Поклик Ктулху

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Поклик Ктулху
Оригінал англ. The Call of Cthulhu
Жанр містика, жахи
Автор Говард Лавкрафт
Мова англійська
Написаний 1926
Виданий 1928
Переклад Дарина Семенова

«По́клик Кту́лху» (англ. The Call of Cthulhu) — містична повість Говарда Лавкрафта, написана в 1926 році і вперше видана в 1928 в журналі Weird Tales. Повість складається з трьох пов'язаних між собою частин. Вона подана як записки Френсіса Терстона, жителя Бостона, який займався розслідуваннями, пов'язаними з культом божества Ктулху.

Повість є одним з найвідоміших і найвпливовіших творів Лавкрафта, на честь персонажа якої названа спільна міфологія «Міфи Ктулху», створена самими Лавкрафтом і його послідовниками.

Українською «Поклик Ктулху» переклала Дарина Семенова в журналі «Всесвіт»[1].

Сюжет[ред.ред. код]

Статуетка Ктулху, створена за описом з повісті.

Глиняний жах[ред.ред. код]

У першій частині сюжет розгортається навколо таємничого глиняного барельєфа із зображенням стародавнього божества Ктулху. Оповідач знаходить барельєф в речах свого двоюрідного діда професора Енджелла. Зображення було виконане скульптором Вілкоксом в березні 1925 року в стані напівсну. У цей час Вілкокса переслідували загадкові галюцинації, в яких він бачив циклопічні міста немислимої архітектури. Подібні кошмари в той період переживали і багато інших жителів. В основному це були художники, скульптори, архітектори, та інші люди з чутливою психікою.

На ранок Вілкокс, вражений своїм творінням, відніс його професору Енджелу. Виявилося, що барельєф дуже нагадував статуетку, вилучену поліцією у членів релігійної секти в Новому Орлеані за 17 років до цього.

Розповідь поліцейського інспектора Леграсса[ред.ред. код]

У другій частині поліцейський Леграсс розповідає на історичному симпозіумі, як він в 1908 році брав участь у захопленні секти, що поклонялася Ктулху. Це була саме та секта, у якої вилучили статуетку.

Дії секти описуються як вкрай розпусні і богохульні. Місцеві жителі боялися її оргій та говорили, що на цих оргіях приносяться людські жертви, як насправді і було. Команда поліцейських на чолі з Леграссом прибула на місце чергового зібрання сектантів після сигналу про допомогу: пропало кілька скватерів. Поліції вдалося захопити багатьох членів секти, і її діяльність була припинена. Але допити полонених дали мало результатів: вони виявилися деградованими людьми з ознаками божевілля, які наполегливо відстоювали істинність свого культу.

Що дуже здивувало істориків у цьому оповіданні — так це слова, використовувані культистами: Пх'нглуі мглвнафх Ктулху Р'льех вгах'нагл фхтагн. Приблизними перекладом слів було «У своєму домі, в місті Р'льєсі, мертвий Ктулху спить в очікуванні свого часу». Виявилося, що точно такі ж слова використовувалися в культі одного племені ескімосів, яке досліджували деякі учасники симпозіуму.

Божевілля, яке вийшло з моря[ред.ред. код]

Головним персонажем цієї частини є моряк Йохансен, який був другим помічником капітана на шхуні «Емма». Разом з десятьма іншими моряками він здійснював рейс на шхуні, але під час шторму шхуна сильно збилася з курсу і зустрілася з піратською яхтою «Прудка». Моряки не підкорилися наказам піратів, і тоді пірати вступили з командою «Емми» в сутичку. Команда «Емми» перемогла, але обстріляне судно довелося залишити і пересісти на яхту піратів. Під час сутички загинули капітан і його перший помічник, тому Йохансен взяв командування на себе. Також загинув ще один матрос.

На яхті моряки виявили дивного ідола, який викликав жах і огиду. Це була статуетка Ктулху, що дуже нагадувала вилучену у культистів в Новому Орлеані. Моряки продовжили свій курс і причалили до невідомого острова-міста, який і виявився Р'льєхом. Вони відчували страх перед цим місцем, але з цікавості вирішили його оглянути. Геометрія острова була незвичною, не можна було навіть точно сказати, чи є його суша і море навколо горизонтальними.

Згодом Команда натрапила на величезні двері. Коли люди наблизилися до дверей, вони стали здаватися не зовсім вертикальними. Команда безуспішно спробувала відкрити двері, після чого один з матросів став підійматися по них, намагаючись знайти рухливу ділянку. Раптом двері почали відкриватися, і назовні вирвався страшний сморід. В отворі з'явився Великий Ктулху, пробуджений від сну. Двоє з восьми моряків померли на місці від переляку, ще трьох чудовисько згребло лапою і проковтнуло. Інші троє спробували тікати, один з них влучив у кут будівлі, куди його наче засмоктало. Решта двоє встигли дістатися до яхти, але один з матросів збожеволів від пережитого жаху і через кілька днів помер. Ктулху зійшов у море, переслідуючи людей. Єдиним, хто зберіг життя і розум виявився Йохансен, він завів яхту, але зрозумів, що вона не встигне набрати швидкість. Тоді моряк розвернув яхту і протаранив Ктулху, проте той після тарану швидко став відновлюватися. Але яхта до його повного відновлення вже встигла відплисти на безпечну відстань.

Через кілька днів Р'льех знову опустився під воду, і кошмари, що мучили людей, припинилися.

Герої[ред.ред. код]

Головні[ред.ред. код]

  • Джордж Гаммелл Енджелл (англ. George Gammell Angell) — двоюрідний дід головного героя. З персонажів оповідання він першим почав систематично вивчати події, пов'язані з загадковим культом Ктулху. Помер за загадкових обставин, пояснених слабким серцем, залишивши своєму онукові в спадщину результати своїх досліджень.
  • Френсіс Терстон (англ. Francis Wayland Thurston) — бостонський антрополог, який знаходить глиняний барельєф із зображенням стародавнього божества Ктулху в речах свого покійного двоюрідного діда. Після цього він, зацікавившись знахідкою, починає своє розслідування смерті діда, яка була пов'язана з незрозумілими явищами, що відбуваються в Бостоні, і культом Ктулху.
  • Джон Леграсс (англ. John Raymond Legrasse) — поліцейський інспектор з Нового Орлеана, який спільно з загоном поліції брав участь у затриманні сектантів, які поклоняються Великому Ктулху, 1 листопада 1907 року.

Другорядні[ред.ред. код]

  • Генрі Ентоні Вілкокс (англ. Henry Anthony Wilcox) — скульптор, який, перебуваючи в стані папівсну, виліпив глиняну статуетку бога Ктулху. Переслідуваний нічними кошмарами, він звертається до Енджелла за допомогою.
  • Густав Йохансен (англ. Gustav Johansen) — моряк з Норвегії, другий помічник капітана з корабля «Емма», єдиний хто залишився в живих після зустрічі з «мертвим, але сплячим» Ктулху в південній частині Тихого океану на острові-місті Р'льех в березні 1925 року. Повернувшись до Норвегії, описав все побачене ним в ту страшну ніч, залишивши рукопис англійською мовою, щоб не лякати дружину, і незабаром після цього помер таємничою смертю.

Адаптації та вплив[ред.ред. код]

Екранізації[ред.ред. код]

  • Поклик Ктулху (фільм). У 2005 році вийшов одноіменний фільм, який в точності повторює сюжет книги. На зйомках була вперше використана технологія штучного зістарювання зображення «міфоскоп». Фільм стилізований під німі чорно-білі фільми 20-х років. Відпочатку призначений для розповсюдження на DVD[2].

Відеоігри[ред.ред. код]

  • У 2005 році вийшла однойменна відеогра «Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth» за мотивами різних повістей Лавкрафта і послідовників для Xbox 360, в 2006 році гра була портована на PC. Як такого, Ктулху в грі немає, але гравець може знайти його ідоли і потрапити під його вплив.
  • У відеогрі World of Warcraft є безліч згадувань Ктулху, а також цілий Сутінковий Культ, поширений по всьому континенту Азерот, який поклоняється Давнім Богам. Примітно, що один з цих стародавніх богів знаходиться в глибинах океану.
  • У 2008 році чудовисько Ктулху було згадане у грі «Санітари підземель 2: полювання на чорний квадрат».

Музика[ред.ред. код]

  • У метал-групи Metallica в альбомі Ride the Lightning є інструментальна композиція «The Call of Ktulu», що є прямим відсилаючи до повісті Лавкрафта. Також колишній басист Metallica Кліфф Бертон був фанатом Лавкрафта.
  • У метал-групи Cradle of Filth в альбомі Midian є композиція «Cthulhu Dawn».
  • У дум-метал-групи Draconian в альбомі «Dark oceans we cry» є композиція «Cthulhu Rising».
  • У групи Lamia Morra на альбомі «Liber Logaeth» є композиція «Заборонені сни», присвячена пробудженню Ктулху.

Драматургія[ред.ред. код]

  • Dark Adventure Radio Theatre: The Call of Cthulhu (2012) — радіоп'єса від товариства H. P. Lovecraft Historical Society та Dark Adventure Radio Theatre[3].

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У 2006 році інтерес до творів Лавкрафта в Росії був сильно підігрітий після акції «Запитання Путіну», в ході якої президенту Росії задавалися питання, попередньо відібрані Інтернет-голосуванням. На голосуванні несподівано, в результаті флешмобу, перемогло жартівливе запитання «Як Ви ставитеся до пробудження Ктулху?». Після цього образ та ім'я Ктулху стали набагато частіше використовуватися в Рунеті[4].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]