Пнікут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пнікут
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Яворівський район
Громада Мостиська міська громада
Основні дані
Перша згадка 1359
Населення 1101
Площа 2,038 км²
Густота населення 540,24 осіб/км²
Поштовий індекс 81362[1]
Географічні дані
Географічні координати 49°42′25″ пн. ш. 23°08′23″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
247 м[2]
Відстань до
районного центру
42 км
Місцева влада
Адреса ради 81300, Львівська обл., Яворівський р-н, м.Мостиська, вул. Грушевського,6
Карта
Пнікут. Карта розташування: Україна
Пнікут
Пнікут
Пнікут. Карта розташування: Львівська область
Пнікут
Пнікут
Мапа
Мапа

CMNS: Пнікут у Вікісховищі

Пні́кут (стара назва — Пнекольт) — село в Україні, у Мостиській міській територіальній громаді Яворівського району Львівської області. Розташоване розташоване на річці Січній, за 12 км на південь від центру громади та за 15 км від залізничної станції Мостиська. Через село проходить шосе Самбір—Мостиська. Населення — 1101 особа (2001).

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 1959 рік населення села становило 1020 осіб.

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 1 104 особи[3].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 51,59 %
польська 48,05 %
російська 0,36 %

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про Пнікут датується 1359 роком. Належало руським боярам Шульжичам. Збереглась купча грамота з 1366 року в якій дідицтво на село у Хлипа та Захарії Шульжичів купує Петрашко Радзієвський. Грамота є цінною пам'яткою давньоруського діловодства у якій наводяться імена великої кількості представників провідної верстви Перемиської землі. Судячи із змісту грамоти у той час в селі був колодязь, борті, сіножаті, ліс[5].

В 1385 році, за не з'ясованих докладно обставин, руських боярин Петро Сая, передав село у власність новопосталій католицькій єпархії у Перемишлі[en].[6] Згодом, у 1402 році латинські єпископи продали село, але у 1417 році певернули у свою власність. Від 1470 року з'явилась католицька парафія.[7]

У 1937 році в селі відбувся страйк.

Після здобуття Україною Незалежності у селі відновлена православна парафія із церквою святителя Миколая, належить ПЦУ.[8]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

За радянських часів у селі розміщувався перший відділок радгоспу «Крукеницький». Із допоміжних підприємств були млин, пилорама, столярна майстерня. Земельна площа радгоспу — 6 тис. га. Виробничий напрям — зерновий і м'ясо-молочний, допоміжною галуззю є овочівництво.

Село має восьмирічну школу, середню школу сільської молоді, бібліотеку, клуб. До послуг мешканців лікарня на 75 ліжок, 2 побутові майстерні.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Костел святого Миколая, споруджений у 1908—1911 роках за проєктом архітектора М. Яблонського в неоготичному стилі. Пам'ятка архітектури місцевого значення під реєстраційним № 881-М.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Мостиський район. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 11 лютого 2016. 
  2. Погода в селі Пнікут. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 23 березня 2022. 
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2019. 
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2019. 
  5. Головацкий Я. Памятники дипломатического и судебно-дѣлового языка русского въ древнемъ галицко-волынском княжествѣ и въ смежныхъ русскихъ областяхъ въ XIV — и XV столѣтіяхъ, 1867, Львовъ: Тип. Ставроп. Инст. — С.6-7
  6. Добрянскій А. Исторія єпископовъ трехъ соединенных епархій перемышльской, самборской и саноцкой отъ найдавнѣйших временъ до 1789 г. Львовъ 1893, накладом д-ра И. Добрянского, - С.15
  7. Świtalski L. Kronika Pnikuta, Pnikut 25.X.1905
  8. Про парафію на сайті Львівської єпархії УАПЦ. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 5 травня 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]