Подолян Микола Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Петрович Подолян
Народився 24 вересня 1923(1923-09-24)
Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, УРСР, СРСР
Помер 21 травня 2012(2012-05-21) (88 років)
Київ, Україна
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність журналіст, поет
Alma mater Саратовський університет
Мова творів українська[1]
Партія КПРС
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1979

Мико́ла Петро́вич Подоля́н (24 вересня 1923, село Підзамче, тепер у складі Кам'янця-Подільського21 травня 2012, Київ[2]) — український поет, публіцист, журналіст. Член Національної спілки письменників України (від 1956). Член Національної спілки журналістів України (від 1961).

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Мати Євдокія Мартинівна Грабченко (1900 — 1989) була вчителькою. З Кам'янця-Подільського Микола невдовзі переїхав у с. Вахнівці Староушицького району, а наприкінці 1920-х у с. Карачіївці Віньковецького району, де вчителювала його мати, а згодом і в с. Карижин.

Першого вірша надрукував 1940 у Віньковецькій районній газеті. Закінчив 1940 середню школу у Віньківцях і вступив до Українського комуністичного інституту журналістики в Харкові, звідки добровольцем пішов на фронт. Був кулеметником. Після тяжкого поранення в листопаді 1941 (с. Дяково на Луганщині) та виходу зі шпиталю навчався (1942–1943) на історико-філологічному факультеті Саратовського університету.

Після визволення території України працював кореспондентом газети «Комсомольское знамя» по Полтавській області, першим секретарем Диканського районного комітету ЛКСМУ. У січні 1945 повертається у Віньківці, працює відповідальним секретарем у районній газеті «Радянський патріот» (до 1946), вступає до партії.

1946–1953 — власний кореспондент, а з грудня 1949 відповідальний секретар газети «Радянське Поділля» (Хмельницький).

За направленням Хмельницького обкому партії навчався 1953–1956 у Москві у Вищій партійній школі на відділенні журналістики. Після цього працював завідувачем відділу і відповідальним секретарем газети «Радянська культура» (1956–1958), відповідальним секретарем і заступником головного редактора журналу «Україна» (1958–1969), головним редактором журналів «Соціалістична культура» (вересень 1969 — липень 1972), «Україна» («Юкрейн») (липень 1972 — грудень 1984). Брав участь у гонінні Б.Антоненка-Давидовича, написавши статтю «В ролі жебрака» (Літ. Україна, 1973 р.), у якій проголосив арешт його сина закономірним наслідком «ідеологічної невитриманості» письменника, що отримує посилки з-за кордону.

Від лютого 1987 — старший викладач кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Головний редактор газети «Патріот» Інституту журналістики.

Твори[ред. | ред. код]

  • Збірки поезій
    • «Співає Поділля» (1954)
    • «Зацвіли каштани» (1960)
    • «Люблю» (1962)
    • «Чому пахнуть квіти» (1963)
    • «Душа і дума» (1964)
    • «Наснага» (1966)
    • «Зоря-зоряниця» (1971)
    • «Обрії любові» (1973)
    • «Джерела б'ють» (1976)
    • «Утвердження» (1977)
    • «Вірю в молодість» (1979)
    • «Червоні гвоздики» (1982)
    • «Вибране» (1983)
    • «Світанковий грім» (1985)
    • «Жовтневе колосіння» (1989)
    • «Вишневий сніговій» (1990)
    • «Уроки» (1998)
    • «Надія» (2000)
    • «Де кохання, там і Бог» (2007)
    • «На крутосхилах»(2007)
    • «Доля» (2007)
    • «Келих осіннього вина» (2007)
    • «Іскри і зерна» (2007)
    • «Іду на Ви» (2008)
    • «Огонь» (2008)
    • «Колія» (2009)
    • «Поділля, колиско моя» (2009)
    • «Буремні літа» (2009)
    • «Благословенна будь, любове» (2009)
    • «Сонети» (2009)
    • «Мій Ангел» (2010)
    • «Обеліски» (2010)
    • «Селена» (поема) (2010)
    • «Кредо» (2010)
    • «Доброволець» (2011)
    • «Ой упала зоря» (2011)
  • Збірки публіцистичних статей і нарисів
    • «Революція перемогла» (1968),
    • «З думою про Леніна» (1980),
    • «Першооснови журналістської творчості» (1992),
    • «Публіцистика як система жанрів»,
    • «Кроки до професіоналізму» (1998),
    • «До побачення в Ельдорадо» (2008).

Поезії Подоляна перекладено російською, англійською, білоруською, узбецькою, німецькою, угорською мовами.

Окремі твори покладено на музику.

Відзнаки та премії[ред. | ред. код]

  • Заслужений працівник культури України (1973).
  • Член Академії Вищої школи.
  • Відмінник освіти України (1997).
  • Відзнака ІІІ ступеня Київського Національного Університету ім. Т. Шевченка (2009).
  • Почесна грамота (1966) і Грамота Верховної Ради УРСР (1983).
  • Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1979) за публіцистичні статті та нариси в періодичній пресі 1976–1978.
  • Республіканська премія імені Ярослава Галана (1970).
  • Нагороджено орденами
    • Вітчизняної війни другого ступеня (1945),
    • Знак Пошани (1971, 1982),
    • Вітчизняної війни першого ступеня (1985),
    • За мужність третього ступеня (1999).

Література[ред. | ред. код]

  • Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 347.
  • Письменники Радянської України. — К., 1976. — С. 279.
  • Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 216.
  • Письменники України. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 238.
  • Письменники Хмельниччини: Бібліографічний покажчик. — Хмельницький, 1989. — С. 37.
  • Шевченківські лауреати. 1962–2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 431—432.
  • Імена України. Біографічний щорічник. — 2001. — С. 444.
  • З подільського кореня. Штрихи до літературного портрета Миколи Подоляна.  — К., 2008.
  • Шляхами успіху. Київський національний університет.  — Том ІІІ. — С. 83.
  • Микола Подолян: Біографічна довідка // Подолян М. Джерела б'ють. — К., 1976. — С. 218.
  • Про присудження Державних премій Української РСР ім. Т. Г. Шевченка в галузі літератури, журналістики, мистецтва і архітектури 1979 року // Україна. — 1979. — 18 березня (№ 11). — С. 7.
  • Моргаєнко П. Пісня братерства // Подолян М. Джерела б'ють. — К., 1976. — С. 3—8.
  • Логвиненко М. Пісня любові // Подолян М. Вибране. — К., 1983. — С. 5—13.
  • Ковнер О. Джерела б'ють // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1986. — 3 вересня. — С. 4.
  • Гомонять в акордах почуття // Мацько Віталій. Злотонить. — Кам'янець-Подільський, 1993.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]