Повітряні сили Збройних сил України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Повітряні Сили ЗС України
Емблема Повітряних сил України
На службі 13.грудня.1917 року — 21.листопада.1921 року,
відтворені 12.грудня.1991 року
Країна  Україна
Належність  Генеральний штаб
Вид ЗСУ Збройні сили
Тип повітряні сили
Роль панування в повітрі,
повітряна розвідка,
авіаційна підтримка
Чисельність 20,000 особового складу
Штаб  Вінниця
Штандарт блакитний, золотий         
Річниці 13.грудня.1917 року
1-ша неділя серпня
14 жовтня
Конфлікти Радянсько-українська війна
Польсько-українська війна
Миротворчі операції
Російська збройна агресія проти України
Командування
Командувач  генерал-полковник
Сергій Дроздов[1]
Визначні
командувачі		 Віктор Павленко
Знаки розрізнення
Прапор
Кругляк
Знак на кіль літаків
Нарукавний знак
Авіація
Ударні літаки Су-25
Бомбард. Су-24М
Винищувачі МіГ-29, Су-27
Розвідники Ан-30, Су-24МР
Навчальні літаки Л-39, ХАЗ-30
Транспорт Ан-24, Ан-26, Ан-70, Ту-134, Іл-76
Універсальні
гелікоптери		 Мі-8МТ
БПЛА ВР-2, ВР-3
Медіафайли на Вікісховищі

Пові́тряні Си́ли Збро́йних сил Украї́ни — вид збройних сил, який існує у складі Збройних Сил України з 2004 року. Створений шляхом об'єднання двох видів: Військово-повітряних сил та Військ протиповітряної оборони країни.

Місія

Повітряні сили України — один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних сил України. Цей високоманеврений вид збройних сил призначений, спільно з військами Протиповітряної оборони, для охорони повітряного простору держави, ураження з повітря об'єктів противника, авіаційної підтримки своїх військ (сил), висадки повітряних десантів, повітряного перевезення військ і матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки.

Основні завдання Повітряних Сил України :

  1. завоювання переваги у повітрі;
  2. прикриття угруповань військ і об'єктів від ударів противника з повітря;
  3. авіаційна підтримка Сухопутних військ та забезпечення бойових дій Військово-морських Сил зрив маневру військ противника та його перевезень
  4. висадка повітряних десантів та боротьба з десантами противника на землі і у повітрі;
  5. ведення повітряної розвідки;
  6. здійснення повітряних перевезень своїх військ і матеріальних засобів;
  7. руйнування та знищення військових, військово-промислових, енергетичних об'єктів, вузлів і комунікацій противника.

Історія

Радянсько-українська війна

Докладніше: Повітряний флот УНР
Французький одномісний біплан-винищувач SPAD-7cl на озброєнні авіації УНР, 1919 рік
Nieuport 17c УГА

Ще до початку збройної боротьби за незалежність УНР станом на осінь 1917 року на українській території дислокувались досить значні, як на той час, сили російської військової авіації, що нараховували до 330 бойових літаків.

Вони і склали кістяк української повітряної армії, формування якої проходило в надзвичайно складних умовах. Основними проблемами, які стояли на заваді створенню міцного авіаційного корпусу, були: насамперед — відсутність у політичного керівництва країни чіткої концепції розвитку Збройних сил в цілому і військово-повітряних формувань зокрема, брак кадрів, незадовільний технічний стан і недостатня кількістю літаків та іншого авіаційного майна, а також більшовицька агресія щодо України.

Незважаючи на всі незгоди, 13 грудня 1917 року Центральна Рада офіційно утворила Повітряний флот. Його командувачем було призначено підполковника-авіатора Віктора Павленка. Йому підпорядкувались інспектори (командувачі) авіації та повітроплавання: перший завідувач усіма справами пов'язаними з літаками, другий — діяльністю повітроплавних частин, які на повітряних балонах («ковбасах») піднімалися на велику відстань над землею та здійснювали розвідку і коригування артилерійського вогню.

Файл:Павленко Віктор.jpg
Павленко Віктор Олексійович — командувач української авіації

Важливим завданням українського військового керівництва стала передислокація авіаційних частин з прифронтової смуги, де відчутними були впливи більшовиків, до внутрішніх районів України.

Станом на початок січня 1918 року в реєстрах управління української авіації вже налічувалось 188 літаків різних типів. Командування української авіації вживало максимальних зусиль щодо збереження матеріальних та кадрових ресурсів, але затяжна війна поступово зменшувала кількість боєздатних літаків та пілотів.

Періодом відносного спокою та мирної розбудови Повітряних сил був Гетьманат Павла Скоропадського.

Після приходу до влади Директорії ситуація змінилася: кількість боєздатних літаків зменшилась, але вони продовжували ефективно протидіяти ворогові аж до завершення визвольних змагань.

Друга світова війна

Під час Другої світової війни себе проявили льотчики уродженці та мешканці України, які служили в лавах Червоної армії та отримали найвищу нагороду — звання Героя Радянського Союзу:

  • Кожедуб Іван Микитович (8 липня 1920, Ображіївка, Сумська обл. — 8 серпня 1991, Москва) — тричі Герой Радянського Союзу, маршал авіації. Кожедубом було здійснено 330 бойових вильотів, він взяв участь у 120 повітряних боях і вийшов переможцем у 62 двобоях, один із збитих ним вже в Німеччині літаків був реактивним;
  • Глінка Борис Борисович (14 (27) вересня 1914, Кривий Ріг — 11 травня 1967, Московська область, СРСР). Всього виконав близько 300 бойових вильотів, збив 31 літак супротивника;
  • Глінка Дмитро Борисович (10 грудня 1917;Кривий Ріг-1 березня 1979,Москва,СРСР)-,здійснив близько 300 бойових вильотів.брав участь в близько 100 повітряних боїв,збив 50 літаків супротивника;
  • Могильчак Іван Лазаревич (1917, Демидівка, Вінницька обл. — 13 лютого 1945, Будапешт);
  • Брандис Анатолій Якович (12 серпня 1923, Катеринослав — 23 березня 1988, Москва) — двічі Герой Радянського Союзу. Воював в небі Мелітополя, Крима, Білорусі, Литви і Східної Пруссії. Загалом зробив 228 бойових вильотів;
  • Таран Павло Андрійович (18 жовтня 1916, Шолохове, Дніпропетровська обл. — 14 серпня 2005) — двічі Герой Радянського Союзу. За час війни — 368 бойових вильотів. Бомбив військово-промислові об'єкти Німеччини, Фінляндії, Румунії. Екіпаж Павла Тарана знищив на землі 12, в повітряних боях 11 літаків ворога (7 з них вночі);
  • Доліна Марія Іванівна (18 грудня 1922, Шарівка, нині Омська область — ?);
  • Бабак Іван Ілліч (26 липня 1919, Олексіївка, Дніпропетровська обл. — 24 червня 2001) — за час участі у німецько-радянській війні Іван Ілліч Бабак збив тридцять п'ять німецьких літаків і чотири у парі;
  • Гончар Іван Олексійович (21 вересня 1921, Нікополь — 20 квітня 1945). Звання Героя Радянського Союзу присвоєно посмертно;
  • Киселенко Петро Євдокимович (1 серпня 1919, Ісайки, Київська обл. — 10 червня 1975) — виконав 106 бойових вильотів;
  • Носаль Євдокія Іванівна (13 березня 1918, Бурчак, нині Запорізька область — 23 квітня 1943, поблизу Новоросійська) — здійснила 354 бойових вильоти на бомбардування об'єктів противника, знищення його живої сили і техніки;
  • Молодчий Олександр Гнатович (27 червня 1920, Луганськ — ?) — двічі Герой Радянського Союзу;
  • Недбайло Анатолій Костянтинович (28 січня 1923, Ізюм — 13 травня 2008, Київ) — двічі Герой Радянського Союзу;
  • Меклін Наталія Федорівна (* 8 вересня 1922, Лубни — † 5 червня 2005, Москва, Росія).

Крім того слід виділити визначного німецького аса українського походження Роберта Олійника (9 березня 1911 — 29 жовтня 1988), що здійснив 680 бойових вильотів та збив 42 літаки[2].

Після відновлення незалежності

На базі Військово-повітряних сил СРСР 17 березня 1992 року відповідно до дерективи Начальника Головного штабу Збройних сил України було відтворено Військово-повітряні сили України.[3]

На базі штабу 24-ї повітряної армії у м. Вінниця було сформоване Командування ВПС. У 1992 році на території України знаходилося 4 повітряні армії, 10 авіаційних дивізій, 49 авіаційних полків, 11 окремих ескадрилей, навчальні й спеціальні установи й заклади. Всього близько 600 військових частин, 2800 літальних апаратів різного призначення, більше 120 000 військовослужбовців.

До складу ВПС України перейшли три повітряні армії (1100 бойових літаків):

Розпад СРСР залишив Україні одні з найчисельніших і потужних ВПС в Європі. За кількісним показником військова авіація України в 1992 році поступалася лише авіації Сполучених Штатів, Росії й Китаю, будучи найчисленнішою в Європі.

Також варто зазначити, що більшість сучасних військових аеродромів СРСР перебувала на території України, включаючи місця базування Ту-160, МіГ-29 й Су-27.

Війська ППО України були створені 5 квітня 1992 року на базі частин ППО СРСР, які перебували на території країни. Крім ЗРК в їх складі було сім винищувальних авіаполків, озброєних перехоплювачами Су-15ТМ, МіГ-25ПД\ПДС й МіГ-23МЛД. Однак на озброєнні ці літаки протрималися недовго — в 1993 році були зняті з озброєння МіГ-25, потім й МіГ-23, а до 1997 року на бази зберігання відправили й Су-15.

3 липня 1994 року армійська авіація увійшла до складу Сухопутних військ України, як їх рід і за відносно короткий час свого існування перетворилася з допоміжного в один із основних і перспективних засобів збройної боротьби. Вона була створена на основі техніки і льотно-технічного персоналу семи полків бойових гелікоптерів, двох транспортних і декількох окремих ескадрилей ВПС СРСР. На озброєнні перебувало близько 900 гелікоптерів Мі-2, Мі-6, Мі-8, Мі-26 й Мі-24 (250 од.).

Авіація ППО

24-та повітряна армія ВГК (Південно-Західний ТВД), Вінниця

5-та повітряна армія, Одеський військовий округ

14-та повітряна армія, Прикарпатський військовий округ, Львів

17-та повітряна армія, Київський військовий коруг

Дальня авіація

Докладніше: Дальня авіація України

Військово-транспортна авіація

Авіаційні центри

БПЛА

1992 — 2014

У 1992 році частина льотчиків частин ВПС СРСР дислокованих на території України відмовилася приймати присягу на вірність народу України, мали місце випадки перегону літаків до Росії[59][60].

Після створення у 1997 році державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія●» Частина авіаційної техніки, об'єктів інфраструктури й іншого майна ВПС України були передані до її розпорядження.

Процес знищення Ту-22М3, 2002 рік

Відновлені повітряні сили Незалежної України успадкували ряд стратегічних ракетоносців Ту-160 «Blackjack», які базувалися на авіабазі в Прилуках. Частина з них була передана в Росію, а інша — знищена за сприяння уряду США. На території України залишився лише один Ту-160, який знаходиться в Полтавському музеї дальньої авіації[61]. Україна також мала Ту-22М і Ту-95/Ту-142, які за винятком декількох музейних експонатів були списані на початку 2000-х рр.

У 2001 році один військово-транспортний літак Ан-26 ВПС України було переоснащено у санітарно-транспортний варіант Ан-26 «Vita».

4 жовтня 2001 року, у ході навчань військ ППО стався інцедент зі збиттям над Чорним морем цивільного пасажирського лайнера Ту-154.

27 липня 2002 року сталася трагедія, під час виконання польоту на авіашоу розбився один Су-27.

2004 року у ході реформування збройних сил України та переходу з 4-х на 3-и видову систему військово-повітряні сили і війська протиповітряної оборони були об'єднанні у єдиний вид — Повітряні сили України. Реформа була завершена в травні 2005 року, а після її завершення чисельність Повітряних сил України склала 59 тис. осіб (з них 50 тис. військовослужбовців)[62]. При цьому, матеріальна частина вимагала відновлення, модернізації та оновлення[63] (до 2005 року ремонту потребували 55% зенітних ракетних систем і комплексів, 53% автоматизованих систем управління й 45% радіоелектронної техніки ППО[64])

У 2005 році Іл-78, який раніше перебував на озброєнні 409-го авіаполку в Узині, був придбаний американською приватною військовою компанією● «North American Tactical Aviation Inc.»[65][66][67].

У 2006 році один військово-транспортний літак Ан-26 було переоснащено у повітряний командний пункт і після завершення випробувань — офіційно принято на озброєння у грудні 2006 року[68].

У 2007 році чисельність повітряних сил складала 45 240 осіб, на озброєнні перебувало 211 бойових і 49 транспортних літаків[69]. Протягом 2007 року для повітряних сил були закуплені і надійшли на озброєння дві радіолокаційні станції 35Д6[70]

У вересні 2008 року президент України Віктор Ющенко повідомив, що боєздатні 31 з 116 винищувачів Су-27 й МіГ-29, 10 з 24 бомбардувальників Су-24М, 6 з 12 розвідувальних літаків Су-24МР, 8 з 36 штурмовиків Су-25 (близько 30% номінального складу військової авіації)[71][72].

Навесні 2009 року два Су-27 зі складу ПС України були продані до Сполучених Штатів для навчання американських пілотів, які «готуються до можливості зустрітися з Су-27 в майбутніх повітряних боях»[73].

У вересні 2009 року в. о. міністра оборони України Валерій Іващенко повідомив, що стан справності авіатехніки збройних сил України оцінюється як критичний і має стійку тенденцію до подальшого зниження. Повітряні сили України мали у своєму розпорядженні досить значний парк бойових літаків, проте через катастрофічне недофінансування матеріально-технічна частина в цілому перебувала в небоєздатному стані[74].

У 2009 році був розроблений модернізований варіант навчально-бойового літака L-39С[75], який 17 листопада 2009 був прийнятий на озброєння ПС України під найменуванням Л-39М1 (у 2010 році на озброєння ПС України надійшли перші два Л-39М1, в грудні 2011 року - ще два літаки[76], 26 червня 2012 — ще два літаки[77][78], в кінці 2013 року почали модернізацію ще одного L-39[79]).

У квітні 2011 року командувач повітряних сил України генерал-полковник Сергій  Онищенко повідомив, що в 2008-2009 роки для відновлення справності та проведення модернізації авіатехніки виділялося лише 1% від необхідного обсягу фінансування, але в 2010 році обсяги фінансування було збільшено. Це дозволило протягом 2010 року повернути в стрій 36 літаків, 18 безпілотних літальних апаратів і 47 авіаційних двигунів.[80][81]

У березні 2010 року на озброєння ПС України були прийняті модернізований варіант штурмовика Су-25 і його навчально-бойова модифікація Су-25УБ — Су-25М1 й Су-25УБМ1[82] (вартість модернізації одного Су-25 до рівня Су-25М1 становила близько 10 млн гривень[83], в 2010 р. на озброєння 299-ї бригади тактичної авіації надійшли два Су-25М1 та один Су-25УБМ1, в 2011 році - ще два Су-25М1[84], в 2012 — ще один Су-25М1[85]).

У 2011 році чисельність повітряних сил була скорочена до 43 100 осіб, а на озброєнні залишилося 208 бойових і 39 транспортних літаків[86].

Для збереження ресурсу авіапарку навчально-тренувальних літаків Л-39С, 23 грудня 2011 в експлуатацію був введений наземний тренажер підготовки пілотів Л-39С[87].

У 2012 році чисельність повітряних сил знову скоротилася: до 40 000 чоловік, а на озброєнні значилося 160 бойових і 25 транспортних літаків[88]. Проте, в 2012 році ситуація в ПС України покращилася, середній наліт на одного пілота зріс з 14 до 42 годин[89] (для порівняння, середній річний наліт льотчика в ПС Росії за аналогічний період склав 100-120 годин, в країнах-членах НАТО — 120—180 годин[90]), на авіаремонтних підприємствах відремонтували 31 одиницю авіатехніки, ще 69 літальним апаратам був продовжений термін служби у військових частинах[91]

  • так, в лютому 2012 року запорізький авіаремонтний завод передав ПС України перший відремонтований і модернізований Су-27[92] (в кінці березня 2012 він поступив до 831-ї бригади тактичної авіації[93]), в середині квітня 2012 року було завершено капітальний ремонт ще одного Су-27[94].
  • в березні 2012 року два відремонтованих МіГ-29 передали 114-й бригаді тактичної авіації[95]
  • в червні 2012 року був завершений ремонт ще двох МіГ-29 (вони стали першими, які отримали «цифровий» камуфляж)[96].
  • 30 серпня 2012 року[97] був завершений ремонт одного Су-27УБ (бортовий номер 71), який передали в 831-шу бригаду тактичної авіації[98]
  • у вересні 2012 року був завершений ремонт одного зенітно-ракетного комплексу С-300ПТ[99].
  • в жовтні 2012 року були завершені ремонт і модернізація одного Су-25М1 для 299-ї бригади тактичної авіації[100]. У грудні 2012 року міністр оборони Дмитро Саламатін передав до складу 299-ї бригади тактичної авіації ще два Су-25М1 та повідомив, що тепер в складі ПС України «вперше за багато років з'явилася повністю укомплектована бойова ескадрилья» (14 Су-25 й два Л-39)[101].
  • 20 грудня 2012[102] в війська надійшов ще один відремонтований зенітно-ракетний комплекс С-300[103]
  • крім того, в 2012 році 204-та бригада тактичної авіації ПС України отримала два відновлених МіГ-29, один МіГ-29УБ і чотири L-39M1[104].

Також, в 2012 році був проведений ремонт військового аеродрому в Івано-Франківську[105].

У 2013 році чисельність повітряних сил знову скоротилася: до 36 300 осіб, а на озброєнні значилося 160 бойових і 27 транспортних літаків[106].

19 вересня 2013 року Україна передала один непридатний для подальшої експлуатації гелікоптер Мі-8ПС-9 для Музею авіації м. Кошице (Словаччина)[107]

30 жовтня 2013 року з озброєння останнього зенітно-ракетного дивізіону (зі складу 540-го зенітно-ракетного полку у Львівській області) були зняті комплекси С-200В. З цього моменту Україна припинила експлуатацію зенітно-ракетних комплексів типу С-200[108].

8 листопада 2013 року міністр оборони України Павло Лебедєв повідомив, що ПС України повністю укомплектовані військовослужбовцями-контрактниками[109] (пізніше, 13 листопада 2013 року, командувач Повітряних сил ЗСУ генерал-лейтенант Юрій Байдак уточнив, що на 100% контрактниками укомплектовані лише деякі підрозділи, а в цілому військовослужбовці-контрактники складають 71% від загальної кількості військовослужбовців Повітряних сил України)[110].

24 грудня 2013 40-й бригаді тактичної авіації передали один відремонтований МіГ-29УБ[111].

20 січня 2014 25-й бригаді транспортної авіації передали один відремонтований Іл-76МД[112].

29 січня 2014 року, міністерство оборони України оголосило про намір розформувати тренувальний авіаційний полігон «НИТКА»[113].

6 лютого 2014 авіаугруповання ПС України в Криму було посилено двома Су-27 зі складу 831-ї бригади тактичної авіації[114].

14 лютого 2014 року літак Ан-26 № 0806, що перебував на зберіганні (з 27 вересня 2013 представляв собою частково розукомплектований планер V категорії) був знятий з балансу збройних сил і переданий ДСНС України[115].

Структура

Докладніше: Структура Повітряних сил України

Повітряні Сили мають в своєму складі роди військ:

Роди авіації

  • Бомбардувальна. Має на озброєнні літаки Су-24 та Су-24M. Є основним ударним засобом ВПС і призначена для ураження угрупувань військ, авіації, ВМС, зруйнування важливих воєнних, воєнно-промислових, енергетичних об'єктів у стратегічній і оперативній глибині. У 1991–1999 роках Україна мала на озброєнні літаки Ту-160, і до 2001 року літаки Ту-22М і Ту-95.
  • Штурмова. Має на озброєнні літаки Су-25 . Є засобом авіаційної підтримки військ і призначена для ураження військ, наземних (морських) об'єктів переважно на передньому краї у тактичній глибині.
  • Винищувальна. Має на озброєнні літаки Су-27 та МіГ-29. Є одним з основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження літаків, гелікоптерів, крилатих ракет у повітрі, а також ураження наземних (морських) об'єктів.

Організація

Повітряні командування в Україні:
   Повітряне командування «Захід»
   Повітряне командування «Центр»
   Повітряне командування «Південь» і тактична група «Крим»

Організаційно повітряні сили України складаються з таких підрозділів:[116]

До складу повітряних сил також входять:

Командування

Командувачі військ протиповітряної оборони
Командувачі військово-повітряних сил
Командувачі повітряних сил

Військові звання та відзнаки

Докладніше: Військові звання України

Оскільки Україна не є країною-членом, кодування звань армій НАТО наведено для зіставлення

Перспективні

Код НАТО OF-10 OF-9 OF-8 OF-7 OF-6 OF-5 OF-4 OF-3 OF-2 OF-1 OF(D) Student Officer
 Україна
(Ред.) 		en: Request for creation and upload of a picture!
Генерал Генерал-лейтенант Генерал-майор Бригадний
генерал 		Полковник Підполковник Майор Капітан Старший
лейтенант 		Лейтенант Молодший
лейтенант 		Курсант
Код НАТО OR-9 OR-8 OR-7 OR-6 OR-5 OR-4 OR-3 OR-2 OR-1
 Україна
(Ред.) 		Без
відповідника 		Без
відповідника
Головний
майстер-сержант 		Старший
майстер-сержант 		Майстер-сержант Штаб-сержант Головний
сержант 		Старший
сержант 		Сержант Капрал Старший
солдат 		Солдат

Перехідні

Код НАТО OF-10 OF-9 OF-8 OF-7 OF-6 OF-5 OF-4 OF-3 OF-2 OF-1 OF(D) Student Officer
 Україна
(Ред.) 		Без відповідника Без відповідника en: Request for creation and upload of a picture!
Генерал армії України Генерал-полковник Генерал-лейтенант Генерал-майор Полковник Підполковник Майор Капітан Старший лейтенант Лейтенант Молодший лейтенант Курсант
Код НАТО OR-9 OR-8 OR-7 OR-6 OR-5 OR-4 OR-3 OR-2 OR-1
 Україна
(Ред.) 		Без
відповідника 		Без
відповідника
Старший
прапорщик 		Прапорщик Старшина Старший
сержант 		Сержант Молодший
сержант 		Старший
солдат 		Солдат

Оснащення

Докладніше: Оснащення Повітряних сил України

Бомбардувальна авіація

Бомбардувальна авіація є основним ударним засобом Повітряних сил. На озброєнні має літаки Су-24М.

Штурмова авіація

Штурмова авіація є засобом авіаційної підтримки військ. На озброєнні стоять літаки Су-25.

Винищувальна авіація

Винищувальна авіація є одним з основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження повітряних цілей (літаків, гелікоптерів, крилатих ракет). На озброєнні має літаки Су-27 та МіГ-29.

Су-25
Су-25 
Су-24М
Су-24М 
МіГ-29
МіГ-29 

Військово-транспортна авіація

Військово-транспортна авіація призначена для перекидання та десантування аеромобільних й повітряно-десантних підрозділів, повітряних перевезень військ і бойової техніки, доставки вантажів чи інших матеріальних засобів повітрям, евакуації поранених тощо. Має на озброєнні літаки Іл-76МД, Ан-70, Ан-24, Ан-26, вертольоти Мі-8МТ.

Розвідувальна авіація

Розвідувальна авіація призначена для ведення повітряної розвідки місцевості, погоди, наземних та морських об'єктів в оперативній та тактичній глибинах для забезпечення дій усіх видів Збройних сил. На озброєнні має два типи літаків (розвідувальні Су-24MP та аерофотозйомки Ан-30) та безпілотні засоби.

Іл-76
Іл-76 
Ан-26
Ан-26 
Ан-70
Ан-70 

Протиповітряна оборона

Докладніше: Війська протиповітряної оборони України

Протиповітряна оборона призначена для прикриття військ від ударів противника з повітря у всіх видах бойових дій, при перегрупуванні та розташуванні їх на місці[119]. На озброєнні стоять зенітно-ракетні комплекси «Бук», «Оса», С-300 та С-300В.

Зенітно-ракетний комплекс «Оса»
Зенітно-ракетний комплекс «Оса» 
Зенітно-ракетний комплекс «Бук»
Зенітно-ракетний комплекс «Бук» 
Зенітно-ракетний комплекс С-300
Зенітно-ракетний комплекс С-300 

Проблеми та перспективи розвитку

Існує чітка тенденція щодо погіршення загального стану всіх складових авіаційної системи Збройних сил України, які безпосередньо впливають на безпеку польотів військових літальних апаратів та рівень боєздатності авіації. Складність проблеми полягає у недостатньому ресурсному забезпеченні бойової підготовки, яка не дозволяє мати високий професійний рівень льотного складу, не забезпечує справність авіаційної техніки та засобів управління і забезпечення польотів. Проблемним питанням також є низька надійність авіаційної техніки через тривалий термін експлуатації, її моральне і фізичне старіння.

Перерви у польотах призводять до втрати практичних навичок у виконанні видів підготовок авіаційної техніки інженерно-технічним складом. Відбувається зменшення висококласного льотного складу та інших фахівців управління і забезпечення польотів, втрата мотивації молодих військовослужбовців на льотну роботу через відсутність можливості для професійного росту, особливо льотчиків, не включених до складу Об'єднаних сил швидкого реагування. Не вирішуються соціально-побутові проблеми. Відбувається поступове зниження методичного та практичного рівня командного складу у керівництві профілактичною роботою щодо запобігання авіаційним подіям. Недостатнє фінансування потреб Повітряних сил України відповідно призводить до недопостачання ресурсів для матеріально-технічного забезпечення польотів, утримання і підготовки аеродромів, їх інфраструктури, наземних засобів забезпечення польотів.

2008 року, за даними, оприлюдненими президентом Віктором Ющенком, з 116 винищувачів Су-27 та МіГ-29 боєздатні 31, із 24 бомбардувальників Су-24М — 10, з 12 літаків-розвідників Су-24МР — 6, з 36 штурмовиків Су-25 — 8 (близько 30% від усього складу військової авіації)[120][121]. Один з найнижчих показників реальної боєготовності серед ВПС європейських держав.

У 2010 році ситуація дещо покращилася і в лад Збройних Сил України вдалося повернути 36 літаків, 18 безпілотних літальних апаратів і 47 авіаційних двигунів. Якщо протягом 2008–2009 років для відновлення справності та проведення модернізації авіаційної техніки виділявся лише один відсоток від необхідного обсягу фінансування, то 2010-му році сума виділених на ці цілі коштів на порядок перевищувала попередні показники. За неофіційними даними, середньорічний наліт пілота у ВПС України 2010 року склав 17 годин, що є вкрай низьким показником.

2011 року на модернізацію та ремонт авіаційної техніки було заплановано виділити 203 млн грн., які планувалося спрямувати на відновлення справності 9 бойових літаків, літака військово-транспортної авіації Іл-76МТ, 6 гелікоптерів і 16 навчально-бойових літаків[122].

2012 року ситуація у ВПС України помітно покращилася: так, середній наліт значно зріс у порівнянні з попередніми показниками та склав в середньому 42 години на одного пілота[123]. Для порівняння середній річний наліт льотчика в ВПС Росії за аналогічний період склав 100–120 годин, в НАТО — 120–180 годин[124]. До регулярного складу ВПС після ремонту та модернізації в загальному вдалося повернути більше 50 машин. Всі літаки і ЗРК, які були повернуті до складу ВПС пройшли капітально-відновлювальний ремонт або середню модернізацію на підприємствах України.

До 2015 року передбачається здійснити модернізацію близько 40 бойових літаків та відремонтувати майже таку ж кількість. Про це заявив командувач Повітряних Сил ЗС України генерал-полковник Сергій Онищенко під час розширеного засідання колегії Міністерства оборони України[125].

Наприкінці 2014 року у ЗМІ з'явилися повідомлення, що Канада запропонувала подарувати 20 літаків McDonnell Douglas CF-18 Hornet Повітряним Силам Збройних Сил України та надати 10 пілотів-інструкторів для навчання українських пілотів[126][127], але українська сторона відмовилась від цієї пропозиції через дорогу експлуатацію і неможливість швидко перевчити пілотів[128]. Згодом цю інформацію було спростовано послом Канади в Україні[129].

З початку проведення АТО по 07.04.2015 відновлено та відремонтовано понад 200 одиниць техніки Повітряних сил, з них 72 літака і 42 вертольоти.[130].

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Повітряні Сили Збройних Сил України

Примітки

  1. ↑ а б Указ Президента України №443/2015 «Про призначення С.Дроздова командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України». http://www.president.gov.ua/. Адміністрація Президента України. 20 липня 2015 року. Процитовано 5 січня 2017.
  2. ↑ Major Robert Olejnik (1911–1988)
  3. ↑ Военно-воздушные силы Украины: трудный путь в будущее
  4. ↑ 62-й истребительный авиационный полк ПВО
  5. ↑ 146-й гвардейский истребительный авиационный полк ПВО
  6. ↑ 179-й истребительный Ярославский ордена Суворова авиационный полк ПВО
  7. ↑ 636-й истребительный авиационный полк ПВО
  8. ↑ 737-й истребительный авиационный полк ПВО
  9. ↑ 894-й истребительный авиационный полк ПВО
  10. ↑ 933-й истребительный авиационный полк ПВО
  11. ↑ 7-й бомбардировочный авиационный полк
  12. ↑ 85-й гвардейский истребительный Севастопольский Краснознамённый ордена Богдана Хмельницкого авиационный полк
  13. ↑ 118-й отдельный авиационный полк радиоэлектронной борьбы
  14. ↑ 168-й истребительный ордена Суворова авиационный полк
  15. ↑ 230-й бомбардировочный авиационный полк
  16. ↑ 56-й отдельный гвардейский смешанный Сталинградский краснознамённый авиационный полк
  17. ↑ 511-й отдельный разведывательный Ясский авиационный полк
  18. ↑ 727-й гвардейский бомбардировочный Черкасский ордена Богдана Хмельницкого авиационный полк
  19. ↑ 831-й истребительный Галацкий Краснознамённый ордена Суворова авиационный полк
  20. ↑ 112-я отдельная смешанная авиационная эскадрилья
  21. ↑ 153-я отдельная смешанная авиационная эскадрилья
  22. ↑ 208-я отдельная вертолётная эскадрилья радиоэлектронной борьбы
  23. ↑ 208-я отдельная вертолётная эскадрилья РЭБ
  24. ↑ 642-й гвардейский Братиславский Краснознамённый авиационный полк истребителей бомбардировщиков
  25. ↑ 827-й отдельный разведывательный авиационный полк
  26. ↑ 48-й отдельный гвардейский разведывательный Нижнеднестровский ордена Суворова авиационный полк
  27. ↑ 69-й бомбардировочный авиационный полк
  28. ↑ 92-й истребительный Краснознамённый авиационный полк
  29. ↑ 114-й истребительный Таллинский Краснознамённый авиационный полк
  30. ↑ 209-я отдельная вертолётная эскадрилья радиоэлектронной борьбы
  31. ↑ 452-й отдельный штурмовой авиационный полк
  32. ↑ 806-й бомбардировочный ордена Суворова авиационный полк
  33. ↑ 228-я отдельная вертолётная эскадрилья радиоэлектронной борьбы
  34. ↑ 255-я отдельная смешанная авиационная эскадрилья
  35. ↑ Ворошиловградское высшее военное авиационное училище штурманов (ВВВАУШ)
  36. ↑ 46-й учебный авиационный полк
  37. ↑ 130th Training Aviation Regiment
  38. ↑ 228-й учебный авиационный полк
  39. ↑ Черниговское высшее военное авиационное училище лётчиков (ЧВВАУЛ)
  40. ↑ 105-й учебный авиационный полк
  41. ↑ 701-й учебный авиационный полк
  42. ↑ 703-й учебный авиационный полк
  43. ↑ Харьковское высшее военное авиационное училище летчиков (ХВВАУЛ)
  44. ↑ 443-й учебный авиационный полк
  45. ↑ 809-й учебный Краснознамённый авиационный полк
  46. ↑ 810-й учебный авиационный полк
  47. ↑ 812-й учебный авиационный полк
  48. ↑ 37-й военно-транспортный авиационный полк
  49. ↑ 338-й военно-транспортный Рижский авиационный полк
  50. ↑ 363-й военно-транспортный Черкасский орденов Суворова и Богдана Хмельницкого авиационный полк
  51. ↑ 25-й гвардейский военно-транспортный Московский авиационный полк
  52. ↑ 175-й военно-транспортный авиационный полк
  53. ↑ 369-й военно-транспортный Ясский краснознаменный авиационный полк
  54. ↑ 1270-й учебный авиационный центр переучивания летного состава
  55. ↑ 702-й учебный авиационный полк
  56. ↑ 29-й инструкторский бомбардировочный авиационный полк
  57. ↑ а б в г Советская Армия в годы «холодной войны» (1945—1991).-Томск: Изд-во Том. ун-та, 2004.-246 с.
  58. ↑ 4-я отдельная гвардейская эскадрилья беспилотных средств разведки
  59. ↑ Украинские самолеты в России: это счастье — путь домой // «Коммерсантъ», № 107 от 17 февраля 1992
  60. ↑ Утраченная армия обретенной державы
  61. ↑ Музейна експозиція літаків ВПС України. м. Полтава
  62. ↑ «Біла книга України-2005», стр.31-32
  63. ↑ «За 12 років незалежності Збройні Сили України закупили для себе: танків вітчизняного виробництва — жодного, літаків та вертольотів — жодного… І хоч у нас сьогодні достатньо бойових літаків МІГ-29 і СУ-27, але ресурс їхній не безкінечний.»
    Є. К. Марчук. Парадокси сучасного українського війська // «Воєнна історія» № 4-6 за 2004 р.
  64. ↑ Максим Гончаренко. Что под «небом Украины» // «Военно-промышленный курьер», № 33 (199) от 29 августа 2007
  65. ↑ Bryan Gruley. Intrigue Idles Soviet-Era Jet In Michigan // «The Wall Street Journal» от 12 июля 2010
  66. ↑ Ил-78 на ремонте в Николаевсокм АРЗ
  67. ↑ Ил-78 в США
  68. ↑ Владимир Николаев. Военно-воздушное бессилие // еженедельник «2000», № 14 (409) от 4 — 10 апреля 2008
  69. ↑ Белая книга ВС Украины, 2007 год.
  70. ↑ Белая книга 2007. Оборонная политика Украины стр.107
  71. ↑ Правительству добавили реализма // «Коммерсантъ — Украина», № 172 от 29 сентября 2008. стр.1
  72. ↑ К чему готовы украинские Воздушные силы // «Время» от 14 августа 2009
  73. ↑ Украина продала США два истребителя Су-27 // LENTA.RU от 11 мая 2009
  74. ↑ Минобороны: Состояние авиатехники украинской армии — критическое // «Корреспондент. NET» от 30 сентября 2009
  75. ↑ Минобороны обновляет самолетный парк // «Сегодня. UA» от 14 июля 2009
  76. ↑ Украинские авиаторы получили 2 одесских самолета (Фото) // «Думская. NET» от 20 декабря 2011
  77. ↑ Украинские военные лётчики будут летать на модернизированных самолётах // телекомпания «АТВ» (Одесса) от 26 июня 2012
  78. ↑ «Укроборонпром» передав Збройним Силам України два літаки Л-39 // «Український мiлiтарний портал» вiд 26 червня 2012
  79. ↑ «Идет модернизация учебно-боевого самолета Л-39. Одесский вариант этой популярной чехословацкой машины считается весьма удачным»
    Наш авиапром: в Одессе модернизируют истребители для НАТО и делают современные «кукурузники» (фото, видео) // «Думская. NET» от 6 декабря 2013
  80. ↑ В 2010 году в строй ВС Украины удалось вернуть 36 самолетов, 18 БПЛА и 47 авиационных двигателей // официальный сайт «Укрспецэкспорт» от 4 апреля 2011
  81. ↑ У 2010 до строю ПСУ повернули 36 літаків // «Український мілітарний портал» от 4 апреля 2011
  82. ↑ Украина приняла на вооружение самолеты Су-25УБМ1 и Су-25М1 // «РБК» от 15 марта 2010
  83. ↑ В Запорожье провели модернизацию самолетов ВВС Украины // «Подробности. UA» от 24 ноября 2011
  84. ↑ Авіатори з Миколаєва отримали два модернізованих літака Су-25М1 // «Український мiлiтарний портал» вiд 1 грудня 2011
  85. ↑ Бригада тактической авиации в Николаеве получила еще один модернизированный штурмовик Су-25М1 // «Новости ЦАМТО» от 1 октября 2012
  86. ↑ Біла Книга ЗС України, 2011 рік.
  87. ↑ На постачання Збройних Сил України прийнято стаціонарний комплексний тренажер пілота літака Л39С // «Український мiлiтарний портал» вiд 28 грудня 2011
  88. ↑ Біла Книга ЗС України, 2012 рік.
  89. ↑ «Середній наліт на одного льотчика склав на сьогодні понад 42 години, що втричі, або на 28 годин більше за аналогічний період минулого року»
    Середній наліт на одного льотчика склав понад 42 години // «Крила України» от 5 ноября 2012
  90. ↑ ВВС России во Второй Чеченской войне
  91. ↑ Віктор Гедз. Э 100 відновлених літальних апаратів! // «Крила України» от 22 января 2013
  92. ↑ Олексій Тригуб. З ім’ям Валентина Кальонова на борту // «Крила України» от 4 февраля 2012
  93. ↑ Віктор Гедз. З ім’ям на борту // «Крила України» от 5 апреля 2012
  94. ↑ Володимир Лазарєв. Добра прикмета, коли додому повертаються птахи… У тому числі і сталеві // «Крила України» от 14 апреля 2012
  95. ↑ Ирина Шкапий. Два самолета получила авиабригада в Ивано-Франковске // УНН от 6 марта 2012
  96. ↑ Тарас Грень. МіГи одягають у «цифру» // «Крила України» от 12 июня 2012
  97. ↑ Виктория Милюта. Авиапарк Воздушных Сил ВСУ пополнил очередной восстановленный самолет Су 27УБ // УНН от 30 августа 2012
  98. ↑ Володимир Лазарєв. «…З поверненням до бойового строю!» // «Крила України» от 14 сентября 2012
  99. ↑ Юрій Ігнат. ЗРК отримують друге життя // «Крила України» от 14 сентября 2012
  100. ↑ Авіатори отримали наступний модернізований Су-25М1 // «Крила України» от 5 октября 2012
  101. ↑ У Украины появилась полностью укомплектованная боевая эскадрилья, — Саламатин // «Подробности. UA» от 5 декабря 2012
  102. ↑ ЗРВ отримали відремонтований С-300 // «Український мiлiтарний портал» вiд 28 грудня 2012
  103. ↑ Отремонтированный ЗРК С-300 поступил в зенитные ракетные войска ВС Украины // официальный сайт «Укрспецэкспорт» от 28 декабря 2012
  104. ↑ ВВС Украины получили три учебно-боевых самолета // LENTA.RU от 17 декабря 2012
  105. ↑ Ирина Шкапий. В Ивано-Франковском военном аэродроме начался ремонт // УНН от 4 апреля 2012
  106. ↑ Белая Книга ВС Украины, 2013 год.
  107. ↑ Петро Ивасюк. Украина передаст вертолет Ми-8ПС-9 словацкому музею // УНН от 19 сентября 2013
  108. ↑ Україна остаточно відмовилася від ЗРК С-200 // «Український мiлiтарний портал» вiд 11 листопада 2013
  109. ↑ Міністр оборони України Павло Лебедєв: «Основне завдання на сьогодні — збереження бойової готовності Збройних Сил» // официальный сайт министерства обороны Украины от 8 ноября 2013
  110. ↑ Повітряні ЗСУ України укомплектовані контрактниками на 71% // УНН от 13 ноября 2013
  111. ↑ МіГ-29УБ у подарунок від Діда Мороза // «Крила України» от 30 декабря 2013
  112. ↑ Мелітопольські авіатори отримали відремонтований літак Іл-76МД // официальный сайт министерства обороны Украины от 20 января 2014
  113. ↑ Минобороны может расформировать полигон «Нитка» // УНН от 29 января 2014
  114. ↑ Военные усиливают охрану воздушной границы Украины // «Корреспондент. NET» от 6 февраля 2014
  115. ↑ Наказ Міністерства оборони України № 118 від 14.02.2014 «Про безоплатну передачу військового майна до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій»
  116. ↑ Повітряні Сили. Процитовано 21 серпня 2016.
  117. ↑ Ukrainian Military Pages: Повітряні Сили. www.ukrmilitary.com. Процитовано 21 серпня 2016.
  118. ↑ З лютого по червень 2015 р. як т.в.о. командувача, у званні генерал-лейтенант
  119. ↑ Україна остаточно відмовилася від ЗРК С-200. «Український мілітарний портал». Процитовано 26 лютого 2015.
  120. ↑ Правительству добавили реализма(рос.)
  121. ↑ К чему готовы украинские Воздушные силы(рос.)
  122. ↑ В 2010 році до строю ЗС України вдалося повернути 36 літаків, 18 БПЛА і 47 авіаційних двигунів
  123. ↑ Показатели налета ВВС Украины в 2012 году(рос.)
  124. ↑ ВВС России во Второй Чеченской войне(рос.)
  125. ↑ У 2010 до строю ПСУ повернули 36 літаків — Український мілітарний портал
  126. ↑ Канада подарує Україні винищувачі
  127. ↑ Канада готова передать Украине 20 самолетов-истребителей (рос.)
  128. ↑ Канада хотіла продати Україні свої винищувачі, Міноборони відмовилося
  129. ↑ Посол Канади в Україні Роман Ващук: «У Канаді нікому не треба пояснювати, що таке Україна»
  130. ↑ Ремонтні підрозділи всі і підприємства оборонно-промислового комплексу постійно проводять ремонт і модернізацію наявних зразків озброєння і військової техніки.

Посилання

Повітряні сили України
у соціальних мережах
Повітряні сили України на сайті Facebook
Повітряні сили України на сайті Telegram
Повітряні сили України на сайті Twitter
Повітряні сили України на сайті YouTube
Повітряні сили України на сайті Instagram
Структура
Сухопутні війська
Оперативне командування
Роди
Повітряні сили
Командування
Роди
ВМС
Окремі роди сил
Окремі роди військ
Інші
Оснащення
Символи
Військова служба
Правове поле
Освіта
Медицина
Музика
ЗМІ
Спорт
Україна Україна в темах
Географія
Устрій
Історія
Символи
Державний лад
Оборона
Безпека
Економіка
Транспорт
і зв'язок
Соціум
Знання
Музеї авіації України
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Повітряні_сили_Збройних_сил_України&oldid=20651398