Повний ілюстрований словник есперанто

PIV 1987, PIV 2002, PIV 2005, PIV 2020

По́вний ілюстро́ваний словни́к еспера́нто (есп. Plena Ilustrita Vortaro de Esperanto, PIV) — найоб'ємніший тлумачний словник мови есперанто.

Словник підготувала група есперантологів і фахівців під загальною редакцією Ґастона Варенг'єна наприкінці 1960-их років. Перше видання вийшло 1970 року, 1987 року з'явилося «Доповнення до словника»; 2002 і 2005 року вийшло перероблене видання під назвою «Новий повний ілюстрований словник есперанто» (есп. Nova Plena Ilustrita Vortaro de Esperanto, NPIV, PIV2002, PIV2005).

В спільноті есперантистів словник вважають найавторитетнішим, а для есперанто як мовної системи він відіграє, по суті, нормувальну роль. На його основі підготовлено й випущено кілька есперанто-національномовних словників. Зокрема, у Великому есперантсько-українському словнику слова з PIV позначено зірочкою.

Історія створення

Робота над словником-попередником

Попередником Повного ілюстрованого словника слід вважати так званий Повний словник (есп. Plena vortaro). Роботу над ним розпочато в грудні 1927 року; головним ініціатором його створення став французький есперантист Ежен Ланті (який був тоді головою та ідейним натхненником Позанаціональної всесвітньої асоціації, SAT). За задумом Ланті Повний словник мав стати зручним та практичним посібником, зрозумілим звичайному есперантисту. Тому вирішено запровадити до складу словника не лише тлумачення окремих слів, а ле й приклади їх уживання, запозичені з творів найавторитетніших письменників на есперанто (насамперед — творця есперанто Людвіка Заменгофа).

Загальне керівництво створенням словника доручено французькому лінгвісту Е. Ґрожан-Мопіну; з ним співпрацювали А. Есселін і Ґ. Варенг'єн, проте Есселін у зв'язку з хворобою не зміг зробити значного внеску, тому більшу частину роботи виконав, по суті, Ґ. Варенг'єн. До загальнолітературної лексики вирішено додати певну кількість технічних та вузькоспеціалізованих термінів; цю роботу координував С. Ґренкамп-Корнфельд, який, однак, мав гуманітарну освіту, тому технічна частина першого видання вийшла недостатньо вивіреною та збалансованою. Єдиним справді добре опрацьованим розділом виявився «Історичний матеріалізм».

Словник вийшов у жовтні 1930 року і виявився настільки популярним, що вже в грудні Е. Ланті планував здійснити друге видання. Воно вийшло, проте, лише в липні 1934 року. Порівняно з першим виданням значно зросла кількість прикладів і додалося близько 200 нових словникових статей — загалом друге видання Повного словника містило 7004 словникові статті, які в сумі (з урахуванням похідних слів, наведених у статтях) тлумачили близько 15 тисяч слів. 1953 року під керівництвом Ґ. Варенг'єна випущено Доповнення до повного словника, яке додало ще близько 900 словникових статей. Відтоді словник неодноразово перевидано, останнє (11-те) видання вийшло 1996 року.

Попри критику (переважно словник критикували за включення багатьох так званих «неологізмів»), Повний словник швидко став найавторитетнішим і, по суті, нормувальним словником есперанто (хоча на цю роль він спочатку й не претендував). На його основі підготовлено низку інших словників, серед них перший «Зворотний словник есперанто» (1967 року; цікаво, що його готували за допомогою комп'ютера, який тоді ще працював з перфокартами, тобто, Повний словник став першим словником есперанто, записаним в електронному вигляді). Авторитет словника був таким високим, що навіть у 1980-х роках (вже після виходу Повного ілюстрованого словника) деякі словники есперанто наводили інформацію про те, чи міститься той чи інший корінь у Повному словнику. Повний словник також послугував основою для Мережевого словника есперанто і, отже, впливає вже на третє-четверте покоління есперантистів.

Ґ. Варенг'єн (редактор словника) з його машинописним рукописом

Видання PIV

Починаючи з 1945 року Ґ. Варенг'єн планував видання повнішого та об'ємнішого словника есперанто, який би тлумачив також поширені власні імена та запропонував добре розроблену наукову термінологію. За допомоги міжнародної команди з П. Неергаарда, К. Степ-Бовіца та У. Нівельда він розпочав відбір термінів для нового словника, проте тодішня обстановка не сприяла виданню великого словника. Накопичений матеріал Варенг'єн використав для підготовки Доповнення до Повного словника (1954) та Великого есперанто-французького словника (фр. Grand Dictionnaire Espéranto-Français, вийшов 1957 року). Підготовка цих словників дала змогу зрозуміти, що робота з підготовки нового тлумачного словника есперанто вимагає значно більшої кількості співробітників, внаслідок чого Варенг'єн набрав команду з 59 осіб, з яких (крім уже згаданих) найбільший внесок зробили А. Альбо та Р. Гаферкорн; багато співробітників були визнаними авторитетами у своїй галузі та/або перебували в Академії есперанто; нерідко вони також мали досвід створення вузькоспеціалізованих словників чи довідників.

Підготовка чорнового рукопису словника зайняла близько п'яти років і закінчилася в березні 1965 року, проте ще протягом року до нього додавалися окремі слова та статті. В остаточному машинописному вигляді рукопис зайняв 3285 сторінок і містив близько 15 250 статей (разом тлумачилося близько 39 400 лексичних одиниць). Наприкінці книги у вигляді окремих таблиць додано численні ілюстрації.

Книгу випущено 1970 року і, попри критику, вона швидко здобула авторитет. Згодом випущено ще два стереотипні видання, а 1987 року Г. Варенг'єн і Р. Левро підготували Доповнення до повного ілюстрованого словника (есп. Suplemento al la Plena ilustrita vortaro, SPIV, PIVS), що містило близько тисячі статей і тлумачило близько 1300 лексичних одиниць (переважно, вузькоспеціалізовані терміни). На основі PIV підготовлено кілька есперанто-національномовних словників, у тому числі для китайської, італійської та перської мов.

Підготовка та видання NPIV

1990 року виконавчий комітет Позанаціональної всесвітньої асоціації (яка має виняткові права на видання та перевидання PIV) ухвалив рішення про підготовку нового видання Повного ілюстрованого словника, яке містило б нові технічні терміни і було б позбавлене тих недоліків, на які вказували критики. Загальне керівництво доручили французькому лінгвісту М. Гоніназу. Г. Варенг'єн схвалив намічений план робіт і навіть встиг дати кілька консультацій, однак смерть завадила йому взяти активну участь у роботі.

Загальний вигляд PIV видання 2002 року

Для підготовки нового видання до роботи залучено близько 150 осіб. Попередню версію словника переведено в електронну форму, підібрано нові ілюстрації, виправлено допущені помилки, назви біологічних видів приведено у відповідність до нових класифікацій, і, зрозуміло, словник помітно поповнено. Видання 2002 (для нього було прийнято назву «Новий повний ілюстрований словник есперанто», есп. La nova plena ilustrita vortaro de Esperanto; назву часто скорочують як NPIV або PIV2002) містила близько 16780 статей і тлумачила близько 46890 лексичних одиниць. Порівняно з попереднім виданням, формат словника дещо збільшено, а ілюстрації перенесено безпосередньо в текст.

Як і попередні видання, новий словник швидко здобув популярність і (навіть попри те, що видано кілька словників більших за обсягом) нині є де-факто лексикологічним стандартом в есперанто. За два роки розпродано 2 тисячі примірників нового видання, і 2005 року вийшло останнє (станом на 2016 рік) видання словника (т. зв. NPIV2005). Від видання 2002 року воно відрізняється лише виправленням помічених одруків та різних друкарських дефектів.

4 квітня 2012 року запущено мережеву версію словника, доступну за адресою http://vortaro.net [Архівовано 2012-05-25 у WebCite].

Структура словника

Словник побудовано за абетково-гніздовим принципом. В абетковому порядку розташовані корені слів, однак як заголовок наводиться повна словоформа, при цьому закінчення одночасно вказує на граматичну категорію кореня (що важливо знати для правильного словотвору). Наприклад, корінь jun- представлено у формі jun/a («молодий», оскільки це прикметник), а корінь far- — у формі far/i («робити», дієслівний корінь). Усі суфіксальні, префіксальні похідні, а також складні слова наведено в статті, що відповідає основному кореню словоформи, тому користування словником вимагає деякої вправності. Наприклад, слово maljuna (старий) слід шукати у статті jun/a, а слово sakfajfilo (волинка, що складається з чотирьох елементів sak-, fajf-, -il- і -o) — у статті fajf/i (свистіти).

У словнику використано численні скорочення, навіть такі, що рідко зустрічаються у звичайних текстах на есперанто (наприклад, k — скорочення для сполучника kaj, і). Для вказівки на належність слова до вузькоспеціалізованої лексики вжито набір віньєток (картинок), наприклад, зображення серця (♥) позначає приналежність до анатомії та/або гістології, а зображення порожнього білого квадрата (□) — до фізики. До багатьох (але не до всіх) слів наведено синоніми, гіпероніми та гіпоніми (хоча це й не є основним завданням словника; подібні посилання наведено, швидше, для того, щоб читач міг порівняти значення суміжних понять і краще зрозуміти тлумачене слово). Відомості з етимології слів відсутні. Разом із назвами тварин, рослин та анатомічних структур наведено їх латинські термінологічні еквіваленти.

У словнику наведено багато прикладів слововживання, або написаних творцями словника (нерідко подібні приклади доповнюють і розширюють саме тлумачення), або взяті з творів авторитетних авторів на есперанто (при цьому авторство скорочено позначається після цитати, проте саме джерело цитати не наведено; переважна більшість наведених цитат належать Людвіку Заменгоф). При окремих коренях (у заголовках статей) обов'язково зазначено, чи належить цей корінь до Універсального словника (есп. Universala Vortaro) або до одного з Офіційних доповнень до базового словника (тим самим показано «офіційність» коренів).

Вихідні дані

Найактуальніше видання словника (PIV2005) має такі вихідні дані:

Waringhien G. та ін. Повний ілюстрований словник есперанто 2005 = Plena ilustrita vortaro de Esperanto 2005 / М. Ґоніназ. — Добриховіце (Чехія) : «Kava-Pech», 2005. — 1265 с. — ISBN 2950243282.

Словник являє собою том у твердій палітурці розмірами 15,5 на 25 см вагою близько півтора кілограма. Видання 2002 року має обкладинку червоного кольору, тоді як видання 2005 — синю.

Критика

Популярний і сприйманий більшістю есперантистів як «нормувальний» словник, PIV та його наступні видання неодноразово зазнав критики. Численні критичні зауваження можна звести до кількох груп:

• Технічні зауваження: наявність різного роду друкарських помилок, неточних вказівок щодо офіційності коренів та джерел цитат, нерідкі скорочення цитат без зазначення щодо цього тощо. До цієї групи належать зауваження про наявність у PIV так званих «прихованих коренів», які використовуються для тлумачення окремих слів або наводяться в цитатах, але самі у словнику не тлумачаться (наприклад, у виданні 1970 року в тлумаченні слова brankiopodoj (зяброногі), використано слово filopodoj, яке не має самостійної статті). В останніх виданнях кількість таких недоліків зведено до мінімуму.
• Фактичні помилки: іноді в PIV зустрічаються грубі фактичні помилки, наприклад, у виданні 1970 року Крим (Krimeo) охарактеризовано як «російський півострів», що на той момент цілком суперечило дійсності. Сюди можна віднести використання застарілих наукових номенклатур (біологічної, анатомічної). В останніх виданнях кількість таких недоліків помітно менша, ніж у виданні 1970 року, проте багато термінів, як і раніше, тлумачаться неточно або надто приблизно.
• Відбір лексичного матеріалу: різні коментатори (залежно від того, які тенденції в розвитку есперанто їм ближчі) критикують як включення до словника різних вузькоспеціалізованих слів і неологізмів, так і навпаки — недостатню відповідність лексичного матеріалу словника актуальному стану есперанто. Тим не менш, PIV найпевніш є «золотою серединою», оскільки на есперанто є як словники з більшою кількістю «сучасних слів», так і словники, що уникають їх згадки.
• Орієнтація на європейську культуру: видання 1970 року було значною мірою орієнтоване на європейську і — особливо — французьку культуру. Це легко пояснювалося тим, що всі співробітники, які взяли участь у підготовці цього видання, були європейцями, а французи серед них становили трохи більше чверті. Деколи доходило до абсурду: наприклад, у виданні 1970 року власне ім'я Vieno першим значенням тлумачилося як французька річка, другим значенням — як французьке місто В'єнн і лише третім значенням — як столиця Австрії Відень. У наступних виданнях цей недолік постаралися виправити: у PIV2002 включено багато слів, що відображають реалії ісламської, африканської, індійської та східноазійських культур, проте європейській культурі та історії, як і раніше, приділено значно більше уваги.
• Інше: критикували також політичну заангажованість словника (організація, що його видає, має яскраво виражену ліву спрямованість) і те, як творці словника трактують ті чи інші спірні питання граматики есперанто.

Попри численні зауваження (з кожним новим виданням їх меншає), PIV вважають найавторитетнішим словником есперанто.

Доступність

Станом на 2021 рік доступне останнє видання (PIV2020). У книжковій службі Всесвітнього есперантського об'єднання його примірник коштує 61,8 євро.

З квітня 2012 року в інтернеті за адресою http://vortaro.net доступна мережева версія словника. Роботи з її створення коштували приблизно 10 000 євро, які зібрано завдяки кампанії, організованій серед есперантистів усього світу.

PIV у есперанто-фольклорі

Зовнішні зображення
Карикатура з журналу «Vola Püg’»
	«Останні моменти або Як померти дурною смертю»

Як значний феномен есперанто-спільноти, PIV часто згадується у різного роду жартах та каламбурах. Як правило, в них обігрується величина словника (важкість) і зайва складність, яку він вносить у есперанто, задумане спочатку як проста мова. Наприклад, в одному з номерів мережевого карикатурного журналу «Vola Püg'» (вже не публікованого) була картинка із заглавком «Останні моменти або Як померти дурною смертю» (на ній зображена людина, що важко тягнеться вгору, щоб зняти з полиці схожий на цеглину PIV, який от-от упаде їй на голову). У невеликому театральному фарсі, під назвою «Всіма силами бережись китаєзнавців!», є такий пасаж: «… а щойно вийшло друге видання PUV: Plena Utila Verbaro (Повне корисне зібрання дієслів), яке містить таблиці відмін для більш ніж 6000 есперантських дієслів». Відомий також каламбур, коли на запитання «Ĉu vi estas jam plena?» («Ти вже ситий (букв. повний)?» — ставлять після їди) дають відповідь: «Jes, kaj ankaŭ ilustrita!» («Так, і навіть проілюстрований!»).

В есперанто є різні похідні від абревіатури PIV, наприклад, PIVemulo (людина, яка дотримується норм PIV, часто до нього звертається тощо), PIVa, nePIVa vorto (відповідно, слово, що входить або не входить до PIV).

Джерела та посилання

• vortaro.net офіційна інтернет-версія словника
• Офіційний перелік змін та відмінностей між PIV2002 і PIV2005 (Перевірено 8 жовтня 2016)

Про словник

• Про PV та PIV^{[недоступне посилання з Декабрь 2019]}(еспер.) (посилання перевірено 17 листопада 2009 р.)

Словниковий матеріал

• Список заголовків статей із PIV1970 із зазначенням їх приналежності до різних галузей^{[недоступне посилання з травня 2019]} (посилання перевірено 17 листопада 2009 р.)
• Заголовні слова з PIV2005 (посилання перевірено 17 листопада 2009 р.)

Критика

• Критичні зауваження про PIV2002 Бертіла Веннергрена. Архівовано жовтень 10, 2009 на сайті Wayback Machine.
• Рецензія про PIV2002 Бертіла Веннергрена з журналу " Монато "(еспер.). Архівовано жовтень 16, 2008 на сайті Wayback Machine.
• Різні нотатки про PIV2002 Гонсало Невеса(еспер.) (посилання перевірено 17 листопада 2009 р.)