Познанський Борис Станіславович
| Познанський Борис Станиславович | |
|---|---|
| Народився |
25 квітня (7 травня) 1841 Стародуб, Чернігівська губернія, тепер Брянська область, РФ |
| Помер |
27 вересня (10 жовтня) 1906 (65 років) Північний Кавказ |
| Громадянство |
 Російська імперія |
| Національність | українець |
| Діяльність | письменник, етнограф |
| Галузь | етнографія[1], регіональна історія[1], творче та професійне письмоd[1] і політична діяльність[1] |
| Alma mater | Київський університет |
| Знання мов | українська[1] |
Бори́с Станісла́вович Позна́нський[2] (* 1841, м. Стародуб, Чернігівська губернія, нині Брянська область, Російська Федерація — † 1906, Північний Кавказ) — український етнограф, історик, письменник, громадський діяч польського походження.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в дрібношляхетській сім'ї.
1859—1861 — навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. У студентські роки належав до гуртка «хлопоманів», пізніше увійшов до складу київської Старої громади.
Після закінчення університету вчителював у селах Київщини і в м. Катеринославі, де був заарештований і висланий до м. Острогозька Воронезької губернії з забороною жити в українських губерніях. Живучи в Острогозьку, пізніше — на Північному Кавказі (до кінця життя), проводив етнографічні дослідження серед місцевого українського населення.
Друкувався в журналах «Основа», «Кіевская старина», «Зоря», «Вестник Европы».
Як етнограф досліджував український народний побут — «Одяг малоросів» (1905) («Труды двенадцатого археологического съезда в Харькове», Т. 3, Москва, 1905), окремі твори фольклору — «Дві старі українські пісні і з приводу їх» (1885); «З приводу статті Неймана про Бондарівну» (1902); народні історичні оповідання — «Спогади про польське повстання в Україні 1863 р.» (1885); «Спогади про некрутчину за колишнього ладу» (1889).
В історичних розвідках звертався переважно до історії Києва та Київщини XIX ст. — «Імператор Олександр I у Білій Церкві в графині Браніцької», «Нотатки про сарану, що була в Києві 1861 р.» (обидві — 1889); «Дещо про козаччину на Україні в 1855 р.» («Киевская старина», 1905, Т. 89, № 4).
Виступав також із художніми творами — оповідання та повісті «Що чулося й що бачилося» (1886); «Полячка» (1890); «Попок» (1894); «Сімсот первий і сімсот вторий закон», «Картинки сучасного селянського побуту», (обидва — 1900).
Залишив спогади «Картини мого минулого» (1892). Також серед його творів — «Спогади» (1913).
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Іменем Бориса Познанського названі вулиця та провулок у Дніпрі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Наголос подано за Познанський Борис Станіславович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 8. — 1982.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Москвич Л. Г. Познанський Борис Станіславович [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 314. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Борис Познанський на сайті проекту «Українці у світі».
- Познанський Борис Станіславович [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.]. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 8. — 1982.
- Борис Станіславович Познанський (25.04.1841 р.– 27.09. 1906 р.) на сайті Білоцерківського аграрного університету