Пожарський Дмитро Михайлович

Пожарський Дмитро Олександрович

Дмитро́ Олекса́́ндрович Пожа́рський (1 листопада 1578 — 20 квітня 1642) — російський державний і військовий діяч, князь, боярин (1613). У період польської і шведської інтервенції початку XVII століття 1608–1610 був прибічником Василя Шуйського в його боротьбі проти Лжедмитрія ІІ. Один з організаторів і керівників народного ополчення (разом з Мініним) в 1611–1612 роках. У 1612 році це ополчення під його керівництвом визволило Москву від польських загарбників. Керував воєнними діями проти поляків у 1613–1618. Його вважають національним героєм Росії.

Життєпис

Після 1612 року життя князя складалося наступним чином. У 1613 році при вінчанні на царство Михайла Романова, першого царя нової династії, Пожарського нагородили боярством, а під час обряду коронації він ніс знак царської влади - державу. Як відомо, він витратив близько 30000 рублів щоб домогтися престолу, але невдало.

У 1618 році він взяв активну участь у відбитті походу польського королевича Владислава, що не залишав надій зайняти російський престол. У 1619 році під орудою Пожарського заснували Ямський наказ, а з 1624 по 1628 рік він був керівником Розбійного наказу. У серпні 1628 Дмитра Михайловича призначили воєводою в Новгород. Потім він взяв участь у Смоленській війні й мирних переговорах з поляками, пізніше є начальником Московського Судного наказу. У 1638 році він був воєводою в Переяславле-Рязанському. Помер 20 квітня 1642 року.

Див. також

• 7979 Пожарський — астероїд, який назвали на честь боярина.