Повстання Степана Разіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Селянська війна під проводом Степана Разіна 1670-1671 рр.
Козацькі повстання
Дата: 16701671
Місце: Московське царство, Дон, Надволжя, район Казані
Результат: поразка повсталих
Сторони
Донські козаки, селяни
Russian-coa-1667.png
Командувачі
Razin.jpg
Юрій Долгоруков
Юрій Барятинський
Григорій Ромодановський

Селянська війна під проводом Степана Разіна, Селянська війна 1670–1671 років або Повстання Степана Разіна — повстання, яке відбувалося на території Московського царства. Закінчилось перемогою царських військ над козацько-селянськими загонами повсталих.

Передумови[ред.ред. код]

Друга половина 17-го століття в Росії відзначається посиленням диктатури поміщиків, бояр і монастирів, що вилилося в погіршення становила селян, що фактично були перетворені на рабів, за якими не визнавалися ніякі громадянські права і вони вважалися власністю поміщика. Після повалення повстання під керівництвом Івана Болотнікова, було видано збірку законів, що мав назву «Уложення» 1649р., тридцять чотири статті з якого приділялися виключно суду над селянами. Феодал мав право карати своїх кріпаків, ставлячи їх за борги на «правіж» - суд прирікав боржників селян і міську бідноту до побиття на площі батогами.

Селяни рятувалися від гноблення втікаючи у просторі степи на Дону, де з другої половини 17-ст. утворилося донське козацтво, що згодом перетворилося на значну силу з якою довелося рахуватися царському уряду.

Крім того, посилення феодального гніту приводило до чисельних бунтів та повстань, серед яких одними з найбільших були повстання бідноти в Москві, «Соляний бунт» 1648 і «Мідний бунт» 1662. [1]

Перший етап повстання[ред.ред. код]

Старшинська рада[ред.ред. код]

До повстання Степана Разіна часто відносять так званий «Похід за зіпунами» (1667–1669) — похід повстанців «за здобиччю». В ході цього періоду,Степан Разін здійснив два походи в Каспійському морю, одночасно перевіривши хоробрість та витривалість своїх людей. Загін Разіна блокував Волгу і тим самим перекрив найважливішу господарську артерію Московського царства. А тим часом, сам ватажок грабував московські та перські купецькі кораблі та порти.

Козацька рада в Черкаську

Початок повстання[ред.ред. код]

Суриков В. І. Степан Разін

Взяття Царицина та Астрахані[ред.ред. код]

Флот Степана Разіна


Астрахань (гравюра 17 століття)

Військо під Сімбірськом[ред.ред. код]

Штурм Сімбірська військами Степана Разіна

Деблокуюча армія[ред.ред. код]

В кінці жовтня від далеких загонів повстанців почали приходити новини про те, що на схід по головному шляху до Симбірська рухається сильна московська армія. Це було військо князя Юрія Барятинського, який повертався з кіннотою, гарматами та двома полками добре підготовлених мушкетерів — ветеранів війни з Польщею.[2].

Разін розумів, що, якщо він хоче зберегти за собою шанс на перемогу в Симбірську, йому потрібно перехопити це військо перш, ніж воно посилить гарнізон міста. Він не був готовий зняти облогу міста, та ситуація підказувала, що йому знову доведеться розділити своє військо. Біля чверті армії залишилося біля стін Кремля, в той час як інші разинці пішли до берега річки Свіяги, де вони готувалися зустріти армію Барятинського.

Битва під Сімбірськом[ред.ред. код]

Попри цю довгу чергу перемог, військо Степана Разіна до тих пір не пройшло перевірку звичайним зустрічним боєм. Зброя повстанців була в більшій мірі саморобною : від застарілих стрілецьких піщалей до вил та луків. Маловірогідно, що вони були в змозі здійснити самий простий піхотний маневр. Проте селянсько-козацька армія численно переважала супротивника. Навіть при тому, що військо повстанців багато разів розділялось, вони все ще кількісно переважали московську армію у співвідношенні приблизно чотири до одгого.

Всі джерела повідомляють, що бій тривав недовго. Не маючи можливість діяти яким-небудь іншим способом,Разін кинув всі свої сили в лобову атаку на позиції війська князя Барятинського, очоливши її особисто. Солдати дали кілька

Третій похід Степана Разіна та розгром його військ

мушкетних залпів по атакуючим повстанцям, за ними настав смертельний град картечі, випущеної із гармат. По свідченню очевидців, Разін зібрав своїх людей та провів ще одну атаку яка закінчилася таким ж результатом як і перша. Разін був поранений мушкетною кулею і його довелося винести з поля бою.

Через кілька хвилин повстанці кинулися тікати. Тоді кіннота князя Барятинського кинулася вперед, намагаючись відрізати повстанські війська від річки, куди вони відступали. Через кілька годин це переслідування перетворилося в бійню. В той час як кіннота знищувала втікавших в паніці повстанців, піхота розбила загін, який оточував Кремль. Степан Разін разом з кількома сотнями своїх товаришів, дібрався до своїх стругів та поплив вниз по річці, в той час як інші повстанці в паніці розсіялись по околицям.

Другий етап повстання та його кінець[ред.ред. код]

Корінний перелом[ред.ред. код]

Відхід у Кагальницьке містечко[ред.ред. код]

Страта Степана Разіна. Англійська гравюра

Арешт Разіна та його страта[ред.ред. код]

Страта Степана Разіна. Поштова марка



Наслідки повстання[ред.ред. код]

Масштаби розправи над повсталими були величезні, в деяких містах було страчено понад 11 тисяч осіб[3]. Всього було знищено більше 110 тисяч повстанців.

Разінці не добилися своєї мети: знищення дворян та кріпосницького права. Але повстання Степана Разіна показало, що московське суспільство було розколоте. Досягнення компромісу виявилося неможливим.

Проте зміни відбулися в житті донських козаків. У 1671 році вони були вперше приведені до присяги на вірність цареві. Це стало початком перетворення козацтва в опору царського престолу в Московському царстві.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вплив повстання Степана Разіна на Україну : (з історії спіл. боротьби рос. і укр. народів проти феод.-кріпосн. гніту). Електронна бібліотека Інституту історії України. 1947. Процитовано 12.12.2017. 
  2. Иоганн Марций о Степане Разине
  3. § 34. Крестьянская война под предводительством Степана Разина. Раздел «Поражение крестьянской войны» — С. 173. // История СССР / Под ред. Б. А. Рыбакова. М., 1989. — ISBN 5-09-003116-9

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • А. А. Данилов, Л. Г. Косулина. Конец XVI–XVIII век («История России» учебник 7 кл.)
  • Буганов В. И. Разин и разинцы. — М., 1995.
  • Восстание Степана Разина. Письма очевидцев


Історія Росії Це незавершена стаття з історії Росії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.