Подвезенний Олексій Геннадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Подвезенний
 Солдат
Загальна інформація
Народження 5 червня 1997(1997-06-05)
Красний Деркул, Станично-Луганський район, Луганська область, Україна
Смерть 6 лютого 2021(2021-02-06) (23 роки)
Новомихайлівка, Мар'їнська міська територіальна громада, Покровський район, Донецька область, Україна
(підрив на вибуховому пристрої)
Поховання Красний Деркул
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2019—2021
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 28 ОМБр
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олексі́й Генна́дійович Подвезе́нний (5 червня 1997(19970605) року, с. Красний Деркул, Станично-Луганський район, Луганська область — 6 лютого 2021 року, с. Новомихайлівка, Покровський район, Донецька область) — солдат, заступник командира бойової машини піхоти, оператор-навідник 3-го відділення 3-го взводу 6-ї роти 2-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з простої родини, батько — кочегар на прикордонній заставі Красна Талівка, мати — у сільськогосподарському підприємстві. Закінчив загальноосвітню школу в селі Красна Талівка, після чого відбув строкову службу[1].

27 листопада 2019 року підписав контракт зі Збройними Силами України, на військову службу призваний Біловодським райвіськкоматом Луганської області. Вишкіл за фахом «кулеметник» проходив у навчальному центрі «Десна». У складі 28-ї механізованої бригади служив з 2 березня 2020 року[2].

Учасник Операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей з 2020 року.

Загинув 6 лютого 2021 року, поблизу с. Новомихайлівки, на Донеччині, внаслідок підриву на невстановленому вибуховому пристрої під час висування на ВОП. Разом з ним загинув старший солдат Назарій Поліщук, ще один військовослужбовець зазнав важких поранень.

Похований 9 лютого 2021 року у рідному селі Красний Деркул. На похорон захисника зібралось все село. Залишились батьки, старша сестра та дівчина, з котрою планував одружитись[3].

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 576/2021 від 15 листопада 2021 року «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
  • Почесна відзнака «Захисник Луганщини» (посмертно)[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Не знаю як далі жити без тебе, коханий»: що відомо про загиблих під Новомихайлівкою молодих військових. https://infofakt.com.ua/. Процитовано 15 лютого 2021.
  2. ↑ Загиблі Герої лютого - 2021. https://censor.net/. Процитовано 5 березня 2021.
  3. ↑ Загиблі герої лютого 2021: пам'ятаймо про їхній подвиг. https://umoloda.kyiv.ua/. Процитовано 5 березня 2021.
  4. ↑ Указ Президента України № 576/2021 від 15 листопада 2021 року «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ На Луганщині поховали 23-річного військового, який загинув в зоні ООС. https://www.ukrinform.ua/. Процитовано 15 лютого 2021.

Посилання[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Подвезенний_Олексій_Геннадійович&oldid=34622743