Погонич американський
| Погонич американський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Laterallus jamaicensis (Gmelin, 1789) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Погонич американський[2] (Laterallus jamaicensis) — вид журавлеподібних птахів родини пастушкових (Rallidae). Мешкає в Північній і Південній Америці та на Великих Антильських островах.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 10-15 см, розмах крил 22-28 см, вага 29-39 г. Голова чорнувато-сіра, задня частина шиї і верхня частина спини коричневі або рудуваті. Решта верхньої частини тіла чорнувато-коричнева, поцяткована білими плямами або смугами. Нижня частина тіла сіра, нижня частина живота і гузка сірувато-чорні, поцятковані білими смугами. Райдужки червоні, дзьоб чорний, лапи тілесного кольору або коричневі. У молодих птахів шия і спина повністю темні.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють п'ять підвидів:[3]
- L. j. coturniculus (Ridgway, 1874) — від заходу центральної Каліфорнії до Баха-Каліфорнії;
- L. j. jamaicensis (Gmelin, JF, 1789) — від сходу США до Беліза і Куби. Зимують в Центральній Америці і на Карибах;
- L. j. murivagans (Riley, 1916) — узбережжя Перу;
- L. j. salinasi (Philippi, 1857) — центральне Чилі (від Атаками до Арауканії) і захід центральної Аргентини;
- L. j. tuerosi Fjeldså, 1983 — озеро Хунін.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Американські погоничі зустрічаються в Сполучених Штатах Америки[4][5], Мексиці, Белізі, Гондурасі, Коста-Риці, Панамі, Бразилії, Перу, Чилі, Аргентині, Гаїті, Домініканській Республіці, на Кубі, Пуерто-Рико, Ямайці, Бермудських, Багамських і Американських Віргінських островах. Вони живуть на болотах, як прісноводних, так і солонуватих, та на заплавних луках. Живляться дрібними комахами, рокоподібними і молюсками, а також насінням. В США гніздування триває з травня по серпень, в Панамі у липні, в Перу з кінця сезону посухи до початку сезону дощів, в Чилі у листопаді-грудні. Гніздо чашоподібне, розміщується серед густої трави. В кладці від 6 до 8 кремово-білих яєць, поцяткованих рудувато-коричневими плямками, розміром 23×17 мм. Інкубаційний період триває 16-20 днів, насиджують і самиці, і самці, змінюючи один одного.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція американських погоничів становить від 10 до 50 тисяч дорослих птахів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Laterallus jamaicensis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 20 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finfoots, flufftails, rails, trumpeters, cranes, Limpkin. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 серпня 2022.
- ↑ Eddleman, W. R.; FLORES, R. E.; LEGARE, M. (1994). Black Rail (Laterallus jamaicensis). The Birds of North America Online (англ.). doi:10.2173/bna.123. ISSN 1061-5466.
- ↑ Hand, Christine E.; Znidersic, Elizabeth; Tegeler, Amy K. (27 червня 2019). First Documentation of Eastern Black Rails (Laterallus jamaicensis jamaicensis) Breeding in South Carolina, USA in More Than a Century. Waterbirds. 42 (2): 237. doi:10.1675/063.042.0212. ISSN 1524-4695. S2CID 198258859.
Джерела[ред. | ред. код]
- Taylor, B., & van Perlo, B. (1998). Rails – A Guide to the Rails, Crakes, Gallinules and Coots of the World. ISBN 1-873403-59-3
Посилання[ред. | ред. код]
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |