Поворино

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Поворино
Поворино
Coat of Arms of Povorino (Voronezh oblast).png Flag of Povorino.png
Герб Поворино Прапор міста
Povorino Station.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Воронезька область
Муніципальний район Поворинський район
Код ЗКАТУ: 20239501000
Код ЗКТМО: 20639101001
Основні дані
Час заснування: 1870
Статус міста 1940
Населення 17 095 (2017 р.)
Площа 18 км²
Поштовий індекс 397350, 397351, 397354 і 397355
Телефонний код +7 47376
Географічні координати: 51°12′ пн. ш. 42°15′ сх. д. / 51.200° пн. ш. 42.250° сх. д. / 51.200; 42.250Координати: 51°12′ пн. ш. 42°15′ сх. д. / 51.200° пн. ш. 42.250° сх. д. / 51.200; 42.250
Веб-сторінка povorinosity.ru
Мапа
Поворино (Росія)
Поворино
Поворино


Поворино у Вікісховищі?

Пово́рино — місто (з 1954) в Росії, адміністративний центр Поворинського району Воронезької області та міського поселення Поворино.

Населення — 17 095 чол. (2017).

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване за 6 км від кордону з Волгоградською областю, за 236 км від Воронежа. Лежить у південно-східній частині Оксько-Донської рівнини, на лівому березі річки Хопер (притока Дону), на південний схід від Воронежа. Вузол залізничних ліній (на Іловлю, Лиски, Грязі, Балашов) і автомобільних доріг.

Історія[ред. | ред. код]

Виникло як селище при станції Поворино (відкрита в 1870 році); назва по сусідньому селу Поворино (воно ж Різдвяне). Ойконім імовірно від російського діалектного повора «огорожа, прясельна городьба». Можливо, ім'я прізвиськового походження Поворок дає змогу реконструювати антропонім Повор, від якого можна припустити утворення топоніма Поворино.

У 1917 році, незадовго до так званого Корніловського заколоту, станція Поворино була зайнята козацькими частинами, вірними Корнілову, що послужило приводом для конфлікту між Корніловим і Тимчасовим урядом. Згодом, під час громадянської війни, Поворино як стратегічно важливий пункт (вузол доріг) переходило з рук у руки.

З 1938 року Поворино має статус робітничого селища. Місто — з 1954 року.

Економіка[ред. | ред. код]

Невеликі приватні підприємства харчової промисловості, приватна шкарпетково-панчішна фабрика і залишки величезного державного підприємства залізничного транспорту, приватні й мережеві магазини.