обіту безшлюбності, тому ніхто з перерахованих Плятерів не залишив нащадків, крім Фрідріха. Його єдиний син Роджер залишив після себе трьох синів. Старший Годарт поклав початок «німецькій» гілці Плятерів, яка повністю відмерла в 1712 році. Середній син Йоганн служив Тевтонському ордену, став маршалом, але помер бездітним. Молодший Фредерік оселився в Кокенгаузене (суч. Кокнесе) і став засновником «балтійської» лінії Плятерів.

У Фредеріка-молодшого було два сини: Іван — він став власником естонського наділу Вейссенс, і Генріх, який правив у Малій Індриці (неподалік Краслави).

В Латгалії тоді 2/3 земель належало великим власникам — литовським магнатам Ходкевичам, Сапегам, графам Борхам, баронам Корхам і Гільзен, а також Плятерам.

Серед Плятерів був Великий магістр Мальтійського ордена, державні діячі та вчені, учасники польсько-литовських повстань, письменники і реформатори, умілі організатори і мандрівники. Владислав Плятер заснував музей і бібліотеку в швейцарському місті Ранневерсвілі.

Гілки[ред.ред. код]

Гілка Йоганна Плятера[ред.ред. код]

Гілка Йоганна містить в 11 поколіннях 51 представника, останній з них помер у 1908 році.

Гілка Генріха Плятера[ред.ред. код]

Нащадки Генріха Плятера, ополячені німці, а потім онімечені поляки зуміли нажити величезні статки — тільки земельні володіння цього роду займали більшу частину Латгалії, частину Литви і Білорусі. На Плятерів в Латгалії працювало понад 13 тисяч кріпаків.

Під час влади Речі Посполита в Латгалії, онуки Генріха Плятера підтримали єзуїтів, які користувалися в той час величезним впливом, тим самим забезпечивши собі почесті і титули. Найвідомішим з них був Ян Людовик, що заслужив титул «Патріарха Лівонії». Він був Дінабургським старостою, Інфляндським воєводою, неодноразово послом польського Сейму, дуже впливовою фігурою при дворі короля Августа II.

В 1729 Ян Людовик Пітер купив у Яна Чапського за 14 000 талерів Краславу (40 дворів і чотири кам'яних будівлі) і згодом перетворив її в економічний, духовний і культурний центр Латгалії.

Його єдиний син Костянтина Людвик Плятер (1722–1778) уклав шлюб з Августою Огинською з князівського роду Огинських.

У Костянтина Людвика Плятера було кілька дітей. Старші діти були управлінцями в Троках (Тракай). Обидва вступили в Мальтійський орден і досягли в ньому високого становища. Середній брат Казимир Костянтина одружився на одній з найбагатших наречених Латгалії баронесі Ізабеллі Людвіг Борх. Молодший син Август Гіацинт завершив будівництво замку Плятерів у Краславі.

Поєднаний герб графів Плятер-Зіберг

У 1803 році відбувся династичний шлюб двох старовинних багатих і могутніх родів. Йоганн Тадеуш фон Зіберг видав заміж за графа Михайла Броель-Плятера з Краслави (1777–1863) свою дочку і останню представницю роду Зібергів Ізабеллу-Хелену (1785–1849). Укладення цього шлюбу супроводжувалося схваленням німецьким і російським імператорськими дворами. Імператор Олександр I 10 липня 1803 дозволив Михайлу Казимировичу Плятеру прийняти прізвище та герб свого тестя і іменуватися графом Плятер-Зібергом. Рід Плятер-Зіберг внесений до V ч. род. кн. губ. Віленської, Ковенської і Вітебської і в дворянський матрикул Курляндської губернії. Дворянська гілка роду Плятер внесена до дворянського матрикулу Ліфляндської губернії.

У Михайла Плятер-Зіберга було 9 дітей (три сини, решта дочки), а у його сина Хенріха — 14 дітей. Молодший син Станіслав, народився 6 грудня 1823, став майором інженерних військ російської армії. З 1858 року він — провідник польського дворянства Дінабурга, з 1860 року — інспектор Дінабурзької гімназії, з 1895 згадується як один із власників газети «Нива» та засновник видання «Слово». У 1860 році на березі Калупського озера за наказом Станіслава був створений великий парк, а коли дерева підросли, в 1882 році почалося будівництво палацу і великого костьолу в готичному стилі. Бебренський маєток належав одному з Плятер-Зібергів — Йозефу Маріану. Він розташовувалося за 16 км від Даугавпілса.[2]

Найвідоміші діти Августа Гіацинта:

  • Адам, який успадкував у 1806 році Краславу. Він найперший з польської аристократії отримав від російського царя Олександра I офіційне підтвердження своїх прав, а його прізвище було внесено в «Гербовник Российских дворянских родов»
  • Йосиф, успадкував Кумбулі (10 км від Краслави). Його син Леон був учасником польського повстання 1863–1864 рр. Діти і внуки Леона продовжували краславську гілку, яка обірвалась зі смертю священика, доктора теології Леона Плятера в 1980 році.

Відомості про представників роду[ред.ред. код]

Броель-Плятери, Плятери[3]

  • Ян Андрій (1626–1696) — ліфляндський воєвода (1695–1696);
  • Фердинанд Вільгельм (пом. 1739) — надвірний маршалок Великого князівства Литовського (1739), син Ян Андрія;
  • Казимир Костянтин (1748–1807) — підканцлер Великого князівства Литовського, публіцист, історик.
  • Вільгельм Ян Плятер — ліфляндський воєвода (1767–1784). Польський король Станіслав Август у 1767 році дарує Вільгельм Ян Плятеру маєтки Сакстигале, Осельмуйжа і урочища Смукуль, Гілеєва, Бушбишки (з кріпаками, в Інфлянтському воєводстві).[4]
  • Зіберг Ян (1739–1806) — воєвода ліфляндський;
  • Плятер-Зіберг Михаїл (1777–1863) — генерал, зять Зіберг Яна;
  • Емілія Плятер (1806–1831) — учасниця польського повстання 1830–1831 рр.;
  • Леон (1836–1863) — учасник польського повстання 1863–1864 рр.;
  • Казимир (пом. 1863) — учасник польського повстання 1863–1864 рр.;
  • Філіпп Антонович (1818–1824) — волинський віце-губернатор; його предки і нащадки були поміщиками у Волинській і Подільській губерніях;
  • Даніель Плятер — інфлянтський земський писар (згадується 1717 р.);[4]
  • Самуїл і Вальтер Плятер-Зіберги (згадується 1566–1786 рр.);[4]
  • і інші — поміщики у Віленській, Вітебській і Курляндській губерніях.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Голубев Е. Плятеры, 2010 (рос.)
  2. Голубев Е. «А память осталась» «СейЧас» № 32 (401) — 10 августа 2006 года (рос.)
  3. Личные архивные фонды в государственных хранилищах СССР (рос.)
  4. а б в Плятер-Зиберги, графы (фамильный фонд) (рос.)

Посилання[ред.ред. код]