Покемон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Покемон

Англомовний логотип
Автор Сатоші Таджірі, Кен Суґіморі (люди)
Game Freak (компанія)
Ориґінальний твір Pokémon Red and Blue (1996)
Друкована продукція
Комікси Покемон (манґа)
Фільми і серіали
мультфільми Покемон (аніме)
Pokémon Chronicles
Театральні постановки
Мюзикли Pokémon Live!
Ігри
відеоігри Серія Pokémon
Super Smash Bros.

Покемо́н (яп. ポケモン покемон, від англ. pocket monster[1] — кишеньковий монстр) — популярний медіа-бренд, який належить компанії Nintendo (створений Сатоші Таджірі в 1996 році). Спочатку з'явився як відеоігра, розроблена студією Game Freak. Нею було започатковано серію, що швидко здобула популярність, перевершивши іншу відому серію ігор Nintendo — Mario[2]. З часом почався випуск супутньої продукції, медіа-бренду належать такі товари як: відеоігри, аніме, манга, книги, іграшки, карткові ігри та інше.

Всі твори, що випускаються під брендом, об'єднує вигаданий світ, де поруч з людьми живуть істоти покемони, «кишенькові монстри». Люди, звані тренерами покемонів, ловлять їх та використовують для подолання різноманітних проблем і боротьби між собою за звання найкращого тренера.

Слово «покемон» (pokémon) є латинізованим скороченням японських «кишенькових монстрів» («Pocket Monsters») (ポケットモンスター Poketto Monsutā)[3].

Світ «Покемона»[ред.ред. код]

У вигаданому всесвіті «Покемона» поряд з людьми живуть істоти покемони, що заміняють майже всіх тварин. Людська культура цього світу заснована на культурі Японії та США, з елементами інших. Загалом люди там більш дружні, ніж в реальності, та схильні до співпраці. Вірогідно, населення в давнину знало війни, але «тепер» воно живе порівняно мирно і не зазнає таких проблем як збройні конфлікти чи глобальне потепління[4]. Люди, які називаються тренерами покемонів, навчають їх для боїв з покемонами інших тренерів, що є популярним спортом і способом вирішення конфліктів. Бої тривають до того моменту, коли один з покемонів не впаде безсилий або коли його тренер не здасться — до смерті сутички не відбуваються ніколи. Найвідоміший у світі покемон — жовтий гризун Пікачу, здатний генерувати електрику.

Покемони проживають повсюдно і здебільшого не наділені розумом, проте можуть вірно служити людям, котрих вважають дружніми, або вигідними. Відносини між ними й людьми більші, ніж з домашніми улюбленцями, і нагадують людську дружбу, хоча окремі особи можуть бути жорстокими до своїх покемонів[4]. Покемони дуже різноманітні за виглядом і способом життя. Більшість нагадують тварин, існують рослиноподібні, схожі на механізми чи неживі предмети, або поєднують їхні риси. Кожен покемон належить до якогось зі стихійних типів, що визначає його спосіб життя і здібності. Фізичні типи включають: нормальних, бойових, летючих, отруйних, земляних, камінних, комашиних, примарних, сталевих. Спеціальні: чарівний, вогняний, водний, трав'яний, електричний, психічний, льодяний, драконовий, темний[5]. Покемони, як і всі живі істоти, розмножуться, але до того ж мають кілька життєвих форм. Зміна цих форм називається еволюцією. Здебільшого кожен покемон має чітку послідовність форм, але деякі мають розгалужене дерево еволюції, тобто один покемон здатний розвинутися на тому самому етапі життя в різні форми, а не одну[6][7]. Приручені покемони не відчувають один до одного ворожнечі, а лише покірно виконують накази свого тренера. Дикі ж дуже часто нападають один на одного, на ручних покемонів та їхніх господарів. Загалом поведінка покемона безпосередньо залежить від його способу життя і характеру. Невідомо чи вживають люди принаймні деяких покемонів у їжу. Як пояснив один з авторів світу «Покемона» Джунічі Масуда, ухилившись від прямої відповіді, там існують численні види їжі, яку ми не можемо собі і уявити[4].

Як правило покемони видають одні і ті ж звуки з різною інтонацією, передаючи емоції, за винятком одиничних випадків, таких як, наприклад, котоподібний покемон Мяут, що вміє розмовляти по-людськи, а також створений шляхом генетичної модифікації покемон-екстрасенс М'юту. Між собою ці істоти спілкуються звичним для них способом, неочевидним для людей.

Походження покемонів лишається під питанням. Багато вчених їхнього світу вважають, що першопредком всіх сучасних покемонів був М'ю, оскільки він містить генетичний код всіх інших[8]. Деякі вірять, що сам світ був створений прадавнім покемоном Аркеусом, який виник з яйця, що існувало до виникнення всього сущого[9]. Аркеус породив Діалґу, що став керувати часом[10], Палкію, що керував простором[11], та Ґіратіну, який створив протилежний Спотворений світ (Distortion World)[12]. При цьому люди не є покемонами, вони цілковито інакші істоти[4].

Історія створення[ред.ред. код]

Ідея «кишенькових монстрів» належить японському геймдизайнеру Сатоші Таджірі. В його уяві ідеалом відеогри була та, яка поєднувала у собі аркадний і рольовий жанри, а принцип колекціонування би займав головне місце. З дитинства, колекціонуючи комах, він мріяв щоб всі гравці теж могли відчути такі ж емоції. В кінці 1980-их років компанія Nintendo випустила кишенькову гральну консоль Game Boy, однією із можливостей якої була здатність з'єднувати дві консолі кабелем і передавати між ними інформацію, і таким даючи змогу грати удвох[13]. За легендою, випадково побачивши, як жук заповз на з'єднувальний кабель, Сатошіі придумав відеогру, в якій потрібно було б ловити вигаданих істот, вирощувати їх і обмінюватися ними з друзями, щоб зібрати повну колекцію. Ідея використовувати з'єднувальний кабель для обміну ігровими елементами була новою для ігрової індустрії, тому що з'єднувальні дроти для Game Boy досі використовувалися тільки для спільної гри[14]. Пізніше народилася ідея битв між істотами. Незважаючи на те, що покемони боролися, вони ніколи не гинули в бою: так Таджірі не хотів «безглуздого насильства» в своїх іграх[13]. Крім того, великий вплив справила гра Makai Toushi Sa • Ga (The Final Fantasy Legend в західному випуску). Як інші джерела натхнення Таджірі називав враження від аніме-серіалів, які він дивився в юності, і різні спогади зі свого дитинства[13].

Спочатку проект називався Capsule Monsters (буквально «капсульні монстри»), але через проблеми з реєстрацією торгової марки проект перейменували спочатку в Capumon, потім в Kapumon, поки він не став Pocket Monsters[15]. Таджірі думав, що Nintendo не захоче прийняти його гру, оскільки спочатку керівництву компанії його ідея була не дуже зрозуміла. Фірма-розробник Game Freak тоді саме відчувала фінансову кризу, Таджірі навіть був змушений не платити зарплатню своїм працівникам, а сам жив на кошти батька. Процес розробки йшов дуже важко і постійно супроводжувався сварками між розробниками. Але тут йому несподівано надійшла допомога: Сігеру Міямото, кумир Таджірі в дитинстві, виділив гроші на фінансування Game Freak[16]. Почувши про ідею обміну монстрами, Міямото запропонував Таджірі випустити гру в двох версіях: він припускав, що це розвине ідею обміну покемонами. Незважаючи на побоювання розробників, у гри був величезний успіх, чого ні сам Таджірі, ні Nintendo зовсім не очікували через падіння популярності Game Boy[13].

Гра вийшла в двох версіях: Pocket Monsters Red і Pocket Monsters Green, в яких разом було 150 різноманітних видів покемонів. Проте, щоб збільшити інтерес до ігор, розробники таємно від Nintendo[17] помістили в гру секретного 151-го покемона — М'ю: Таджірі сподівався, що це «створить безліч чуток і загадок навколо гри»[13]. М'ю можна було зловити, тільки принісши в офіс Game Freak картридж зі збереженою грою, де у гравця в каталозі, званому покедексом, були відзначені всі 150 покемонів, потім в збережену гру завантажували М'ю. Але знайшовся інший спосіб зловити М'ю: у 2003 році в грі був знайдений баг, що дозволяє зловити будь-якого покемона, в тому числі і М'ю, самотужки[18].

Відеоігри[ред.ред. код]

Бій два на два в Pokémon Ruby

Існує велика кількість відеоігор про покемонів, які складають однойменну серію. Ігри основної серії виконано в жанрі японської рольової гри, а численні ігри-відгалуження бувають найрізноманітніших жанрів, від головоломок до файтингів. Вона була започаткована грою Pokémon Red і Green, виданою 1996 року в Японії, а Заході 1998 року і відомою як Pokémon Red і Blue.

За хронологією виходу ігри серії ділять на покоління. З кожним поколінням збільшується кількість наявних видів покемонів, світ розширюється новими регіонами, з'являються нововведення в ігровому процесі. Кожне покоління починається з виходу гри на портативну систему в двох версіях, наприклад, Red і Blue, або X і Y. Як правило, ці дві версії майже нічим не відрізняються одна від одної, крім доступних у них покемонів для ловів. Щоб отримати всіх, гравці повинні поєднувати свої гральні пристрої через кабелі або безпровідний зв'язок. На 2016 рік існує сім поколінь.

Ігровий процес основної серії зводиться до подорожей тренера покемонів світом у пошуках покемонів для використання їх в боях. Збираючи все нових покемонів, він отримує змогу ловити чимдалі сильніших і рідкісніших, заносячи їх до свого каталогу, і боротися з іншими тренерами, щоб стати найкращим з-поміж решти.

Інтерес до серії різко зріс з виходом Pokémon GO в липні 2016 року, яка використовує доповнену реальність, накладаючи світ покемонів на дійсне зображення реальності. Гра швидко стала культурним феноменом і збільшила вартість акцій Nintendo вдвічі.

Аніме[ред.ред. код]

Докладніше: Покемон (аніме)

Оригінал[ред.ред. код]

Обкладинка DVD першого сезону «Покемон: Ліга Індіго»

Після успіху Pokémon Red і Blue було прийнято рішення зробити аніме-екранізацію цієї гри, а згодом і наступних ігор серії. Серіалом почала займаєтися студія Oriental Light & Magic за фінансової підтримки Nintendo, TV Tokyo і Shogakukan. Перший епізод аніме, названий «Покемон! Я вибираю тебе!» була показана 1 квітня 1997 року[19]. З тих пір вийшло понад 700 епізодів (випуск продовжується досі). «Покемон» також має повнометражні фільми, частина з яких була показана в кінотеатрах. Разом з повнометражними виходять короткометражні фільми. На даний момент вийшло 14 повнометражних фільмів[~ 1] і 14 короткометражних, готується до виходу 15-й повнометражний і 15-й короткометражний фільми[20].

Проект очолив Кініхіко Юяма[21]. В розроблені аніме-серіалу також брав участь Таджірі. Головним сценаристом виступив Такесі Сюдо, а дизайнером персонажів займалася художниця Саюрі Ітісі. При створені аніме було змінено ім'я головного героїв: в іграх його звали Ред, але сценаристи нарекли його Сатоші (в честь Сатоші Таджірі), а його суперника Гріна — Сігеру (в честь Сігеру Міямото)[~ 2]. Спочатку планувалося, що головним покемоном буде Пеппі (Клейфері на західному варіанті), як в манзі "Pokémon Pocket Monsters", але було прийняте рішення зробити першим покемоном Сатоші Пікачу[22]. Супутниками Сатоші було вирішено зробити спеціалістку з водних покемонів Касумі та знавця кам'яних покемонів Такесі (в оригінальних іграх Ред їх також зустрічає, але з ними не подорожує[19]). Лиходіями виступили члени злочинної організації Команда R (вона також фігурувала в іграх): дівчина Мусасі, хлопець Кодзіро і покемон, який уміє розмовляти, Нясу — цих трьох лиходіїв придумали спеціально для серіалу[19].

У другому сезоні серіалу сценаристи прибрали Такесі, оскільки визнали, що він не подобається західній публіці через «расистський стереотип», втім, згодом повернувши його в третьому сезоні[23]. Також спочатку планувалося, що в GS-болі буде покемон Селебі, але потім було прийнято рішення зробити про Селебі повнометражний фільм, а сюжетну лінію з GS-болом згодом обірвали в надії, що фанати про нього просто забудуть[24].

Після оригінального серіалу Касумі майже не з'являлася, пізніше заміна головних героїв стала відбуватися в кожному серіалі. На питання, чи повернеться Касумі в аніме, один з творців серіалу, Масаміцу Хідака, відповів, що, можливо, ще повернеться, але більше ніколи не буде на головних ролях[25].

Сам Юяма стверджує, що над сюжетом працюють кілька режисерів і сценаристів, але оскільки Юяма їх очолює, останнє рішення завжди залишається за ним, і він завжди намагається знайти «золоту середину» між думками всіх сценаристів. Масаміцу Хідака в інтерв'ю сайту PokéBeach розповів, що на створення серії йде по півроку, плюс один-півтора місяця на озвучення, а на написання сценарію йде близько тижня. На створення ж повнометражного фільму йде рік[26].

Американська локалізація[ред.ред. код]

При перекладі на англійську мову гри Pokémon Red і Blue маленька команда, очолювана Хіро Накамурою, перейменувала майже всіх покемонів для західних гравців на замовлення Nintendo. Більш того, Nintendo зареєструвала імена 151 покемона як торгові знаки, постійно переконуючись, що ніяких збігів з іншими торговими знаками немає[27]. У процесі перекладу стало зрозуміло, що просто поміняти текст з японської на англійську неможливо: ігри слід було перепрограмувати з нуля через те, що код був надто складний і неоптимізований, що було побічним ефектом досить довгої розробки ігор. Тому американська версія ігор була заснована на більш спрощеній, у плані вихідного коду, японській версії Pocket Monsters Blue, при цьому в американських Red і Blue доступні покемони були, як у японських відповідно Red і Green[28].

Коли переклад Red і Blue на англійську мову було завершено, Nintendo витратила близько $50 млн на рекламу, побоюючись, що ігри не сподобаються американським дітям[29]. Команда, що займається локалізацією ігор, вважала, що американська аудиторія може не сприйняти «милих монстриків», і рекомендувала Nintendo перемалювати покемонів заново. Тодішній президент Nintendo Хіросі Ямауті відмовився це робити. Незважаючи на пропозиції змінити дизайн, версії Red і Blue вийшли в Америці без змін через два з половиною роки після виходу оригінальних Red і Green в Японії, та були вкрай успішні на Заході зі своїм початковим дизайном.

Дублюванням аніме займалася студія 4Kids Entertainment[30]. При перекладі аніме на англійську мову його піддавали певній цензурі, зокрема, було прибрано жарти на сексуальну тему, що допускалися в японській культурі. В Америці не було показано кілька епізодів, які не пройшли цензуру[19]. Імена майже всіх персонажів також було змінено: Сатоші став Ешем, Касумі — Місті, а Такесі — Броком. Мусасі і Кодзіро перейменували в Джесі і Джеймса (на честь знаменитого американського злочинця Джессі Джеймса). Крім цього, майже всі японські назви було замінено на англомовні і виконано в іншому стилі[31]. 4Kids Entertainment намагалася прибирати відсилання до японської культури з серіалу, наприклад, рисові кульки оніґірі, популярну японську закуску (в різних серіях називали еклерами або пончиками), а в сезоні «Покемон: Нова битва» їх стали перемальовувати на сендвічі[32]. Через труднощі з авторськими правами в американській версії аніме замінено фонову музику. Прем'єра аніме-серіалу в Америці відбулася восени 1998 року. Починаючи з дев'ятого сезону, «Покемон: Край Битв», дубляжем серіалу займається Pokémon USA, Inc.

Манга[ред.ред. код]

За мотивами «Покемона» існують серії манги, так чи інакше пов'язані з іграми й аніме. Першою серією манги стала "Pokémon Pocket Monsters", яка не виходила за межами Японії. До цього друкувалися лише односторінкові супутні комікси. Для "Pokémon Pocket Monsters" характерні дуже специфічні гумор і художній стиль, дивні для західних читачів[33]. "Pokémon: The Electric Tale of Pikachu" 1997 року в чотирьох томах стала другою мангою про покемонів. Її створено за мотивами перших двох сезонів аніме, при цьому сюжет було дещо змінено. Манга "Pokémon Adventures" почала виходити в 1997 році, заснована на іграх основної серії. Сатоші Таджірі якось сказав, що манга "Adventures" сподобалася йому більше, ніж аніме, оскільки світ «Покемона», зображений у манзі, ближчий до початкового задуму Таджірі, ніж світ «Покемона», показаний в аніме[34]. Крім того, "Adventures" відрізняється більшою жорстокістю, ніж ігри і аніме. За мотивами гри Pokémon Mystery Dungeon: Red Rescue Team і Blue Rescue Team було написано мангу "Pokémon Mystery Dungeon Ginji's Rescue Team". У 2008 році було видано "Pokémon Diamond and Pearl Adventure!" у восьми томах, створену за грою Pokémon Diamond, Pearl і Platinum.

З 2011 року в журналі Shonen Jump друкується "Pokémon RéBURST" у жанрі сьонен, що оповідає про хлопчика на ім'я Рега, котрий уміє перетворюватися на напівлюдину-напівпокемона. Також на папір було перекладено деякі аніме-фільми[35].

Манга, випущена англійською мовою[ред.ред. код]

  • The Electric Tale of Pikachu (a.k.a. Dengeki Pikachu) — манга-сьонен створена Тошіхіро Оно. Вона була розділена на чотири частини, кожній з яких дали північноамериканську та сингапурсько-англійську назву: "The Electric Tale of Pikachu", "Pikachu Shocks Back", "Electric Pikachu Boogaloo, and Surf's Up", "Pikachu". Серії засновані на вільному переказі аніме.
  • Pokémon Adventures (Pocket Monsters SPECIAL в Японії) — манга-сьонен, створена на основі відеоігр.
  • Magical Pokémon Journey (a.k.a. Pocket Monsters PiPiPi ★ Adventures) — манга-сьодзьо.
  • Pikachu Meets the Press — газета стилю коміксу.
  • Ash & Pikachu (a.k.a. Satoshi to Pikachu).
  • Pokémon Gold & Silver.
  • Pokémon Ruby-Sapphire and Pokémon Pocket Monsters.
  • Pokémon: Jirachi Wish Maker.
  • Pokémon: Destiny Deoxys.
  • Pokémon: Lucario and the Mystery of Mew — адаптація третього фільму.
  • Pokémon Ranger and the Temple of the Sea — адаптація четвертого фільму.
  • Pokémon Diamond and Pearl Adventure!
  • Pokémon Adventures: Diamond and Pearl Platinum.
  • Pokémon: The Rise of Darkrai[33] — адаптація п'ятого фільму.
  • Pokémon: Giratina and the Sky Warrior — адаптація шостого фільму.
  • Pokémon: Arceus and the Jewel of Life — адаптація сьомого фільму.
  • Pokémon: Zoroark: Master of Illusions — адаптація восьмого фільму.
  • Pokémon The Movie: White: Victini and Zekrom — адаптація дев'ятого фільму.
  • Pokémon Black and White[36].

Манга, не випущена англійською мовою[ред.ред. код]

  • Pokémon Card ni Natta Wake (How I Became a Pokémon Card) — створена Каґемару Хімено, художник TCG. Існує шість томів, і кожен включає в себе спеціальні промо-картки.
  • Pokémon Get aa ze! by Miho Asada.
  • Pocket Monsters Chamo-Chamo ★ Pretty ♪ — створена Юмі Цукіріно, який також створив Magical Pokémon Journey.
  • Pokémon Card Master.
  • Pocket Monsters Emerald Chōsen!! Battle Frontier — створена Іхара Шіґекацу.
  • Pocket Monsters Zensho — створена Сатомі Накамура.

Повнометражні фільми[ред.ред. код]

  • Покемон: перший фільм — М'юту завдає удару у відповідь (англ. Pokémon: The First Movie — Mewtwo Strikes Back) (1998)
  • Покемон: Сила одного (англ. Pokémon: The Movie 2000 — The Power of One) (1999)
  • Покемон 3: фільм — Заклаття Аноуна (англ. Pokémon 3: The Movie—Spell of the Unown) (2000)
  • Покемон назавжди — Селебі: голос лісу (англ. Pokémon 4Ever — Celebi: Voice of the Forest) (2001)
  • Герої покемонів (англ. Pokémon Heroes) (2002)
  • Покемон: Джірачі — виконувач бажань (англ. Pokémon: Jirachi Wish Maker) (2003)
  • Покемон: Доля Деоксіса (англ. Pokémon: Destiny Deoxys) (2004)
  • Покемон: Лукаріо і таємниця М'ю (англ. Pokémon: Lucario and the Mystery of Mew) (2005)
  • Рейнджери покемонів і Храм моря (англ. Pokémon Ranger and the Temple of the Sea) (2006)
  • Покемон: сходження Даркрая (англ. Pokémon: The Rise of Darkrai) (2007)
  • Покемон: Ґратіна і Небесний воїн (англ. Pokémon: Giratina and the Sky Warrior) (2008)
  • Покемон: Аркеус і Самоцвіт Життя (англ. Pokémon: Arceus and the Jewel of Life) (2009)
  • Покемон: Зороарк: Володар ілюзій (англ. Pokémon: Zoroark: Master of Illusions) (2010)
  • Покемон: Чорне — Віктіні і Решірам (англ. Pokémon the Movie: Black—Victini and Reshiram) (2011)
  • Покемон: Біле — Віктіні і Зекром (англ. Pokémon the Movie: White — Victini and Zekrom) (2011)
  • Покемон: К'юрем проти Меча Справедливості (англ. Pokémon the Movie: Kyurem vs. the Sword of Justice) (2012)
  • Покемон: Генесект і пробудження легенди (англ. Pokémon the Movie: Genesect and the Legend Awakened) (2013)
  • Покемон: Діансі та Кокон Руйнації (англ. Pokémon the Movie: Diancie and the Cocoon of Destruction) (2014)
  • Покемон: Хупа і Зіткнення епох (англ. Pokémon the Movie: Hoopa and the Clash of Ages) (2015)
  • Покемон: Вулканіон і вишукана Меґіарна (англ. Pokémon the Movie: Volcanion and the Exquisite Magearna) (2016)

Саундтреки[ред.ред. код]

«Покемон CD» було випущено в Північній Америці. Більшість з них було поєднано з релізами фільмів «Покемон».

Рік Назва
29 червня 1999[37] Pokémon 2.B.A. Master
9 листопада 1999[38] Pokémon: The First Movie
8 лютого 2000 Pokémon World
9 травня 2000 Pokémon: The First Movie Original Motion Picture Score
18 липня 2000 Pokémon: The Movie 2000
UnknownThe Movie 2000 1 Pokémon: The Movie 2000 Original Motion Picture Score
23 січня 2001 Totally Pokémon
3 квітня 2001 Pokémon 3: The Ultimate Soundtrack
9 жовтня 2001 Pokémon Christmas Bash
27 березня 2007 Pokémon X: Ten Years of Pokémon
12 листопада 2013 Pokémon X & Pokémon Y: Super Music Collection
10 грудня 2013 Pokémon FireRed & Pokémon LeafGreen: Super Music Collection
14 січня 2014 Pokémon HeartGold & Pokémon SoulSilver: Super Music Collection
11 лютого 2014 Pokémon Ruby & Pokémon Sapphire: Super Music Collection
11 березня 2014 Pokémon Diamond & Pokémon Pearl: Super Music Collection
8 квітня 2014 Pokémon Black & Pokémon White: Super Music Collection
13 травня 2014 Pokémon Black 2 & Pokémon White 2: Super Music Collection
21 грудня 2014 Pokémon Omega Ruby & Pokémon Alpha Sapphire: Super Music Collection

Колекційна карткова гра[ред.ред. код]

Картка покемона Палкія з набору «Diamond & Pearl»

Комерційний успіх ігор і масштабне поширення колекційних карткових ігор в 1990-і спонукали Nintendo до створення власної карткової гри за мотивами «Покемона». Вона зосереджена на боях покемонів і перейняла ідеї відеоігор. У ній два гравці використовують у поєдинку по шість карт з покемонами, у кожної з яких є свої сильні і слабкі сторони, притому одночасно бій ведуть лише по одному покемону з кожної зі сторін. Мета гри — побити всіх покемонів противника або частину з них. Незважаючи на очевидну подібність правил з системою бою в відеоіграх, вважається, що карткова гра башатша в стратегічному плані. У 1999 році Nintendo вирішила вивести гру на світовий ринок і продала право на виробництво гри американській фірмі Wizards of the Coast, відомій своїми настільними іграми. Після виходу відеогри Ruby і Sapphire в 2003 році Nintendo вирішила забрати права назад і передала їх своїй дочірній компанії Pokémon USA. За картковою грою існує офіційна онлайн-відеогра[39].

Критика і сприйняття[ред.ред. код]

Відгуки[ред.ред. код]

Ватикан позитивно відгукнувся про карткову гру, визнавши, що вона розвиває уяву в дітей і що в ній немає нічого шкідливого, а сама серія вчить дітей дружбі. Асоціація християнських геймерів також визнала, що в «Покемон» немає нічого, що суперечило б християнському світогляду. Наталія Феодосова з російського журналу «Огонек» писала, що "і в покемонів, виявляється, можна знайти щось розумне, добре, вічне … Навіть якщо мова у них інопланетна — емоції зрозумілі на всіх мовах. Не знаю, як вам, а мені зміст важливіший за форму. Ну а тим, кому так вже важлива форма, варто спробувати придивитися до Пікачу уважніше"[40]. Ашот Ахвердян, автор статті в журналі «Домашній комп'ютер», визнав, що «більш нешкідливе і правильне в педагогічному плані видовище для дітей і придумати складно», і похвалив серію за відсутність демонстрації смерті і насильства[41]. Борис Іванов, один з найвідоміших популяризаторів японської анімації в Росії, у своїй статті також зауважив, що за всю історію аніме-серіалу не загинула жодна жива істота, і назвав усі звинувачення на його адресу безпідставними. Різні оглядачі, зокрема PETA, стверджували, що «Покемон» вчить дітей дбайливого ставлення до природи і турботи про тварин[42].

Незважаючи на позитивні відгуки і популярність, «Покемон» неодноразово піддавався критиці з боку різних громадських і релігійних діячів. Так, наприклад, протестантські релігійні діячі, рецензуючи «М'юту завдає удару у відповідь», прийшли до висновку, що серія пропагує окультизм, насильство і теорію еволюції Дарвіна замість створення живих істот Богом[43]. Як відповідь колекційної карткової гри «Покемон» у Великобританії вийшли карти, за своєю концепцією вони схожі на «Покемон», але замість покемонів на картах зображено біблійних персонажів.

У 1999 році Nintendo зняла з виробництва карту «ніндзя Кога в Trick», оскільки на ній було зображено символ мандзю — традиційний буддистський символ, що позначає досконалість. Антидефамаційна ліга, правозахисна суспільно-політична організація, що протистоїть антисемітизму, визначила, що «Покемон» пропагує нацизм, бо свастика, символ Третього рейху, є по суті дзеркально відбитим мандзю. Згодом члени Антидефамаційної ліги змінили свою думку, вже після того, як Nintendo, дізнавшись про конфлікт, прибрала карту з прилавків[44].

У країнах Ліги арабських держав «Покемон» був заборонений, тому що мусульманські вчені-богослови вирішили, що бренд пропагує азартні ігри, заборонені ісламом. Крім того, в картковій грі й аніме було помічено гексаграми (зірки Давида). І якщо в Японії зірку Давида сприймають не більше, ніж гарний магічний символ, то для арабів це символ міжнародного сіонізму. Заборону введено і на використання зображень, наприклад, у дитячому одязі та іграшках. Постери не тільки заборонено приносити в школу; за сам факт володіння ними могли негайно виключити і навіть висікти канчуками. У Кувейті власники кількох магазинів з власної ініціативи публічно спалили кількасот комплектів забороненої гри[45][46][47]. Прес-секретар Nintendo заявив, що розробники ніколи не намагалися надати серії релігійного характеру. В інших країнах також з'явилося погане ставлення до «Покемон»: у Мексиці католицька церква назвала його «демонічним», а у Словаччині серіал визнали шкідливим для перегляду[48]. Крім того, «Покемон» також звинувачували у пропаганді матеріалізму[49].

Вища рада Туреччини з радіо і телебачення у 2002 році заборонила демонстрацію «Покемона» в країні. Таке рішення було прийнято за рекомендацією міністерства охорони здоров'я, яке дійшло висновку, що ця стрічка небезпечна для здоров'я дітей. У доповіді фахівців цього відомства необхідність заборони мотивується тим, що «Покемон» «пропагує насильство, розвиває» помилковий героїзм, «відводить від реального життя і викликає психічні відхилення у дітей». МОЗ при цьому послалося на те, що два підлітки у Туреччині, наслідуючи героїв серіалу, вистрибнули з вікон, щоб «політати», у результаті чого отримали травми[50]. Борис Іванов, коментуючи ситуацію, повідомив, що оскільки у більшої частини літаючих покемонів є крила, з таким же успіхом можна було наслідувати метеликів і птахів[19]. Через два роки заборону було знято.

Скандали[ред.ред. код]

Грудневий інцидент[ред.ред. код]

Кадри з 38 серії 1 сезону, які призвели до епілептичного припадку

16 грудня 1997 більше ніж 635 японських дітей у віці від 3 років і старших було госпіталізовано з симптомами, що нагадують приступ епілепсії. Було визначено, що приступ був викликаний, коли діти дивилися епізод «Покемона» «Електронний воїн Порігон» (сезон 1, епізод 38); у результаті відтоді цей епізод не показували. За сюжетом серії головні герої опиняються всередині комп'ютера, де їм належить знищити небезпечний вірус. Приблизно на двадцятій хвилині Пікачу застосовує одну зі своїх атак, анімація якої в цій серії виглядала як вибух з яскравими частими червоними і синіми спалахами[51]. Подібного роду миготіння зустрічалося і в багатьох інших анімаційних фільмах, однак на цей раз воно відрізнялося особливою інтенсивністю і яскравістю; спалахи мерехтіли з частотою приблизно 12 Гц і протягом 4 секунд займали практично весь екран, а потім протягом 2 секунд весь екран цілком.

Судові процеси[ред.ред. код]

У листопаді 2000 року стало відомо, що ізраїльський ілюзіоніст Урі Геллер подав в суд на корпорацію Nintendo, стверджуючи, що компанія використовувала його ідеї і його самого під час створення покемона Кадабра, що використовує телекінез і тримає в руці металеву ложку. Також він звинуватив компанію у використанні запатентованого ним «чарівного» слова «абракадабра» для назв двох покемонів американської версії: Абра і Кадабра[19]. Розмір збитку оцінюється Геллером у 100 мільйонів доларів. Nintendo повідомила, що при створенні покемонів жодна людина не використовувалась у ролі прототипу[52]. Позов було відхилено.

Фірма-виробник іграшок Morrison Entertainment Group також почала судовий розгляд з творцями «Покемона». Причиною стала схожість назви серії іграшок Morrison Entertainment Group «Monster in my Pocket» з японською назвою «Покемона» «Pocket Monsters». Позов було відхилено, оскільки герої «Monster in my Pocket» недостатньо відомі і тому не можуть вводити в оману глядачів.

Сім'я семирічного хлопчика-аутиста Роберта Брейзіра з Йонкерса (штат Нью-Йорк), який задихнувся на смерть, граючи з кулькою-стрибунцем, подала судовий позов на 100 мільйонів доларів проти фірм Hasbro і Toys R Us, звинувачуючи їх у випуску небезпечних іграшок, які не мають необхідних попереджень. Батьки загиблої дитини заявили, що вони «навмисно завели справу через два дні після випуску на екран фільму „Покемон“, оскільки ажіотаж навколо нього може призвести до нових жертв серед дітей, що грають з тими супутніми товарами, якими торгують корпорації з мільярдними доходами, зовсім не думаючі про наслідки»[53]. Суд відхилив вимоги за браком доказів[54].

Популяризація[ред.ред. код]

Зображення покемонів на Boeing 747.

«Покемон» став однією з небагатьох серій відеоігор, яка стала настільки популярною, що вийшла за межі ігор і стала невід'ємною частиною масової культури[55]. На момент 2011 продано більше 200 мільйонів екземплярів ігор серії Pokémon — серія ігор залишається другою у світі за популярністю[56]. Касові збори першого повнометражного фільму «М'юту завдає удару у відповідь» склали $163 644 662, що зробило його найбільш касовим аніме-фільмом за всю історію кінематографу, крім цього, за кількістю зборів на момент 20 травня 2012 він є третім фільмом, заснованим на відеогрі, шістдесят п'ятим серед анімаційних фільмів і шістсот другим фільмом за кількістю зборів взагалі[57]. Карткова гра «Покемон» продається більш ніж у 40 країнах світу, по всьому світу продано понад 14000000000 карт. Аніме транслюється у 74 країнах. На момент 2009 року прибуток від серії склав понад 24 мільярдів доларів США. У Японії продукцію з символікою «Покемона» виробляють 85 фірм. Національний японський авіаперевізник All Nippon Airways заплатив Nintendo 1 мільйон доларів за ліцензію на прикрашання своїх літаків Boeing 747 зображеннями Пікачу. Аналогічним змінам піддалися спинки крісел і столові прилади[58].

Зображення Пікачу на потязі Shinkansen E3 Series.

Популярність «Покемона» була настільки високою, що 25 квітня 1998 року (через два роки після появи серії) у Токіо відкрився «Центр покемонів» (англ. Pokémon Center)[~ 3] — спеціалізований магазин, у якому продавалися всі товари, пов'язані з «Покемоном»[59]. 1 листопада 2001 подібний магазин відкрився і в Нью-Йорку, в Рокфеллерівському центрі[60], згодом замінений в 2005 році магазином Nintendo World Store («Центр покемонів» став його відділом). У 2009 році Pokémon Red і Blue потрапили в Книгу рекордів Гіннеса як «Найбільш продажна RPG на Game Boy» і «Найбільш продажна RPG всіх часів»[61], а в 2011 році ігри Pokémon Black і White стали найшвидше продажними іграми за всю історію індустрії відеоігор[62].

Після того як інцидент з 38-ю серією отримав широкий розголос, відсилання до нього стали проникати в масову культуру. Так, в одній із серій «Сімпсонів» під назвою «Тридцять хвилин над Токіо» (англ. Thirty Minutes over Tokyo) сім'я Сімпсонів вирушає до Японії, де дивиться мультфільм «Конвульсивні бойові роботи» (англ. Battling Seizure Robots) і починає битися в судомах, побачивши блискучі очі робота. У серії «Чінпокомон» мультсеріалу «Південний парк» підступні японці за допомогою відеоігор і супутніх товарів зомбують американських дітей, плануючи підірвати могутність США і здійснити атаку на Перл-Гарбор; у одного з персонажів, Кенні Маккорміка, після спроби зіграти у відеогру починаються судоми, і врешті-решт він помирає[63]. У мультсеріалі «Мультреаліті» є азіатський монстр Лінг-Лінг, що є пародією на Пікачу: його мета — «битися і втягувати дітей в епілептичні напади».

Відзначається також конкуренція «Покемона» з іншою серією ігор і аніме, «Діґімон». Рецензент IGN Хуан Кастро назвав «Діґімон» «іншим-моном» і зазначив, що хоча «Діґімон» і не такий популярний, як «Покемон», тим не менш, у нього є безліч відданих шанувальників[64]. Інший журналіст IGN, Лукас М. Томас, порівнюючи «Покемон» і «Діґімон», назвав однією з причин більшої популярності «Покемона» більш простий і менш заплутаний процес еволюції монстрів, ніж у «Діґімонів»[65]. Сайт GameZone також відзначав подібність концепцій цих двох серій. Між фанатами «Покемона» і «Діґімона» досить часто йдуть суперечки, яка серія з'явилася раніше, хоча насправді першим з'явився «Покемон»: Pokémon Red і Green вийшли 27 лютого 1996, «Діґімон» же з'явився у 1997 році.

Цікава інформація[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Коментарі[ред.ред. код]

  1. 14-й фільм вийшов у двох варіантах, що злегка відрізняються один від одного сюжетом.
  2. Крім того, «Сатосі» і «Сігеру» в японській версії гри і «Еш» і «Гарі» в американській є варіантами імен головного героя і його суперника по замовчуванню.
  3. В іграх, манзі і аніме Центри покемонів — це будівлі в різних містах, в яких можна безкоштовно вилікувати своїх покемонів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Свайдер, Мэтт. The Pokemon Series Pokedex @ Gaming Target. Gaming Target. Gaming Target. Архів оригіналу за 2012-05-20. 
  2. Бойез, Эмма (10 січня 2007 року). UK paper names top game franchises. GameSpot. Архів оригіналу за 2012-05-20. 
  3. International Pokédex for Pokémon Black & White. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  4. а б в г Hilliard, Kyle (13 липня 2016). Pokémon's Burning Questions. Game informer. Процитовано 21 липня 2016. 
  5. Pokémon type chart: strengths and weaknesses | Pokémon Database. pokemondb.net. Процитовано 2016-07-21. 
  6. Evolve Your Pokémon!. www.pokemonxy.com. Процитовано 2016-07-21. 
  7. Pokémon evolution charts | Pokémon Database. pokemondb.net. Процитовано 2016-07-21. 
  8. Mew | Pokédex. www.pokemon.com. Процитовано 2016-07-21. 
  9. Arceus | Pokédex. www.pokemon.com. Процитовано 2016-07-21. 
  10. Dialga | Pokédex. www.pokemon.com. Процитовано 2016-07-21. 
  11. Palkia | Pokédex. www.pokemon.com. Процитовано 2016-07-21. 
  12. Giratina | Pokédex. www.pokemon.com. Процитовано 2016-07-21. 
  13. а б в г д The Ultimate Game Freak. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  14. Леример, Тайм (22 листопада 1999 року). The Ultimate Game Freak. TIME Asia. с. 1. Архів оригіналу за 2001-02-12. 
  15. 『ポケットモンスター』は、企画初期段階では『カプセルモンスター』というタイトルだった模様。. Архів оригіналу за 2012-05-20. 
  16. Beware of the Pokemania. Time (Time Inc.). Процитовано 19 червня 2012 року. 
  17. Iwata Asks — Pokémon HeartGold & SoulSilver Version. Nintendo. 2009. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  18. ДеВрие, Джек (2008-11-24). IGN: Pokemon Report: OMG Hacks. IGN. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  19. а б в г д е Иванов, Борис (2001-12-01). Вся правда о покемонах. Домашній комп'ютер. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  20. Аниме — Покемон [ТВ] (Pocket Monsters). World Art. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  21. (14 січня 2001 року). Охота на покемона. ОРТ.
  22. Pikachu was not originally supposed to be Ash’s starting Pokémon — it was Clefairy!. OMG facts. 2011-06-02. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  23. Second Interview with Masamitsu Hidaka – Many Interesting Points!. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  24. Second Interview with Masamitsu Hidaka – Many Interesting Points!. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  25. Water Pokémon Master. Interview with Masamitsu Hidaka at Anime Expo. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  26. Second Interview with Masamitsu Hidaka – Many Interesting Points!. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  27. What's the Deal with Pokémon?. Electronic Gaming Monthly (124). Листопад 1999 рік. с. 172. 
  28. Команда EGM (Листопад 1999 рік). What's the Deal with Pokémon?. Electronic Gaming Monthly (124). с. 216. 
  29. Тобин, Джозеф Джей (2004). Pikachu's Global Adventure: The Rise and Fall of Pokémon. Duke University Press. с. 66. ISBN 0-822-33287-6. 
  30. Пеннингсон, Стивен (14 квітня 2005 року). Alfred R. Kahn. 
  31. Pokémon (TV Series). Akemi's Anime World. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  32. Pokemon Anime Censorship. Psypokes. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  33. Pocket Monsters. Dogasu's Backpack. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  34. ‘Pokemon Adventures’ Reprinting in America. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  35. Manga Guide. Dogasu's Backpack. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  36. Pokémon Black and White, Vol. 1 (9781421540900): Hidenori Kusaka, Satoshi Yamamoto: Books. Amazon.com. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  37. Pokémon 2.B.A. Master Soundtrack CD. Процитовано July 18, 2008. 
  38. Pokémon: The First Movie Soundtrack CD. Процитовано July 18, 2008. 
  39. Pokémon Trading Card Game Online. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  40. Федосова, Наталія. ЭПОХА ТЕЛЕПУЗИКОВ И ПОКЕМОНОВ. Огонёк. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  41. Ахвердян, Ашот (2001-12-01). П-И-К-А-Ч-У. Домашній комп'ютер. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  42. Pokémon: Does it Promote Animal Cruelty?. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  43. POKEMON: THE MOVIE (1999). Christian Analysis of American Culture. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  44. Pokémon trumped by pocket saints. 2000-06-27. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  45. Чикин, Максим (2001-04-05). Покемон — пособник сионизма?. Комсомольская правда. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  46. Мусульманские лидеры стран Залива объявили войну «покемонам». NEWSru.com. 2001-04-03. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  47. Шейх Юсуф аль-Кардави. Разрешены ли мультфильм и компьютерные игры про покемонов?. Независимый Исламский Информационный Канал Ислам. Ру. 
  48. Саудовская Аравия запретила Покемонов. Би-би-си. 2001-03-26. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  49. Рэмлоу, Тодд Т. Pokemon, or, rather, Pocket Money. PopMatters. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  50. Сергеев, А. (15 грудня 2000 року). В Турции запрещен японский мультфильм. Ведомости. Архів оригіналу за 2012-05-20. Процитовано 2012-03-04. 
  51. Рэдфорд, Бенджамин (травень 2001 года). Pokémon Panic of 1997. Skeptical Inquirer. Архів оригіналу за 2002-01-25. 
  52. Uri Geller sues Pokémon. ZDNet. CBS Interactive. 4 січня 2000 року. Архів оригіналу за 2012-05-20. Процитовано 2009-09-29. 
  53. Autistic Boy Dies Swallowing Pokémon Toy. Yahoo. 1999-11-12. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  54. BRAZIER v. HASBRO. 2004-06-30. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  55. IGN's Top 100 Games 061-070. IGN. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  56. Гаудиози, Джон (2011-07-03). Nintendo's 'Pokemon' Games Break All-Time U.S. Sales Records. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  57. Pokemon: The First Movie. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  58. Опасные игрушки. Коммерсантъ. 2001-12-01. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  59. Satoshi Tajiri: Invented Pokemon. National Mirror. 2011-08-21. 
  60. Штайнер, Ина (2001-11-18). Pokemon Center Opens in NYC. EcommerceBytes.com. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  61. ДеВрие, Джек (16 січня 2009 року). IGN: Pokemon Report: World Records Edition. IGN. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  62. Коста, Джиованни. Pokemon White/Black Fastest Selling Pokemon Game Ever. Rewind Replay. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  63. Хэмилтон, Роберт (апрель 2002). Empire of Kitsch: Japan as Represented in Western Pop Media (англійською). Bad Subjects. Архів оригіналу за 2013-06-30. Процитовано 2012-03-05. 
  64. Кастро, Хуан (2005-05-20). E3 2005: Digimon World 4. IGN. Архів оригіналу за 2012-05-20. Процитовано 2012-03-04. 
  65. Томас, Лукас М. (2009-08-21). Cheers & Tears: DS Fighting Games. IGN. Архів оригіналу за 2013-06-30. 

Посилання[ред.ред. код]