Повитуха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Повитуха (німецька гравюра 1513).
Атестат колишньої повивальної бабки I-го розряду Петроградської столичної поліції Олександри Іванівни Веселаго (уродж. Савицької), яка закінчила курси в Повивальному інституті при Петроградському родопомічному закладі Відомства установ імператриці Марії, виданий в 1915 році.

Повитуха (рос. Повитуха) — розмовна[1] назва жінки, яка приймає дитину в породіллі, допомагає при пологах. Одна з найстаріших професій. До появи науки акушерства була найпоширенішою галуззю народної медицини. Також відома як сповитуха, пупорізка, баба або бабка.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Перші згадки про повитух містяться в єгипетських папірусах 1900 — 1550 років до Р.Х. Ця професія була виключно жіночою.

В античному світі існували повитухи трьох ступенів: майстрині техніки прийняття пологів, знавці з акушерства та гінекології та висококласні жінки-медики.

В дохристиянській Європі повитуха була жрицею або знахаркою. Вона керувала пологами та проводила ініціаційні обряди після народження дитини. В матріархальних східно-європейських суспільствах статус повитухи залишався високим навіть після прийняття християнства.

З 18 століття в Російській імперії існували вищі та середні заклади для повитух — Повивальні інститути, які проіснували до 1917 року. Діяльність повитух регламентувалась спеціальним статутом — «Статут повивальним Бабкам»[2]

В Україні[ред.ред. код]

В Україні «повитуху» називали «баба»[3]. У різних регіонах України «по­витух» могли називати по-різному. У північних районах говорили «баба», «бабка», в Серед­ньому Подніпров'ї — «пупорізка», «породіль­на»[4], на Гуцульщині — проста баба, баба[5].

Усе, що було пов'язано з полагами в Україні називалося «бабування», бабництво, бабкувата, бабити. Так Мар­ко Грушевський розповідав про бабування у контексті вивчення дитинства[6]. Етнографи Іван Беньковський[7], Олександр Малин­ка[8], Володимир Ястрєбов[9] писали про бабу, вивчаючи обрядовість, пов'язану з народженням дити­ни.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. ПовитухаСловник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 663.
  2. «Национальная Школа Традиций Повивального Дела»
  3. Жайворонок В. Знаки української етно­культури: Словник-довідник / Віктор Жайворонок. — К.: Довіра, 2006. — С. 20- 22
  4. Гаврилюк Н. Картографування явищ духовної культури (За матеріалами пологової обрядовості українців) / Наталія Гаврилюк. Київ: «Наукова думка», 1981. С. 67.
  5. Кузеля Зенон. Дитина в звичаях і віруваннях українського народа // Матеріали до українсько-руської етно- логії. – Львів, 1906. – Т. 8. – С. 15;
  6. Грушевський М. Дитина у звичаях і віру­ваннях українського народу / Марко Гру­шевський — К.: Либідь, 2006. — 256 с.
  7. Беньковскій И. Поверья и обрядности родинь и крестинь / Иван Беньковский // Киевская старина. — 1904. — № 10. — С. 1-3.
  8. Малинка А. Роыны и хрестыны / А. Малинка // Киевская старина. — 1898. — №5. — С. 254-286.
  9. Ястребовь В. Обрядовое постриженіе детей / В. Ястребов // Киевская старина. — 1895. — №.10. — С. 1-2.

Посилання[ред.ред. код]


Медицина Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.