Погонич звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Погонич звичайний
Погонич звичайний
Погонич звичайний
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Журавлеподібні (Gruiformes)
Родина: Пастушкові (Rallidae)
Рід: Погонич (Porzana)
Вид: Погонич звичайний
Біноміальна назва
Porzana porzana
Linnaeus, 1766
Поширення погонича звичайного
Поширення погонича звичайного
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Porzana porzana
ITIS logo.jpg ITIS: 176241
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Porzana porzana
Fossilworks: 94496

Погонич звичайний (Porzana porzana) — вид птахів з роду Погонич родини Пастушкові.

Опис[ред.ред. код]

Загальна довжина сягає довжиною 21—25 см, вага — 80-130 г. Голова маленька. Дзьоб короткий, конусоподібний, прямий. Крила короткі, дещо округлі, з 10 першорядними маховими пір'ями. Ноги довгі з довгими пальцями.

Помітно темніше і трохи менше деркача. Спинна сторона темно—бура із чорними плямами і білими крапками, черевна — сіра з білими цятками, підхвістя світле. Райдужна оболонка червонувато—або жовтувато—бура. Дзьоб червоний в основі та жовтувато-сірий на кінці. Ноги жовтувато—зелені.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Полюбляє зарослі берега озер, заболочені луги. Живиться дрібними безхребетними, рідше мальками риб, при нагоді падаллю. Полює в очеретах і на мілинах.

Погонич прилітає в квітні. У цей час можна почути його дзвінкий, мелодійний свист.

Гніздиться в очеретяних, осокових і чагарникових заростях стоячих водойм, тихих річкових затонів, на болотах, сирих луках. Найбільш охоче гніздиться по вогких луках, у грудкуватих болотах, а також на порослих густою травою і осокою хитких мохових болотах і торфорозробках, де вузькі смуги відкритої води чергуються з сухими брівками, вкритими осокою, молодими берізками, сосонками і вільховим чагарником.

Гніздо зазвичай розміщується на невеликий купині серед сирої, порослої травою луки, рідше — у сухому очереті, осоці або на купині серед дрібної води болота. На сирих луках гніздо будує з сухих стебел і листя злаків. Якщо гніздо поміщає в очереті, внутрішні стінки його споруджує зі стебел трав, зовнішні — з широкого сухого листя очерету. Днищем гніздо торкається землі або водної поверхні і буває добре сховано рослинністю зверху. Гніздо порівняно невелике, але має глибокий лоток і високі стінки. Діаметр гнізда 130–150 мм, глибина лотка до 90 мм.

У травні — першій половині червня відбувається відкладання яєць. Кладка складається з 7-15 яєць розміром 29-37х22-27 мм, охристого, глинистого, рідше блідо—зеленого кольору з рідкісними бурими і ясно-сірими плямами. Насиджування триває 18—21 добу. У липні з'являються пташенята, які починають літати у віці 7—8 тижнів. Відліт проходить у вересні, але запізнілих особин можна побачити і в жовтні.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Мешкає в Європі (від північної Іспанії до європейської частини Росії — на сході, південної Норвегії, Швеції, Фінляндії — на півночі, України, Румунії, Молдови — на півдні), в Азії (західний Сибір — до Туви, західний Казахстан). Не дуже часто зустрічається в деяких районах Великої Британії, Азербайджану та Ірану. Зимує в Індії, Східній та Південній Африці.

Джерела[ред.ред. код]

  • Hans-Günther Bauer, Einhard Bezzel und Wolfgang Fiedler (Hrsg): Das Kompendium der Vögel Mitteleuropas: Alles über Biologie, Gefährdung und Schutz. Band 1: Nonpasseriformes — Nichtsperlingsvögel, Aula-Verlag Wiebelsheim, Wiesbaden 2005, ISBN 3-89104-647-2