Наддніпрянська Україна

У Вікіпедії є статті про: Східна Україна.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Велика Україна (значення).

Умовні межі Наддніпрянщини

Наддніпря́нська Украї́на, також Наддніпря́нщина, Придніпря́нщина, Подніпро́в'я — історично-географічна частина України, яка початково включала в себе центральні і північні області України з центром у Києві, себто лишень Середню Наддніпрянщину. Давній український географічний і історичний край. Визначається долиною річки Дніпро. Антропологічно переважно належить до центральноукраїнської області, окрім Нижньої Наддніпрянщини, де певною мірою присутній вплив іранського компоненту.

Займає землі на лівому і правому березі Дніпра, що лежать у безпосередній долині Дніпра й долинах (басейни стоку) малих і середніх річок-притоків Дніпра, а також наближені землі великих приток (Прип'ять, Десна).

Розділяється на Верхню, Середню і Нижню Наддніпрянщину.

Розмежування українських земель XIX ст. і Наддніпрянська Україна

Розмежування українських земель між Російською і Австрійською імперіями протягом півтора століть зумовило засадничий поділ України на Західну і Наддніпрянську. Так, назва «Наддніпрянщина» поширилася на всі українські терени в складі Російської імперії (крім Криму й Кубані). В Австрійській імперії були Галичина, Буковина, Закарпаття — складові частини майбутньої ЗУНР. Такий принциповий поділ уживався й за часів УНР. Злука саме Наддніпрянської Великої і Західної України проголошено 22 січня 1919 року.

Верхня Наддніпрянщина

Верхня Наддніпрянщина — долина Дніпра від витоків до гирла Десни. На українській частині території Верхня Наддніпрянщина входить у склад частково Чернігівської і Київської областей і межує на заході з Західним Поліссям (Волинь) і на сході — Подесіння, Східне Полісся (Чернігівщина і Сіверщина). Територія Верхньої Наддніпрянщини також займає майже всю східну частину Білорусі і Смоленщину в Росії.

Середня Наддніпрянщина

Українці в межах Наддніпрянщини

За антропологічними зонами

Середня Наддніпрянщина — долина Дніпра від гирла Десни до острова Хортиця (кінець Дніпрових порогів). Включає території як Ліво- так і Правобережжя. Регіону належать південні райони Київщини й Чернігівщини, Полтавщина, північні райони Кіровоградщини, Черкащина і північно-західні райони Дніпропетровщини. Це територія, де найактивніше відбувалися процеси етнічного формування українців і яка завжди відігравала провідну роль у політичному й культурному житті України. Здавна ці терени були густо заселені завдяки сприятливим умовам для життя: рівнинному рельєфу, чорноземним родючим ґрунтам, повноводим річкам. Край зміцнів після подій кінця XVII — поч. XVIII ст., коли населення Правого берегу стало переселятися на Лівобережжя, й поступово взяв участь у колонізації Нижньої Наддніпрянщини, Південної України й Кубані.

На заході межує з Поділлям, на сході — зі Слобожанщиною.

Наддніпрянщина здавна відзначалася багатством тканих виробів: килимів і ряден. Традиційними тут були й розписні скрині, в яких зберігали святковий одяг і цінні речі. На Київщині, Полтавщині, Черкащині широко побутував настінний розпис, який робився спочатку мінеральними й рослинними барвниками, а з початку XX ст. використовувались анілінові барвники фабричного виробництва. Орнаментами підкреслювалися деталі й виступи печі: призьба, припічок, лежанка, комин. Дерев'яні деталі інтер'єру часто прикрашалися різьбленням, особливо сволок. На сволоках найчастіше вирізьблювалися обереги у вигляді хрестів і сварґи — сонячного знаку, що сприяв добробуту родини і оберігав хату від нечистої сили.

Нижня Наддніпрянщина

Нижня Наддніпрянщина — долина Дніпра від острова Хортиця до Дніпровського лиману. Займає значну частину території Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської області і невелику частину Донецької області. На заході межує з Північним Причорномор'ям, на сході — з Приазов'ям і Кримом.

• 
  Переяславське князівство на мапі Русі
• 
  Наддніпрянщина на мапі країни за діалектом як однією з етноформуюючих ознак

Див. також

• Етнокультурні регіони України
• Наддністрянщина

Джерела та література

• Я. В. Вер­ме­нич. Наддніпрянська Україна, Наддніпрянщина, Придніпров'я, Подніпров'я [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 156. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Довжук І. В. Індустріальний Донбас в історії розвитку економіки Наддніпрянської України (друга половина ХІХ — початок XX ст.): Монографія. — Луганськ: вид-во СНУ ім.. В.Даля, 2009. — 364 с.
• Ховрич С. М. Становлення та розвиток вищої технічної освіти Наддніпрянської України (остання чверть ХІХ — перші десятиріччя XX ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / С. М. Ховрич. — Київ, 2004. — 20 с.

Посилання

• Функціональні особливості неукріплених поселень Середнього Подніпров'я Х-ХІІІ ст.