Подвиг розвідника

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Подвиг розвідника M:
Подвиг разведчика
Подвиг розвідника.jpg
Жанр Військовий фільм
Режисер Борис Барнет
Сценарист Михайло Маклярський
Михайло Блейман
Костянтин Ісаєв
У головних
ролях
Павло Кадочников
Амвросій Бучма
Віктор Добровольський
Дмитро Мілютенко
Оператор Демуцький Данило Порфирович
Композитор Оскар Аронович Сандлер
Кінокомпанія Київська кіностудія
Тривалість 92
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1947
IMDb ID 0039716

Подвиг розвідника — український радянський художній фільм 1947 року. Зняв на Київській кіностудії режисер Борис Барнет за повістю Михайла Маклярського.

Сюжет[ред.ред. код]

Дія фільму розгортається в часи німецько-радянської війни.

Радянський розвідник Олексій Федотов під іменем німецького офіцера Генріха Еккерта вирушає в окуповану німцями Вінницю із завданням: викрасти та доставити радянському командуванню таємне листування генерала фон Кюна (його зіграв сам режисер фільму Борис Барнет) з гітлерівською ставкою. Йому вдається не лише виконати завдання, але й викрасти самого генерала.

За прототип головного героя вважають радянського розвідника Миколу Івановича Кузнецова, що діяв у тилу німців під виглядом німецького офіцера Пауля Зіберта. Протягом 1943 — 1944 років у Західній Україні Кузнецов здійснив низку терористичних актів проти високопосадовців Третього Рейху.

Історія[ред.ред. код]

Фільм знімали у Вінниці майже одразу після визволення міста від німецької окупації у березні 1944 року.

Під час перегляду фільму в клубі НКВД, впливові особи цього відомства, які були там присутні, висловили своє крайнє незадоволення.

Міністр держбезпеки Абакумов, сказав, що він категорично проти демонстрації фільму. Абакумов побачив у фільмі факт «розголошення методів агентурної розвідки». І звинуватив у цьому одного з авторів сценарію, колишнього полковника держбезпеки Маклярського.

Професійні розвідники теж були проти. Вони вважали, що фільм «Подвиг розвідника» не що інше, як явна профанація і наклеп на радянську розвідку.

На захист фільму виступив режисер Михайло Ромм. Він висловився в тому сенсі, що «Подвиг розвідника» — не посібник для майбутніх професіоналів спецслужб, а майстерно зроблений детектив. І тому, попри перебільшення й деякі невідповідності, буде цікавий глядачам.

Усе вирішило схвалення кінострічки Сталіним, який любив продивлятися кіноновинки в себе на дачі. Фільм настільки йому сподобався, що голова держави особисто підписав посвідчення про присвоєння офіцерського звання Павлу Кадочникову.[1]

Стрічка вийшла на екрани у 1947 році й одразу завоювала величезну популярність. Лише за перший рік її переглянули 22 мільйони глядачів. У 1948 році виконавцю головної ролі Павлу Кадочникову, режисеру, художникові та сценаристам була присуджена Сталінська премія.

Відгуки[ред.ред. код]

  • У фільмі домінує «… христологічно-агіографічна модель мілітарного героя. Він поставав не просто як воїн, що виконує бойове завдання, а як носій єдиної правди про війну, людина, котра черпає фізичну й моральну силу для подвигів у совєтській ідеології»[2]
  • Стрічка «… стала на довгі роки культовим фільмом у повоєнний період.»[3]

У ролях[ред.ред. код]

Знімальна група[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]