Подільська височина

Подільська височина
Вид на Медобори з протилежного берега Збруча
Країна	Україна
Регіон	Поділля
Довжина	580 км
Ширина	180 км
Найвища точка	Камула
- висота	471 м
Карта Подільської височини
Подільська височина у Вікісховищі

Поді́льська височина́ — височина на південному заході України, у Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Івано-Франківській, Вінницькій та частково Чернівецькій і Одеській областях. Подільська височина входить до складу Східноєвропейської рівнини.

Подільську височину разом із Волинською височиною часто називають Волино-Подільською.

Загальні характеристики

Площа 580 х 180 км. Пересічні висоти від 350—400 м до 180—200 м, макс. — 471 м (г. Камула). Поширений карст. У гірських породах є понад 60 печер, у тому числі відомих — «Оптимістична» (найдовша печера в Європі — бл. 150 км, утворена в гіпсах), «Озерна» (протяжність лабіринтів у гіпсах бл. 130 км, зали до 100 х 10(20) м), «Кришталева» та інші.

Склад

У рельєфі височини чітко виділяються окремі масиви:

• Львівське плато
• Перемишлянське низькогір'я
• Опілля
• Гологоро-Кременецький кряж
  • Гологори
  • Вороняки
  • Кременецькі гори
• Авратинська височина
• Товтри
  • Подільські Товтри або Медобори
  • Прут-Дністровські Товтри
  • Мурафські Товтри
• Придністровська височина

Розташування

Подільська височина розташувана на лівобережжі Дністра. Височина витягнута із північного заходу на південний схід.

На північному заході обривається у бік рівнин Малого Полісся крутим уступом заввишки до 200 м.

На північному сході межує з Придніпровською височиною. Ця межа умовно проходить по долині Південного Бугу.

На південному заході межує з Передкарпаттям — переважно по долині Дністра.

Геоструктура

У геоструктурному плані Подільська височина відповідає західному та південно-західному схилу Українського щита та південній частині Волино-Подільської монокліналі. Тут залягає Волино-Подільський тектонічний блок.

Височина складена вапняками, мергелями, пісковиками та сланцями, а в східній частині гранітами та гнейсами, перекритими лесами й лесовидними суглинками. З корисних копалин є будівельні матеріали.

Рельєф

Для рельєфу характерне сполучення великих плоских межиріч і глибоких каньйоноподібних долин річок — лівобережних приток Дністра — Гнилої Липи, Золотої Липи, Стрипи, Серету, Збруча, Смотрича, Студениці. Глибина врізу долин досягає 200—250 м.

Висоти знижуються із північного заходу на південний схід з 380—320 м до 220—130 м.

Північний край височини в результаті інтенсивного ерозійного розчленовування має горбкуватий характер рельєфу (Гологори, Вороняки, Кременецькі гори заввишки 400 м і більше).

Придністровська частина Подільської височини — це східчаста рівнина, утворена великими терасами Дністра. У західній частині з північного заходу на південний схід простягаються Товтри (Медобори).

Рослинність

Значну частину Подільської височини розорано. Є дубові ліси (з домішкою граба, липи) і лугові степи. У північних районах трапляються невеликі букові ліси, у південній частині — різнотравно-типчаково-ковилові степи.

Джерела

• Геренчук К. І. Подільська височина // Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 8 : Олефіни — Поплін. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1982. — С. 447.
• Кошик Ю. О. Подільська височина // Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1993. — Т. 3. — 480 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-020-4. — С. 52.
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
• Володимир Гетьман. Красо України, Поділля! // День. — 2008. — 29 лютого.