Підколіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Подколіно
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Великомихайлівський район Великомихайлівський район
Рада Петрівська сільська рада
Основні дані
Засноване 1863 (161 рік)
Існувало до 12.09.1967
Зняте з обліку 12.09.1967
Географічні дані
Географічні координати 47°01′57″ пн. ш. 30°03′40″ сх. д. / 47.03250° пн. ш. 30.06111° сх. д. / 47.03250; 30.06111Координати: 47°01′57″ пн. ш. 30°03′40″ сх. д. / 47.03250° пн. ш. 30.06111° сх. д. / 47.03250; 30.06111
Карта
Подколіно. Карта розташування: Земля
Подколіно
Подколіно
Подколіно. Карта розташування: Одеська область
Подколіно
Подколіно
Мапа
Мапа

Подколіно (Бойтельсбахера/Beutelspacher? Байтельсбахера, Бейтельсбахера, Козаков) — колишнє село в Україні, у Великомихайлівського району Одеської області. Нині частина села Полішпакове.

Історія[ред. | ред. код]

Після російсько-турецької війни 1787—1791 рр. за Ясським мирним договором до Російської імперії перейшли землі між Дністром і Південним Бугом.

Перед урядом Російської імперії стояла проблема заселення цих земель. передбачаються вирішуватися двома способами;

1) передача порожніх земель у власність поміщикам;

2) дозвіл переселятися на ці землі козакам, колоністам і селянам-втікачам.

Землі, де виник населений пункт Подколіно (хутір Подколін) були подаровані Ф. І. Сандерсу (1792) і 1803 по купчої передані дворянину Павлу Брашевану (він заснував с. Брашевановка).

Перша згадка про хутір Подколін сходить до позначенні на трехверстової карти Ф. Ф. Шуберта, вони робили свої зйомки з 1846 по 1863 рр. У цей проміжок часу могла робитись карта місцевості. Виправлення в карті зроблені на основі рекогностування 1869 року.

На карті позначено наявність млин і зерносховище, а також 6 дворів жителів

У 1859 році на власницькому хуторі Подколіна 1-го стану (станова квартира — містечко Понятівка) Тираспольського повіту Херсонської губернії при безіменній балці, було 8 дворів, в яких мешкало 15 чоловік і 23 жінки[1].

1865 році поряд з хутором проходить залізниця, таким чином роблячи використання землі навколо більш економічно вигідним і привертає німецьких колоністів, що надалі призводить до виникнення німецьких хуторів Байтельбахера, Паідельшпак і Сутера. Лютеранський хутір. Лютеранський прихід Гофнунґсталь. Мешканці: 64 (1926).

У 1887 році на хуторі Подколін Гор'ївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 16 чоловіків та 19 жінок[2].

Станом на 20 серпня 1892 року при хуторі Підколіне[3] (Чекал.) 2-го стану були землеволодіння (80 десятин) Толмачевського Павла Івановича[4].

На 1896 рік на хуторі Підколін Гор'ївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії при балці Свиній, було 25 дворів, в яких мешкало 155 людей (75 чоловік і 80 жінок)[5].

На 1 січня 1906 року у селищі Підколін Гофнунгстальської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, яке розташоване на балці Свиній, були дрібні землевласники та десятинники; проживали малороси; існували колодязі й 3 става; 25 дворів, в яких проживало 132 людини (63 чоловіків і 69 жінок)[6].

Всі православні були прочанами Брашувановської Покровської церкви (побудованої 1807 рік).

Юридичні взаємовідношення з поміщиком будувалися на оплату десятини від врожаю. Земля перебувала в оренді.

На 1916 рік на хуторі Байтельбахера (Подколинъ) Цебриковської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 70 людей (31 чоловік і 39 жінок). На хуторі Подколинъ мешкало 165 людей (75 чоловік і 90 жінок). На хуторі Суттера мешкало 25 людей (10 чоловік і 15 жінок)[7].

Топографічна карта 1917 року нам показує існування Подколины, х-ра Пришпакъ (в майбутньому — Петрівське), х-ра Сутера (пізніше — територія тракторної бригади с. Наливайкове), х. Лакъ (зараз Наливайкове)

Станом на 28 серпня 1920 р. в селищі Подколіне (Подколін) Цебриковської (Гофнунгстальської) волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 32 домогосподарства. Для 30 домогосподарів рідною мовою була російська, 1 — німецька. В селищі 170 людей наявного населення (85 чоловіків і 85 жінок). Родина домогосподаря: 74 чоловіків та 75 жінок (родичів: 7 і 7; наймані працівники і прислуга: 1 чол.; мешканці та інші: 3 і 3 відповідно)[8].

Карта Одеської губернії 1920 року (трьохверстка) показує нам існування х. Подколины, х. Козаков (у минулому — Пришпакъ (Паідельшпак), пізніше — Петрівське), х. Сутера, х. Козака (зараз — Козакове), х. Амона (на південний схід від сучасного села Наливайкове) у складі Цебриковської волості Тираспольського повіту.

Коли в 1923 р утворилася Одеська округа Одеської губернії Подколіно в складі Цебриківського району стало сільрадою. Куди увійшли Козакова, Бойсбахера і Сутера. Але політика влади була спрямована на те, щоб витісняти етнічних німців в Казахстан і на Далекий Схід і з 1924 починають переселяти жителів Київської, Подільської та Волинської областей. В Петровське-17 сімей або 74 людини, Козакова 51 сім'я 222 чоловік і Наливайко 42 сім'ї 222 чоловік. Можливо це наслідки німецького повстання 1919 р

Топографічна карта, яка малювалась у 1931-1932 рр., показує нам існування Подколины[9], Пришпак, Казаков, х-ра Сутара, Наливайко, Раковский (зараз частина передостаннього).

Адміністративна карта Одеської області 1937 року нам показує існування Подколіно (центр сільради), Козаково, Сутера, Поливайка (сучасне Наливайкове).

На 1 вересня 1946 року до складу Підколінської сільської ради входили: с. Козакове, с. Підколінне, х. Наливайкове.[10][11]

Станом на 1962 р. Петрівське отримує статус сільради; 12 вересня 1967 р. до нього приєднано село Подколіне.[12][13]

Декомунізація[ред. | ред. код]

Раніше на сайті Верховної Ради було зафіксовано, що Полішпакове виникло у 1900 р, потім 1902 року воно перейменоване в Підколіно, а з 1915 року існує як село Петрівське[14]. На підставі цього твердження ніякого перейменування не повинно бути. Але сайт Верховної Ради є не надійним джерелом в історичних питаннях, тим паче хронологічних. Гучний приклад датування появи деяких сіл Роздільнянського району 1924-м роком, хоча історичні джерела показують статистичні дані по цим населених пунктах за 1916 рік і раніше — Велізарове, Гетьманці, Кошари, Парканці тощо.

Енциклопедичне видання Історія міст і сіл Української РСР подає 1923 рік, як дату заснування с. Петрівське «переселенцями з центральних районів України»[15]. Полішпаково (у минулому — хутір Пришпак, хутір Козаків, Петрівське), як окремий населений пункт існувало паралельно з Підколіно (у минулому — хутір Байтельбахера) до 1964 року. Це наочно ілюструють військові топографічні карти, зокрема, 1917, 1920, 1931-32 рр.

Село Петрівське отримало назву на честь Григорія Петровського — радянського державного і політичного діяча, причетного до організації Голодомору (1932—1933) — особа яка підпадає під закону про декомунізацію[16]. Оскільки місцеві органи влади (Полішпаківська сільська рада) з 21 травня до 21 листопада 2015 року не спромоглися провести громадські слухання серед селян і надати свої пропозиції Верховній Раді, щодо перейменування села Петрівське, це право перейшло до Українського інституту національної пам'яті, який на власний науковий розсуд визначило нову назву[17].

Предметні жителі хочуть подати в суд з приводу помилкового перейменування. Такий позов заздалегідь програшний, оскільки не підкріплений історичною джерельною базою, а базується лише на чутках.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года. — СанктПетербургъ: Типографія Карла Вульфа, 1868. — С. 141.(рос.)
  2. ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 5.(рос.)
  3. ↑ Карта Стрельбицкого Европейской России, 1871(рос.)
  4. ↑ Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 71.(рос.)
  5. ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 347.(рос.)
  6. ↑ Список населенныхъ пунктовъ и нѣкоторыя справочныя данныя по Тираспольському уѣзду Херсонской губерніи.  — Одесса: «Славянская» тип. Е. Хрисогелосъ, 1907. — С. 17.(рос.)
  7. ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 323—325.(рос.)
  8. ↑ Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 44-45.(рос.)
  9. ↑ Список залюднених місць УСРР (за даними райвиконкомів). — Х. : Радянське село, 1928. — Т. 2. — С. 703.
  10. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 390.
  11. ↑ Карта РККА L-36 (А) (Одесская область), 1941(рос.)
  12. ↑ Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
  13. ↑ Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1967 — № 41 — с. 452.
  14. ↑ Облікова картка с. Петрівське на сайті Верховної Ради України (збережена копія сайту)
  15. ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — С. 409.
  16. ↑ СПИСОК ОСІБ, ЯКІ ПІДПАДАЮТЬ ПІД ЗАКОН ПРО ДЕКОМУНІЗАЦІЮ. Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 24 липня 2016.
  17. ↑ FAQ. УСЕ, ЩО ВИ ХОТІЛИ ДІЗНАТИСЯ ПРО ДЕКОМУНІЗАЦІЮ. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 24 липня 2016.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Сборная таблица Военно-Топографической карты Российской империи (Ф.Ф Шуберт.3 версты в одном дюйме) Сьемка 1846—1863
  • Список населенных пунктов. Некоторые справчныя даныя по Тираспольскому уезду. Херсонской губерни. Одесса 1907

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Герб Одеської області Це незавершена стаття про Одеську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Підколіно&oldid=40105067