Подібна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Подібна
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Маньківський район
Рада/громада Подібнянська сільська рада
Код КОАТУУ 7123186501
Облікова картка Село на сайті ВРУ 
Основні дані
Засноване середина 17 століття
Населення 969 (на 1 січня 2005 року)
Поштовий індекс 20143
Телефонний код +380 4748
Географічні дані
Географічні координати 48°54′58″ пн. ш. 30°13′37″ сх. д. / 48.91611° пн. ш. 30.22694° сх. д. / 48.91611; 30.22694Координати: 48°54′58″ пн. ш. 30°13′37″ сх. д. / 48.91611° пн. ш. 30.22694° сх. д. / 48.91611; 30.22694
Середня висота
над рівнем моря
233 м
Відстань до
обласного центру
143,9 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
11 км
Найближча залізнична станція Подібне
Місцева влада
Адреса ради с. Подібна, тел. 7-25-31
Сільський голова Кобзар Валерій Михайлович
Карта
Подібна. Карта розташування: Україна
Подібна
Подібна
Подібна. Карта розташування: Черкаська область
Подібна
Подібна

Поді́бнасело в Україні, в Маньківському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 969 чоловік (2005).

Село розташоване за 11 км на південний захід від районного центру — смт Маньківка, за 1 км від залізничної станції Подібне та за 1 км від автошляху Київ—Одеса М05. При цьому частина поїздів не зупиняється в Подібному, але зупиняється на станції Поташ за 6 км на схід.

Історія[ред. | ред. код]

Історія села починається з середини XVII століття.

У 1759 році тут збудовано на новому місці й освячено Михайлівську церкву. На той час у селі проживало 431 чоловіків та 411 жінок, які мешкали в 102 будинках. Працювало два млини.

У 1864 році Лаврентій Похилевич занотував у своїх «Сказаннях…» про це поселення так:

« К Помойницкому приходу причислено село Подобное, отстояіуее в 5-ти верстах от Помойника. Жителей в нем обоего пола 1163.
Приписная церковь Михайловская, деревянная, построена 1759 года. До 1842 года она была особою приходскою и имела собственную землю, поступившую в казну за уничтожением особою прихода.
»

У 1900 році в селі було 382 двори; кількість мешканців: чоловіків — 915, жінок — 992. На той час тут діяли церква, церковно-приходське училище, вітряк та млин.

У 1905 році село відносилося до Краснопільської волості Уманського повіту Київської губернії, у землекористуванні населення знаходилося 2640 десятин; на той час у селі було 406 дворів.

Під час Другої світової війни в селі діяла підпільна диверсійна група на чолі з Миколою Савовичем Громовим-Смаженюком, які пустили під укіс два поїзди на залізничній ділянці Поташ—Яроватка. 255 уродженців села брали участь у боях, із них: 119 нагороджені бойовими нагородами, 131 загинули. У 1947 році на Братській могилі, де поховані визволителі села, встановлено пам'ятник. У 1965 році в центрі села збудовано обеліск Слави воїнам-визволителям, які загинули на війні.

У післявоєнний період у селі була контора колгоспу імені М. Щорса, за господарством було закріплено 2201,7 гектари землі, в тому числі 2103,2 га орної. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Тут був млин, механічна та деревообробна майстерні. На той час у селі були відкриті восьмирічна школа, Будинок культури, бібліотека з фондом 12,4 тисяч книг, медичний пункт, дитячий садок, відділення зв'язку, три магазини.

Археологічні знахідки[ред. | ред. код]

На території села виявлено залишки поселення трипільської культури, 5 — доби бронзи, 2 — черняхівської культури. Історик Михайло Брайчевський у книжці «Римська монета на території України» засвідчив, що в Подібній знайдено срібні монети Марка Аврелія, а також прадавнє скляне намисто, фрагменти мідного виробу, глиняні вироби.

Біля села під час археологічних розкопок у 70-х роках XIX століття знайдено залишки Святого Письма українською мовою.

Відомі постаті та жителі[ред. | ред. код]

  • Салітра, Михайло Михайлович (1986) — український естрадний співак, композитор, поет. Учасник вокально-інструментального ансамблю пісні і танцю «ДПД». Лауреат премій «Буковинський Каштан» та «Синя Пектораль».

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]