Повстання Наливайка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Повстання Наливайка
Наливайка повстання.jpg
Схема повстання
Дата: 1594-1596 роки
Місце: Україна, Річ Посполита
Результат: Поразка повстанців
Сторони
Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Командувачі
Северин Наливайко Станіслав Жолкевський

Повстання Наливайка — козацьке повстання в Україні під проводом Северина Наливайка проти шляхти у 15941596 роках. Віталій Михайловський трактує його як війну великих шляхтичів Василя Костянтина Острозького та Яна Замойського руками своїх клієнтів та слуг.[1]

Хід повстання[ред.ред. код]

В липні 1594 року, повернувшись з загоном козаків після походу в Молдавію проти османів, С. Наливайко закликав запорожців виступити проти шляхетського панування в Україні. До повсталих приєднався загін козаків, очолених гетьманом Григорієм Лободою. В жовтні національно-визвольний рух охопив всю Брацлавщину, Київщину і Волинь. Козацьке військо, яке нараховувало 12 тисяч чоловік, здобуло Гусятин, Канів, Бар, Луцьк та інші міста.

Навесні 1595 року повсталі рушили на Волинь, а згодом — у Білорусь. В кінці 1595 року і на початку 1596-го повстанський рух розгорнувся на Волині, Поділлі, Київщині, частково в Галичині. У Білорусь на допомогу повстанцям рушив козацький загін на чолі з гетьманом Матвієм Шаулою. В Білорусі повстання мало виразно антишляхетський характер.[2]

В грудні 1595 р. уряд Речі Посполитої кинув на придушення повстання військові сили під командуванням польного коронного гетьмана Станіслава Жолкевського. В кінці січня 1596 року Наливайко з невеликим загоном (1500 чоловік) відступив на Волинь, а звідти через уманські ліси до Білої Церкви. 23 березня (2 квітня) 1596 року загони С. Наливайка, М. Шаули, Г. Лободи об'єднались під Білою Церквою, де розгромили передові підрозділи шляхетських військ.

14 квітня відбулась битва під Каневом.[3] В урочищі Гострий Камінь біля Трипілля відбулася вирішальна битва. Після жорстокого бою повстанці були змушені відступити на Лубенщину. Проте шлях відступу далі був відрізаний новими коронними корогвами.

Навесні 1596 року на Солониці під Лубнами повстанці були оточені переважними силами війська Речі Посполитої. Майже два тижні (з 25 травня[3]) героїчно оборонялися козаки. С. Жолкевський пообіцяв реєстровцям амністію, якщо вони складуть зброю. Довідавшись про переговори козацької старшини з С. Жолкевським, повстанці запідозрили Г. Лободу у зраді й вбили його. Але частина старшини 28 травня (7 червня) 1596 року підступно схопила С. Наливайка, М. Шаулу та інших керівників повстання і видала їх полякам. Під час переговорів військо Речі Посполитої зненацька напало на козацький табір. Тисячі повстанців, їхніх жінок і дітей було вбито. Тільки невеликий загін козаків на чолі з Криштофом Кремпським зумів вирватися з оточення і відступив на Запорожжя.

С. Наливайка та інших шістьох ватажків повстання було відправлено до Варшави, де 11 квітня 1597 року після нелюдських тортур їх стратили.

Коротка версія закінчення повстання Польського біографічного словника[4][ред.ред. код]

Після 11 травня повстанці (ніби 6000 разом з дітьми, дружинами) підійшли під Київ, щоб боронити переправу через Дніпро. Почались перемовини, які зупинились через небажання С. Жолкевського поступитись, повстанців — погодитись — видати провідників. Після звістки про намір коронного війська переправитись під Трипіллям перед 15 травня повстанці опинились під Переяславом, потім рушили в степ. Несподівано для них коронне військо пішло за ними, передовий загін очолив Миколай Струсь, мав перейти Сулу нижче Лубен, перекрити повстанцям шлях відступу. 26 травня обидві групи коронного війська оточили повстанців біля Солониці. Козаки зробили потужне укріплення табору, вороги не мали наміру його штурмувати, обмежились блокадою. Серед повстанців, завдяки діям шпигунів С. Жолкевського, дійшло до конфліктів між Г. Лободою та С. Наливайком. Г. Лободу стратили, гетьманом став К. Кремпський.

З кінця травня проводились перемовини, повстанці не хотіли видати С. Наливайка. 4 червня 1596 р. С. Жолкевський почав застосовувати важку артилерію, готувати штурм. 5—6 червня був артобстріл, частина повстанців прийняла пропозицію С. Жолкевського. С. Наливайко намагався таємно покинути табір; його відділи не хотіли його видати, дійшло до міжусобиці. Під час переходу валу С. Наливайка схопили, разом з кільканадцятьма іншими керівниками їх видали С. Жолкевському.[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Пам'ятки України. — 2016. — № 5 (225) (трав.). — С. 13.
  2. Majewski W. Nalewajko (Nalywajko) Semen (Seweryn?), (zm. 1597)… — S. 490.
  3. а б Dobrowolska W. Chodkiewicz Jan Karol herbu Gryf z mieczem (1560—1621) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — t. III/1, zeszyt 11. — 480 s. — S. 363. (репринт 1989 р.) — ISBN 83-04-03291-0. (пол.)
  4. на основі статті про Северина Наливайка
  5. Majewski W. Nalewajko (Nalywajko) Semen (Seweryn?), (zm. 1597)… — S. 491.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.