Поділля (Баришівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Поділля
Покровська церква (1905)
Покровська церква (1905)
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Баришівський район
Рада/громада Подільська сільська рада
Код КОАТУУ 3220286401
Облікова картка село Поділля 
Основні дані
Засноване 1138
Населення 978
Площа 7,18 км²
Густота населення 136,21 осіб/км²
Поштовий індекс 07561
Телефонний код +380 4576
Географічні дані
Географічні координати 50°11′37″ пн. ш. 31°21′23″ сх. д. / 50.19361° пн. ш. 31.35639° сх. д. / 50.19361; 31.35639Координати: 50°11′37″ пн. ш. 31°21′23″ сх. д. / 50.19361° пн. ш. 31.35639° сх. д. / 50.19361; 31.35639
Середня висота
над рівнем моря
96 м
Водойми Альта
Місцева влада
Адреса ради 07561, Київська обл., Баришівський р-н, c. Поділля, тел. 2-33-80
Карта
Поділля. Карта розташування: Україна
Поділля
Поділля
Поділля. Карта розташування: Київська область
Поділля
Поділля

Поділля у Вікісховищі?

Поді́лля — село в Україні, в Баришівському районі Київської області. Населення становить 978 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Село засноване 1138 року як Вітовці (Війтівці), з 1947-го (за іншими даними, з 1946-го) перейменовано на Поділля[1].

У середині 1920-х років утворено дві земельні громади: «Червоний пахар» і «Шевченківський», які об'єднували 528 дворів. Це був певний етап переходу до колгоспу. Земельні громади очолювали Ващенко А. Ф. і Криворучко М. Ф.
У 1932 році колективізація закінчилась, у селі утворено три колгоспи: «Жовтень», «Більшовик» і «Перше травня». Першим головою колгоспу «Жовтень» був Цілий К. І., першим головою Подільської сільської ради — комуніст Матяш В. Т.
У 1928 році віруючі селяни села розмежувались на дві церковні общини. Одна належала до Російської православної церкви, друга — до Української автокефальної православної церкви. Таким чином у селі було два священики. Представником Автокефальної церкви був отець Женевський Максим. Згодом органами НКВС у селі була «викрита організація Спілки визволення України (СВУ)», організатором і лідером якої визнали отця Максима. Женевський був заарештований. Заарештовано, а згодом розстріляно й інших «членів контрреволюційної організації» — простих, часто неписьменних, далеких від політики селян. Це Дума К. П., Живогляд І. О., Житник Ф. О., Кондратенко І. П., Мудрак Г. Ю., Мудрак П. Ф., Мудрак С. П., Ткаченко С. М., Черницький, а В. А. Мудрак І. П. був позбавлений волі на 10 років. Багато інших селян були вислані на Соловки та засуджені на різні строки ув'язнення.
Найстрашнішим випробуванням для жителів села стали 1932—1933 роки. Почався голод, а з ним і величезна смертність. Вимирали цілими сім'ями, вулицями. В селі повністю вимерла кожна третя сім'я. На вулицях і в полі скрізь валялись трупи людей, які за нарядом бригадира звозили на кладовище, потім копали величезні ями, мерців без трун скидали в них і закопували. За архівними даними, що збереглися за січень-жовтень 1932 та за березень-серпень 1933 р., у селі померло з переважним діагнозом «від слабості» 467 жителів, в тому числі 196 дітей. Є інформація про 900 померлих від голоду, прізвища яких не встановлено.[2]

Персоналії[ред. | ред. код]

Серед відомих уродженців села:

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]