Подільник напруги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Поді́льник напру́ги — лінійна електронна схема, напруга на виході якої (Vout) складає частину напруги на вході (Vin). Найпростіший дільник напруги складається з двох послідовно увімкнених резисторів.

Дільник напруги на резисторах[ред.ред. код]

Схема найпростішого дільника напруги на резисторах.

Згідно із Законом Ома зв'язок між вхідною і вихідною напругами визначається за формулою:


Доведення:


Передавальна функція цієї схеми:

Застосування[ред.ред. код]

Подільники напруги використовуються для регулювання рівня сигналу, для зміщення активних пристроїв в підсилювачах, і для вимірювання напруг. Вимірювальні мости і мультиметри мають у своєму складі дільники напруги.

Потенціометри, які є змінними дільниками струму, використовуються у різноманітних приладах, зокрема у аудіосистемах та радіоприймачах для регулювання гучності. Дільники напруги також може бути використані у мікроконтролерних схемах для вимірювання опіору датчика.[1]

Дільник напруги можна використовувати для стабілізації вхідної напруги, якщо як нижнє плече дільника використовувати стабілітрон.

Дільники напруги широко використовується як атенюатори на низьких частотах.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]