Повід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вуздечка з двома поводами: трензельним і мундштуковим

По́від, по́води, пові́ддя, пово́ддя — елемент верхової збруї — прикріплений до вудил ремінь (вірьовка і т. ін.), за допомогою якого правлять верховим конем[1][2]. Посередництвом його вершник діє вудилами на рот коня. Хоча в більшості випадків вуздечка має один повід, щодо нього вживають назву «поводи», розглядаючи ліву і праву його частини як окремі ремені. У тих випадках, коли застосовують два поводи, один з них кріпиться до трензельних кілець (трензельний повід), інший — до мундштукових (мундштуковий повід). В упряжних коней замість поводів використовують віжки.

Для виїздки молодих коней використовують додатковий ковзний повід (шлейфцигель), пропущений через кільця, які з'єднаний короткими ремінцями з кільцями трензеля, і пристебнутий кінцями до попруги або передньої частини сідла[3]. З недоуздком (для водіння чи прив'язування коня) використовують спеціальний повід — чумбу́р[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Повід // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Повіддя // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Скользящие поводья в довіднику по конярству. (рос.)
  4. Чумбур // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела[ред. | ред. код]