Перейти до вмісту

Плімутські брати

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Плімутські брати (англ. Plymouth Brethren, «бретрени», «дарбісти») — консервативна релігійна група протестантської спрямування, що утворилася в першій чверті XIX століття на території Англії та Ірландії.[1]

Плімутські брати дотримуються позиції біблійного фундаменталізму та диспенсаціоналістичних поглядів. Так, практично всі нинішні напрями цього руху визнають цілковиту богонатхненність Біблії і вірять у майбутнє друге пришестя Христа до настання тисячолітнього царства (преміленаризм). Організаційно громади (церкви) плімутських братів повністю автономні, клір відсутній. Через децентралізованість руху оцінити його чисельність складно: її оцінюють від 0,4 млн осіб (так звані замкнені плімутські брати)[2] до 2,4 млн осіб.[3]

Віровчення засноване на доктрині Жана Кальвіна, зокрема, поширена теза: «Хто одного разу врятований, той навіки врятований». Головний напрямок проповіді в їхніх громадах: виправдання виключно за вірою (без справ) і проповідь покаяння для грішників (тобто тих, хто ще не спасенний). Богослужіння та проповіді проводять як брати, так і сестри, сповідується рівноправність. У громадах плімутських братів можна зустріти людей із різних християнських деномінацій (п'ятидесятників, баптистів, лютеран та інших). Карта громад плімутських братів здебільшого збігається з картою колоніальних володінь колишньої Британської Імперії.

Свої витоки плімутські брати, на думку Едмунда Бродбента[en] (книга The Pilgrim Church), відносять до перших християн через численні християнські підтечії всередині Католицької церкви протягом століть.

Історія

[ред. | ред. код]

Початок руху поклала праця англіканського священника Джона Нельсона Дарбі[en] (1800—1882), якого вважають одним із засновників диспенсаціоналістської теології. Першу постійну громаду створено 1829 року в Плімуті (Англія), невдовзі подібні громади утворилися в Лондоні та Дубліні (Ірландія). У середині XIX століття перші громади плімутських братів з'явилися в США, де рух не лише поширився, але й вплинув на віровчення низки інших протестантських деномінацій.

Представники руху є і в Західній Європі та, наприклад, в Індії.[4]

Основні течії

[ред. | ред. код]

Серед плімутських братів від 1848 року існує дві основні течії: «відкриті»[en] і «замкнуті»[en] брати. Доктринальна різниця між ними полягає у ставленні до причастя, до якого в деяких «відкритих» громадах допускають усіх охочих християн, а в замкнутих — лише їхніх членів.

У сфері церковної дисципліни[ru] різниться ставлення до відлучення від громади. Так, якщо у «відкритих» об'єднаннях відлученого від однієї громади члена може бути допущено до прийняття причастя в іншій громаді, якщо вона не вважає накладене стягнення справедливим, то в «замкнутих» об'єднаннях рішення однієї громади про відлучення свого члена є обов'язковим для визнання та дотримання всіма іншими групами.

Також зазначені напрямки відрізняються ставленням до міжконфесійної співпраці. Якщо «відкриті» брати підтримують контакти з представниками інших напрямів євангельського християнства, беручи участь у спільних місіонерських акціях та інших релігійних заходах, то «замкнені», як правило, не підтримують зв'язків із християнськими об'єднаннями, які не належать до руху плімутських братів.

Відомі представники

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Воробьева М. В. Христианское разномыслие: Словарь. — Спб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2004.
  2. Плимутские братья (замкнутые) (рос.). Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 23 вересня 2013.
  3. Плимутские братья — Etnolog.ru (рос.). Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2013.
  4. Who are the brethren? (англ.). Архів оригіналу за 12 березня 2008. Процитовано 29 квітня 2008.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]