Позичковий капітал

Позиковий капітал — грошовий капітал, який надається в позику та приносить власнику дохід у вигляді відсотків від позики.

Джерела утворення позичкових капіталів

1. грошові капітали;
2. капітали рантьє (грошові капіталісти);
3. грошові заощадження і прибутки різних класів капіталістичного суспільства.

Особливості позикового капіталу

1. Позиковий капітал — це капітал-власність на противагу капіталу-функції (позичковий капітал передається в тимчасове користування промисловому або торговому капіталу і повертається після закінчення терміну позички).
2. Позиковий капітал — капітал як товар (позичковий капітал «продається» промисловим або торговим фахівцям).
3. Позиковий капітал має особливу форму руху (Г-Г) — гроші віддаються в позичку з тим, щоб після закінчення терміну вони були повернуті з відсотками).
4. Позиковий капітал має специфічну форму відчуженості — форму позички (позичка відрізняється від товару одностороннім переміщенням вартості, повернення відбувається лише після закінчення визначеного часу).

Форми видачі позик

1. Контокорентний рахунок — сполучення позичкового рахунку з поточним. Дебетове сальдо по цьому рахунку означає видачу кредиту клієнту, а кредитове — наявність у нього власних засобів на рахунку. Цей вид кредиту — короткостроковий, застосовується в США, Німеччині, Нідерландах.
2. Овердрафт — банк дає кредит, видаючи клієнту гроші по чеку або сплачуючи його рахунки з поточного рахунку понад наявний залишок на рахунку в межах установленого ліміту. Гранична сума овердрафту визначається договором під час відкриття поточного рахунку (Велика Британія, Канада, США).
3. Видача позик із використанням позичкового рахунку — сума наданого кредиту перераховується з дебету позичкового рахунку на кредит поточного (розрахункового).
4. Синдикований кредит — видається групою банків (синдикатом) звичайно на значні суми. При цьому один із банків-учасників виконує функції керуючого і платіжного агента (Велика Британія, Швейцарія).
5. Консорційний кредит — відрізняється від синдикованого наявністю двох і більше організаторів, які спільно керують кредитом. Звичайно видаються на великі суми (від 300 млн доларів США). Застосовуються в Японії і Німеччині.
6. Факторинг — переуступлення банку неоплачених боргових вимог, що виникають між контрагентами в процесі реалізації продукції.
7. Лізингові операції — надання на умовах оренди на довгостроковий період машин, устаткування, нерухомості тощо.

Джерела

• Позиковий капітал^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Посилання

• Контокорентний кредит // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.
• Контокорентний рахунок // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.
• Позичковий рахунок [Архівовано 16 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.