Погоня (герб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Погоня
Coat of arms of Belarus (1918, 1991-1995).svg
Версії
POL COA Pogoń Litewska Książęca.svg
Погоня Литовська (шляхетський герб)
POL COA Pogonia.svg
Погоня Польська (шляхетський герб)
POL COA Pogoń Ruska.svg
Погоня Руська (шляхетський герб)
POL COA Meszczeryn.svg
Погоня Татарська (шляхетський герб)
Деталі

Пого́ня (біл. Пагоня, пол. Pogoń, лит. Vytis) — герб Великого Князівства Литовського, Руського та Жемайтійського, традиційний національний герб Литви та Білорусі. Герб багатьох білоруських, литовських, українських, польських і російських княжих родів.

Погоня державна[ред.ред. код]

Опис[ред.ред. код]

Класичне зображення являє собою зображення озброєного срібного лицаря на срібному коні, розташоване на червоному полі. Вершник тримає в піднятій правій руці меч, в лівій — срібний, червоний або синій щит із золотим двораменним хрестом[1] або «стовпами Гедиміна».

Витоки[ред.ред. код]

На виникнення герба «Погоня» і закріплення його на древніх землях Великого князівства Литовського вплинув ряд факторів, кожен з яких окремо не був вирішальним[2]:

  • вплив загальноєвропейської геральдичної традиції відображення феодала на печатках феодальних ієрархів;
  • ототожнення герба «Погоня» з фігурою захисника Вітчизни;
  • вплив християнських культів — св. Димитрія Солунського і св. Юрія Змієборця, адаптація останніх до місцевої традиції і формування культу власних покровителів.
  • поєднання і персоніфікація в гербі фігур св. Бориса і Гліба з близького минулого і язичницького Ярила з глибших шарів.

У Середні Віки вершник вважався уособленням великого князя литовського, а також означав «Погоню» — військове ополчення, коли після відбиття облоги міста, всі війська і мешканці землі гналася за ворогом. Звідси герб отримав свою назву. Великий князь литовський Ягайло в своїй (латинській) грамоті від 20 лютого 1387 року писав: «… за стародавнім звичаєм, переслідування ворога є обов'язком кожного чоловіка в нашому краї; таке посполите ополчення заради вигнання ворога з нашої Литовське землі по-народному називається «Погоня» (pogonia)»[3].

Королівство Руське[ред.ред. код]

Печатка Юрія І

На початку XIV століття символ «лицаря» проникає в Східну Європу. Збереглася печатка Юрія Львовича, що використовувалася також і Юрієм Болеславом. На одному із її боків бачимо модифікованого європейського «лицаря» і напис: «S. DOMINI. GEORGI.DUCIS. LADIMERIE +» (печатка володаря Юрія князя Володимирського). Зображення на печатці частково перейняло іконографію та змістове навантаження європейських печаток. Різниця в іконографії: кінь не скаче, а йде; у руках лицаря не меч, а спис, який до того ж не занесено для удару; з'явилися додаткові елементи (зорі та трава). Виходячи з цього, цей знак мав символізувати належність власника до лицарського стану, вояка, що вартує свою землю (символами варти можна назвати зорі на небі, відсутність оголеного меча як зброї ближньої дії, мінімум динаміки). Руський король із печатки (на це вказує герб королівства на щиті) статично об'їздить свої землі, і лише побачивши ворога, метне у нього списа, а потім вихопить меч для ближнього бою[4].

Велике князівство Литовське[ред.ред. код]

Печатка Великого князя Литовського. XIV ст. Погоня зі змієм

Печатки з подібним зображенням «лицаря» були широко вживані членами династії Гедиміновичів, яка правила у Великому Князівстві Литовському. Нащадки Гедиміна використовували безліч модифікацій «лицаря»: зі щитом і без, інколи меч змінювався на спис, положення руки з мечем «позаду» змінювалося на положення «над головою», під ногами коня то з'являвся, то зникав змій. З часом «лицар», отримавши назву «Погоня», замінює родовий герб династії «Гедимінові стовпи», з часом «стовпи» на щита «лицаря» також були витіснені шестиконечним «литовським хрестом» (його часто називають хрестом Єфросинії Полоцької). При цьому меч займає класичне положення над головою вояка, стає сталим рух вояка у лівому напрямку (подібно «лицарю» Юрія Львовича). Отже, герб став символом династії (а потім і держави), яка претендує на перемогу, яка розширює свої володіння (лицар жене переможеного ворога). З часом, коли великокняжий рід занепав, лицаря на гербі литовці стали вважати Святим Вітісом[5].

Велике князівство Московське[ред.ред. код]

Печатка Великого князя Московського Василя І. 1547 р.

В кінці XIV століття «лицар» проникає на терени Північно-Східної Русі, де вживається на печатках місцевих княжих родів. При збереженні ідеї самовираження феодала, виникає багато модифікацій зображення:

  • вершник з мечем;
  • вершник зі списом;
  • вершник з мечем та переможеним ворогом у вигляді змія під ногами коня;
  • вершник зі списом та змієм.

Щит на цих зображеннях відсутній, бо власних гербів князі не мали і зображувати на щиті було нічого. Поступово виділилася Московська династія, яка закріпила за собою як герб вояка, що вражає списом змія. Це був символ перемоги Великого князя над лютим ворогом (змій — знак кочовиків-нападників).

При тривалому становленні у Московії геральдичної традиції, «лицар» аж до 1730 року трактувався як «государ». Саме 8 березня 1730 року уряд Росії офіційно почав тлумачити герб Москви як «Георгія Змієборця (Переможця)».

Існують легендарно-фантастичні версії походження герба. Одна з них пов'язує корені «Пагоні» зі старовинними язичницькими культами Білорусі. Найшанованішим язичницьким божеством білорусів був Ярило, який фігурував в білоруській міфології у вигляді юнака на білому коні. Символи, аналогічні «Пагоні», часто зустрічаються також на великій територій східної Європи. Знаком озброєного вершника користується новгородський князь Олександр Невський. Наочною є і пов'язаність з «Пагонею» гербу Москви.

Герцогство Дітмаршен[ред.ред. код]

Герб Дітмаршена

У червоному полі на срібному коні із золотим сідлом і вуздечкою та блакитною попоною у золотому обладунку зі срібним пером на шоломі лицар, що тримає меч над головою спочатку був символом південної Данії. Після завоювання Дітмаршена, герб став символізувати дане герцогство [6].

Еволюція[ред.ред. код]

Велике Князівство Литовське[ред.ред. код]

Зображення «Пагоні» із Кодексу Берґсмару (15 століття).
Зображення «Пагоні» із зібрання Еразма Коміна (1575)

Перша письмова згадка про герб «Погоня» зустрічається в литовських (білоруських) літописах зі згадкою під 1278 роком у зв'язку з князем Наримонтом (якого можна ототожнити з братом або сином великого князя литовського Тройдена):

« Той Наримунт мав герб, або клейнод, лицерства свого такий, і тим печатувався, Великому князівству Литовському зоставив його, a то такий: в гербі муж збройний, на коні білому, в полі червоному, меч голий, яко би кого гонячи тримав над головою, і є ізвідти названий «Погоня» [7]. »

Густинський літопис говорить про виникнення герба «Погоня» за часів великого князя литовського Вітеня (12941316):

« А Вітень Почав княжити над Литва, вигадав собі герб і всьому князству Литовському друк: лицар збройно на кону з мечем, еже нині нарічут Погоня [8]. »

Перше візуальне зображення «Погоні» на печатці «короля Литви і Русі» Гедиміна (13161341) [9]. Зображення герба трохи відрізнялася від традиційної: вершник тримає в руці спис. Ця печатка наразі зберігається в історичному музеї Вільнюса. «Погоня» присутня і на печатці полоцького князя Гліба (Наримонта), датованій 1330 роком [10]. Була «Погоня» і на печатці великого князя литовського Ольгерда, якою він скріпив договір з польським королем Казимиром 1366 року (навколо «Погоні» — руський напис) [11]. Символ спочатку належав виключно великим князям.

У XIV столітті зображення вершника розмістилася на щиті і стало використовуватися як герб на печатках Ягайла (1386 і 1387) і Вітовта (1401). Так «Погоня» стала державним гербом Великого князівства Литовського. В кінці XIV століття «Погоня» також використовувалася як символ Пінських і Друцьких князів.

Вид герба «Погоня» не був однаковим: спочатку вершник дивився в лівий (геральдичний) бік, але починаючи з першої половини XV століття, за правилами європейської геральдики, він повернувся в праву сторону.

Перше зображення «Погоні» з шестиконечним хрестом Єфросинії Полоцької, з'явилося на гербі із надгробку великого князя литовського і короля польського Яґайла [12].

Різні версії «Погоні» стали гербами воєводств ВКЛ: Віленського, Мінського, Берестейського, Новогрудського, Полоцького і т. ін., окрім Жемайтії.

З мінімальними стилістичними змінами «Пагоня» була державним гербом ВКЛ та елементом гербу Речі Посполитої до 1795 року, коли територія сучасної Білорусі була окупована Російською імперією.

Погоня в імперії[ред.ред. код]

Після цього символ «Пагоні», як частина кількох губернських гербів, потрапив до складу державного гербу Росії. Так само «Пагонею» було замінено герби багатьох міст Білорусі (Вільно, Полоцька, Вітебська та ін.).

«Пагоня» не втрачала своєї ролі національного символу білорусів. Нею користалися повстанці Т.Косцюшко та Кастуся Калиновського. «Пагоня» була на кокардах і знаках розрізнення російських військових формувань, розквартированих на теренах Білорусі.

Новітня доба[ред.ред. код]

Поштова листівка з «Пагонею», 1918 рік

В 1918 році «Пагоня» ненадовго стала емблемою відродженої білоруської держави — Білоруської народної республіки. Комуністична влада не використовувала «Пагоню» як державний символ.

У міжвоєнний час «Пагоня» вживалася в західній Білорусі на гербах Віленського, Поліського, Підляського та Новогрудківського воєводств.

Під час німецької окупації за часів Другої світової війни «Пагоня» разом з іншими національними символами була повернута до вжитку білоруським урядом (Білоруською Центральною Радою).

Перед розпадом Радянського Союзу «Пагоня» разом з біло-червоно-білим прапором стала символом національного відродження Білорусі. Також «Пагоня» була прийнята як символ Білоруського Народного Фронту. В 1991 році «Пагоня» затверджена як державний герб незалежної Республіки Білорусь.

1995 року, після ініційованого президентом Білорусі Олександром Лукашенком референдуму, «Пагоня» позбавляється статусу державного гербу, і потрапляє під негласну заборону. З того часу «Пагоня» використовується демократичними силами як один з символів боротьби проти режиму О. Лукашенка.

Погоня шляхетська[ред.ред. код]

Роди, які вели своє походження від Гедиміна (Олельковичі, Бельські, Сангушки, Чорторийські й інші), уживали «Погоню» або як династичний герб [13], або як частину династичного герба (Хованські, Голіцини, Куракіни, Трубецькі та багато інших [14]).

У процесі розвитку в гербах Гедиміновичів до «Погоні» додалися й інші елементи. Крім того, для відміни в гербах різних родів «Погоня» була різною за формою.

Врешті решт склалися п’ять різновидів цього герба:

• у червоному полі вершник в обладунку та шоломі на білом коне. В його правій руці – оголений меч, а в лівій – щит із шестиконечним хрестом, на коні сідло з трьомя кінцями;

• такий самий вершник, але зі списом, який він тримає, начебто наміряючись кинути його у ворога;

• оголений вершник на коні без сідла й узди тримає над головою оголений меч;

• у золотому полі рука в обладунку з оголеним мечом, яка виходить із хмар; ця фігура повторюється в клейноді (шляхетський герб «Погоня»);

• в червоному полі рука з мечом, а в клейноді – поясна фігура воїна з мечем.

Погоня литовська[ред.ред. код]

У червоному полі лицар у срібних обладунках з золотим подвійним хрестом на синьому щиті на срібному коні заносить меч. Герб вінчає княжа корона. Вважається родовим гербом Гедиміновичів.

Погоня руська[ред.ред. код]

У блакитному полі лицар у срібних обладунках з червоним хрестом на щиті на срібному коні, пронизує списом зеленого дракона. Герб вінчає княжа корона. Найперша згадка герба фіксується у княжих родин, що походять від Рюрика. Вважається родовим гербом Рюриковичів.

Подібний герб популярний у Росії як герб князівства Московського.

Погоня польська[ред.ред. код]

У золотоуму полі рука в латах, озброєна срібним мечем висунулась із синьої хмари. У клейноді подібна рука.

Погоня Татарська[ред.ред. код]

У синьому полі срібний вершник, що стріляє з лука позад себе.

Галерея[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Діяч білоруського національно-визвольного руху Олеся Фурс була засуджена до 25 років радянських концентраційних таборів за зображення герба «Погоня».
  • Герб Погоня часто згадується у Білорусі, як символ боротьби проти режиму Лукашенка та відновлення білоруської історичної символіки.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://istznu.org/dc/file.php?host_id=1&path=page/issues/37/mazepa.pdf О.М. Мазепа // ГЕРАЛЬДИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ Р. КЛИМКЕВИЧА НА СТОРІНКАХ ЖУРНАЛУ “УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИК”
  2. Цітоў А.К. Геральдыка Беларусі. — Мн.: МФЦП, 2010. С. 98.
  3. Гісторыя Беларусі ў дакументах і матэрыялах (IX–XVIII ст.) / Склад.: В.К.Шчарбакоў, K.I.Кернажыцкі, Д.I.Даўгяла. Т. 1. — Менск: Выдавецтва АН БССР, 1936.
  4. Желіба О.В. Графічні і духовні попередники герба Війська Запорізького “козак із самопалом” // Література та культура Полісся. Вип. 17. / Відп. ред. і упорядник Г.В. Самойленко. – Ніжин, НДПУ, 2001. – с. 78-81.
  5. Желіба О. Україна і Білорусь: спільні тенденції розвитку державної символіки // Український вимір. Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції «Україно-білоруські культурні зв’язки: історія і сучасність». – Вип. 2(7). – Чернігів: КР «Чернігівські обереги», 2009.– С. 33-38.
  6. Wappen Kreis Dithmarschen
  7. Хроника Литовская и Жемайтская // ПСРЛ. Т. 32 — М.: Наука, 1973.
  8. Густынская летопись // ПСРЛ. Т. 40. — СПб., 2003.
  9. Аляксей Шаланда. Генезіс «Пагоні» — дзяржаўнага герба Вялікага княства Літоўскага, Рускага і Жамойцкага // «Беларускі Гістарычны Зборнік — Białoruskie Zeszyty Historyczne» №16.
  10. Цітоў А.К. Геральдыка Беларусі. — Мн.: МФЦП, 2010. С. 99.
  11. Gumowski M. Pieczecie Ksiazat Litewskich // Ateneum Wilenskie. R. VII. Z. 3—4, 1930. S. 709–710.
  12. М.А.Ткачоў. Беларускія нацыянальныя сімвалы // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 1: А — Беліца / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: М.В.Біч і інш.; Прадм. М.Ткачова; Маст. Э.Э.;Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1993. С. 392.
  13. Аляксей Шаланда. Пагоня // Вялікае Княства Літоўскае. — Т. 2. — Мінськ, 2005. — C. 382.
  14. Лакиер А.Б. § 91, №198 // Русская геральдика. — 1855.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]