Позитивна психотерапія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Логотип The World Association for Positive Psychotherapy (Всесвітньої асоціації Позитивної психотерапії)

Метод позитивної крос-культурної психотерапії — метод психотерапії, офіційний початок якому у 1968 році дав німецький вчений, перс за походженням, Носсрат Пезешкіан, своїми ґрунтовними крос-культурними дослідженнями людського здоров'я та міжособистісного благополуччя.

Метод базується на уявленні про людину та її природу, згідно з яким кожна людина є не лише носієм та автором проблем і конфліктів, але й носієм здібностей та автором можливостей зміни життя на краще.

Такий погляд є наріжним каменем методу і дозволяє позитивній психотерапії бути не тільки засобом «лікування душі та духу» (традиційний, класичний погляд на психотерапію, 20 ст.), але й методом розвитку людини та її навчання самодопомозі (сучасний погляд на психотерапію, 21 ст.)

Принципи Позитивної психотерапії[ред. | ред. код]

Концептуально Позитивна психотерапія базується на трьох основних принципах:

  • Принцип надії: кожна людина є здібною і відтак має шанс змінити існуючий стан речей на краще. Сфокусованість на ресурсах клієнта передбачає спрямованість аналітичної процедури не лише на локалізацію конфлікту, але, більшою мірою, на розуміння ресурсів, що проявляються в симптомі або конфлікті. Така спрямованість допомагає людині відчути свої здібності та прийняти на себе відповідальність.
  • Принцип балансу та гармонізації: проблеми, конфлікти та розлади, якими ми наповнюємо своє життя, виникають внаслідок дисбалансу між певними дієвими факторами різної природи; якщо ми реагуємо на проблему/конфлікт/негаразд дисгармонійно (неадекватними даній ситуації здібностями та у невідповідних ідентичностях), то цим лише посилюємо проблему; і навпаки: ми маємо шанс реагувати таким чином, такими здібностями і з таких позицій, що відновить баланс і покращить ситуацію.

Згідно з моделлю балансу Песешкіана, люди можуть впоратися з конфліктом у чотирьох сферах життя:

- тіло/почуття

- досягнення/діяльність

- контакт/оточення

- фантазія/майбутнє

Ці чотири виміри є вродженими для кожної людини, але люди, які живуть у західній півкулі, як виявилося, схильні більше зосереджуватися на способах подолання, орієнтованих на тіло та досягнення, тоді як люди, які живуть у східній півкулі, частіше підкреслюють механізми подолання, орієнтовані на відносини та майбутнє.

Людина намагається реалізувати себе у кожному із цих вимірів. Конфлікти, дискомфорт і захворювання виникають саме в тих сферах, де спостерігається дисбаланс (дефіцит або гіперкомпенсація)[1].

  • Принцип консультування та самодопомоги: «Ти можеш дати голодному рибу, і він не буде голодний цілий день. Але ти можеш навчити його ловити рибу, і він не буде голодний все своє життя» — ця східна мудрість є ілюстрацією суті даного принципу. Задача Позитивної психотерапії не лише у тому, щоб вирішити дану проблему людини, але й щоб навчити її вирішувати інші свої проблеми і бути до них повсякчас готовими як до однієї з данностей життя.
П'ять етапів терапії та самодопомоги[ред. | ред. код]

П'ять етапів позитивної психотерапії представляють собою концепцію, в якій терапія і самодопомога тісно взаємопов'язані. Пацієнта та його родину разом інформують про хворобу та індивідуальне лікування.

1-й крок: Спостереження; дистанціювання (сприйняття: здатність виражати бажання та проблеми)

2-й крок: Анкетування/описування (проводиться структурована дослідницька бесіда з метою виявлення будь-якої кореляції між конфліктом і фактичними можливостями)

3-й крок: Ситуаційне заохочення (терапевти заохочують клієнтів зосередитися на своїх позитивних рисах і крім того,дивитися на людей у ​​своєму житті, які надають їм найбільшу підтримку, і також визначити позитивні риси цих людей, якими вони захоплюються. Клієнт може використовувати те, що він дізнався про себе та свій минулий досвід, для вирішення поточних конфліктів і проблем.)

4-й крок: вербалізація (комунікативні здібності: здатність виражати невирішені конфлікти та проблеми в чотирьох життєвих якостях)

5-й крок: Розширення цілей (щоб викликати перспективну орієнтацію в житті після вирішення проблем, пацієнта запитують: «Що б ти хотів робити, коли більше не залишиться проблем для вирішення? Які твої цілі на наступні п'ять років?")

Методичні складові роботи з клієнтами[ред. | ред. код]

Методологічно, кожному з трьох принципів Позитивної психотерапії відповідає конкретна методична складова, у рамках якої відбувається практична робота з клієнтом:

  • Позитивний крос-культурний підхід — реалізація Принципу надії.
  • Змістовний диференційний аналіз — реалізація Принципу балансу та гармонізації.
  • П'ятикрокова модель консультування — реалізація Принципу консультування та самодопомоги.

Позитивна психотерапія в Україні[ред. | ред. код]

Тренінг під час Табору особистісного розвитку і творчості. 2013

Метод почав розвиватися в Україні з 1992 року, коли Навід Пезешкіан (син Носсрата Пезешкіана) відвідав Україну та провів низку ознайомчих семінарів з Позитивної психотерапії.

Офіційним провайдером методу Позитивної психотерапії в Україні є Український Інститут Позитивної крос-культурної психотерапії та менеджменту (м. Черкаси)[2], що уповноважений здійснювати допомогу, навчання та супервізію у даному методі, а також готувати тренерів-викладачів до міжнародної сертифікації.

Офіційними навчальними програмами з Позитивної психотерапії, що здійснюються у різних країнах світу, включаючи Україну, є Базовий курс з Позитивної психотерапії та Майстер-курс з Позитивної психотерапії. Базовий курс складається з чотирьох навчальних модулів (основи консультування, основи позитивної психотерапії, методи та техніки позитивної психотерапії, супервізійний колоквіум) та триває близько року. Програму Базового курсу УІПП узгоджено з Державним Українським науково-методичним Центром практичної психології та соціальної роботи НАПН України. Майстер-курс складається з 12 навчальних модулів та триває три роки[3]. Додатково також здійснюються навчальні сертифікаційні програми спеціалізацій з бізнес-коучінгу, сімейного консультування, управління персоналом та бізнес-тренерства. Супервізуючою установою Українського Інституту Позитивної крос-культурної психотерапії та менеджменту є Вісбаденська Академія Психотерапії.

Регулярно видається Всеукраїнський науково-практичний журнал «Позитум Украина»[4].

В рамках Української спілки психотерапевтів діє секція позитивної психотерапії[5].

На національному та міжнародному рівні українські спеціалісти з Позитивної психотерапії представлені Українською асоціацією з Позитивної психотерапії, що входить як колективний член до Міжнародної академії позитивної та крос-культурної психотерапії[6].

Табір особистісного розвитку і творчості[ред. | ред. код]

Починаючи з 2010 року Івано-Франківським осередком Всеукраїнської асоціації позитивної психотерапії щорічно в Карпатах проводиться Табір особистісного розвитку і творчості (ТОРТ), захід, що поєднує тренінги та майстер-класи практикуючих психологів і психотерапевтів на актуальні теми розвитку особистості, гармонізації стосунків із собою, з партнером, зі світом, а також тренінги бізнес-орієнтованої тематики; релаксаційно-терапевтичні майстерні тілесної та арт-терапії; елементи традиційної гуцульської культури.

Табір особистісного розвитку і творчості став абсолютним переможцем конкурсу «Positum» Всеукраїнської асоціації позитивної психотерапії[7].

У 2010 році ТОРТ проводився у селі Делятин Надвірнянського району[8], у 2011—2012 роках у селі Стара Гута Богородчанського району[9][10], у 2013 році — у селі Вишків Долинського району[11] на Івано-Франківщині.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ройз С. «Я молодець!», або Хто в нас живе? / Світлана Ройз // Дзеркало тижня. — 22 лютого 2008 р. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 17 лютого 2013. 
  2. Український Інститут Позитивної крос-культурної психотерапії та менеджменту. Офіційний сайт. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 23 березня 2022. 
  3. Позитивна психотерапія (Інтерв'ю з Павлом Бачинським) // Пробудження. — 10 травня 2010 р. Архів оригіналу за 4 лютого 2013. Процитовано 20 грудня 2012. 
  4. Журнал «Позитум Украина» на сайті Українського Інституту Позитивної крос-культурної психотерапії та менеджменту. Архів оригіналу за 20 червня 2014. Процитовано 19 липня 2019. 
  5. Українська спілка психотерапевтів. Секція Позитивної психотерапії. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 24 березня 2022. 
  6. [World Association for Positive Psychotherapy (англ.). Архів оригіналу за 13 жовтня 2007. Процитовано 23 березня 2022.  World Association for Positive Psychotherapy (англ.)]
  7. Таня Гордієнко. КОНКУРС.positum на сайті Українського Інституту Позитивної крос-культурної психотерапії та менеджменту. Архів оригіналу за 10 лютого 2018. Процитовано 8 вересня 2013. 
  8. ТОРТ в Карпатах // Галицький кореспондент. — 23 липня 2010. Архів оригіналу за 2 серпня 2016. Процитовано 29 серпня 2013. 
  9. Табір Особистісного Розвитку та Творчості в Карпатах 2011 на сайті Івано-Франківського осередку Всеукраїнської Асоціації Позитивної психотерапії. Архів оригіналу за 12 серпня 2013. Процитовано 29 серпня 2013. 
  10. Табір Особистісного Розвитку та Творчості в Карпатах 2012 на сайті Івано-Франківського осередку Всеукраїнської Асоціації Позитивної психотерапії. Архів оригіналу за 12 серпня 2013. Процитовано 29 серпня 2013. 
  11. Табір Особистісного Розвитку та Творчості в Карпатах 2013 на сайті Івано-Франківського осередку Всеукраїнської Асоціації Позитивної психотерапії. Архів оригіналу за 12 серпня 2013. Процитовано 29 серпня 2013. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Лексикон позитивної психотерапії: довідник / Н. Пезешкіан, А. Азіз ; пер. з нім. М. В. Отенка ; за ред. С. А. Отенко. — Київ: Талком, 2019. — 192 с. — ISBN 617-7685-59-2.
  • Основы позитивной психотерапии. Первичное интервью / [Карикаш В. И., Босовская Н. А., Кравченко Ю. Е., Кириченко С. А.]. — Черкассы: Украинский институт позитивной кросс-культурной психотерапии и менеджмента, 2011. — 64 стр. (рос.)
  • Пеньковська Н.М., Шептицький Р.В. Основи психологічного консультування в методі позитивної психотерапії. — Тернопіль : Крок, 2014. — 286 с. — ISBN 978-617-692-190-5.

Посилання[ред. | ред. код]