Погенешть (Тіміш)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село
Погенешть
Pogănești
Країна Румунія Румунія
Повіт  Тіміш
Комуна Бирна
Код SIRUTA 156017
Поштові індекси 307031
Телефонний код +40 256 (Romtelecom, TR)
+40 356 (інші оператори)
Координати 45°43′23″ пн. ш. 22°01′03″ сх. д.H G O
Висота 220 м.н.р.м.
Населення 297 (2002)
Розташування
Мапа

Погенешть, Погенешті (рум. Pogănești) — село у повіті Тіміш в Румунії. Входить до складу комуни Бирна.

Село розташоване на відстані[1] 350 км на північний захід від Бухареста, 61 км на схід від Тімішоари.

Історія[ред. | ред. код]

Перша документальна згадка про село датується 1453 роком[2].

1889 року в Погенешті побудовано храм[2].

За даними 1910 року населення села складало 541 особу, з яких етнічний склад представляли 524 румуна, 7 сербів, 6 німців і 4 угорця[3].

У 1970-х роках сюди почали переселятися етнічні українці, вихідці з північної Мармарощини і Буковини, які невдовзі утворили міцну спільноту, що на початку 1990-х років за кількістю переважала кожну з інших національностей[2]. Так 1992 року в Погонешті налічувався 371 житель, серед них українців — 305 осіб, румунів — 65 осіб, сербів — 1 особа[3].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2002 року у селі проживали 297 осіб.

Національний склад населення села[4]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 243 81,8%
румуни 54 18,2%

Рідною мовою назвали[5]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 243 81,8%
румунська 54 18,2%

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
  2. а б в Románia enciklopédiája: Pogăneşti (румунською) . Процитовано 18 лютого 2015.
  3. а б Varga E. Árpád: Erdély etnikai és felekezeti statisztikája [Архівовано 2022-10-07 у Wayback Machine.], Népszámlálási adatok 1850–2002 között
  4. Recensământul Populaţiei şi al Locuinţelor (румунською) . Архів оригіналу за 18 вересня 2012. Процитовано 8 грудня 2011.
  5. Recensământul Populaţiei şi al Locuinţelor (румунською) . Архів оригіналу за 18 вересня 2012. Процитовано 8 грудня 2011.