Покоління вбивць (книга)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Покоління вбивць»
Автор Еван Райт
Країна США
Мова Англіська
Тема Війна в Іраку
Жанр Військова історія
Видавництво Putnam Adult
Видано 2004
Сторінок 368
ISBN 978-0-399-15193-4

«Покоління вбивць» — це книга написана у 2004 році, журналістом «Rolling Stone» Еваном Райтом. Книга описує його досвід як прикомандированого журналіста до 1-го батальйону «Розвідувальних сил» морської піхоти США під час вторгнення в Ірак 2003 року. Його розповідь про життя з морськими піхотинцями спочатку була опублікована як стаття у трьох частинах у журналі «Rolling Stone» восени 2003 року. Перша з цих статей "Еліта вбивць" виграла Національну журнальну премію за досконалість в репортажі подій у 2004 році.[1]

Відрядження[ред. | ред. код]

Райт, переконавши командира, що він зможе впоратися з таким завданням, провів два місяці з батальйоном. Морські піхотинці 1-го розвідувального батальйону спочатку ставилися вороже і з підозрою, але незабаром почали довіряти Райту і ставилися до нього як до свого. Він завоював їхню повагу завдяки відмові уникати бої.[2] Райт часто їхав у головній машині, злегка броньованому Humvee, і значну частину часу перебував у реальній небезпеці, і носив зброю, хоча робив це неохоче.[3]

Райт зустрічається з членами батальйону усіх рангів, але «головних гравців» можна звузити лише до шести з компанії «Браво»: сержант Бред Колберт, молодший Капрал Гарольд Джеймс Тромблі, сержант Руді «Фруті» Рейес, перший лейтенант Натаніель Фік, сержант Антоніо Еспера та капрал Джош Рей Пірсон.

Наслідки для морських піхотинців[ред. | ред. код]

Сержант Антоніо Дж. Еспера стверджував, що він був змушений залишити батальйон, а сержант штабу Ерік Кочер заявив, що його покарали за заяви, приписувані йому в репортажі Райта[4]. Кочер працював радником з питань адаптації книги Райта в серіал і заявив, що Райт заслужив довіру, оскільки залишався з морськими піхотинцями на "кожній перестрілці"[5].

Незважаючи на сумніви, командування морської піхоти пізніше закликало офіцерів 1-го батальйону «Розвідувальних сил» прочитати книгу та статті, щоб краще зрозуміти реальність війни[4].

Заяви про бойові дії[ред. | ред. код]

Райт заявив, що відчував більше страху перед боєм ще до того, як потрапив у нього, але після того як почали стріляти в його бік, Райт зосередився на виживанні. Він також заявив, що перед тим, як стати військовим кореспондентом, кинув пити, і, як результат, виявив, що у війні було щось «майже приємне», оскільки це повторювало «емоційний хаос алкоголізму»[6].

Райт також заявив, що його "переслідують" загибелі цивільних осіб, чому він був свідком під час вторгнення в Ірак, оскільки "справжня реальність війни полягає у тому, що люди, які найбільше страждають, — це цивільні особи". Райт вважає, що війська, які ведуть війну, більш відповідально ставляться до моральних наслідків своїх дій, ніж американське суспільство, яке він звинувачує у "відчуженості від людей, які за них воюють"[7].

Суперечки після публікації[ред. | ред. код]

Майор Шоуп, старший авіадиспетчер батальйону, опублікував коментар до книги, в якому він порівнює події описані Райтом, свідками яких він був сам. Шоуп стверджує, що Райт опирався у своїй розповіді на одну групу солдат морської піхоти, не враховуючи точки зору інших[8].

Райт відповів на це повідомлення в блозі, посилаючись на власне широке інтерв'ю з Шоупом, яке прямо суперечить пізнішій версії подій Шоупа. Райт також наводить інтерв'ю, яке він проводив з іншими морськими піхотинцями в підрозділі, які відрізняються від слів Шоупа, зазначивши, що прямий начальник Шоупа, майор Еклофф, стверджував, що одноосібно вбив щонайменше 17 бойовиків рушницею, стріляючи з його вантажівки. Райт стверджує, що він скоротив це число до 1-2 після того, як інші джерела спростували Еклоффа. Райт стверджує, що його книга враховувала інтерв'ю з цілою низкою морських піхотинців в батальйоні, включаючи офіцерів, і не могла показувати точку зору тільки однієї людини[8].

Пов'язані твори[ред. | ред. код]

Hella Nation — це збірка інших творів Райта, яка включає його репортаж про американських солдатів 101-ї повітряно-десантної дивізії, що воюють в Афганістані, і суперечливу історію про документальний фільм, знятий в Іраку голлівудським продюсером.[9][10].

Американський Десперадо — це документальна книга про нарковійни, яку Райт написав спільно з Джоном Робертсом. Робертс знімався у документальному фільмі Кокаїнові Ковбої[11].

Спогади лейтенанта Натаніеля Фіка, «Одна куля на відстані: Формування офіцера морської піхоти», описує деякі з тих самих битв в Іраку, які описано в «Поколінні вбивць», але з його власної точки зору[12].

Нагороди[ред. | ред. код]

Серіал[ред. | ред. код]

Кабельний телеканал HBO випустив міні-серіал за мотивами книги. Серіал, знятий у Південній Африці, Намібії та Мозамбіку, вийшов в ефір у липні 2008 року та складається з семи 68-хвилинних епізодів, починаючи з переправи підрозідлу Морської Розвідки до Іраку під час першого етапу операції «Іракська свобода». Серіал був зрежисований Сюзанною Вайт (4 епізоди) та Саймоном Селлан Джонсом (3 епізоди). Сценаристами міні-серіалу стали Ед Бернс, Девід Саймон та Еван Райт.

[14] Серіал на DVD складається з трьох дисків, на перші два диска містять три епізоди, а третій диск містить серію 7 разом із чотирма бонусними функціями, включаючи зйомку «Покоління вбивць» та відео щоденник. Його продюсерами були Девід Саймон, Ед Бернс, Ніна К. Ноубл, Джордж Фабер та Чарльз Паттінсон. У серіали грали ролі Олександр Скарсгард, Джеймс Рансон, Старк Сендс, Джон Уертас та Лі Тергесен.[15] Руді Рейес грає себе в сералі, керуючи третім Хамером.[16]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ludden, Jennifer (23 жовтня 2014). Evan Wright: Reporting on 'The Killer Elite'. National Public Radio. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  2. ↑ Waxman, Sharon (10 червня 2004). Sparing No One, a Journalist's Account of War. The New York Times. Архів оригіналу за 30 січня 2009. Процитовано 3 травня 2010.
  3. ↑ Berger, Hank (13 червня 2004). BOOK REVIEW: N.Y. Times reviews Generation Kill, on marines at war in Iraq. United for Peace of Pierce County. Архів оригіналу за 30 січня 2009.
  4. ↑ а б Waxman, Sharon (10 червня 2004). Sparing No One, a Journalist's Account of War. The New York Times. Архів оригіналу за 30 січня 2009. Процитовано 3 травня 2010.
  5. ↑ Swick, Gerald D. (11 липня 2008). Generation Kill – The HBO Miniseries; an Interview with Evan Wright and Eric Kocher. armchairgeneral.com. Armchair General L.L.C. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 23 вересня 2014.
  6. ↑ Dawidziak, Mark (11 липня 2008). HBO's 'Generation Kill': Hawken grad's book of Iraq tales becomes a miniseries. cleveland.com. Northeast Ohio Media Group. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 23 вересня 2014.
  7. ↑ Matera, Angelo (5 січня 2005). Into Iraq With 'Generation Kill': An Interview with Evan Wright. godspy.com. Transmodern Media LLC. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 23 вересня 2014.
  8. ↑ а б Shoup, Michael (16 червня 2008). Comments on Generation Kill. blogspot.com. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
  9. ↑ Deutsch, Noah (22 червня 2009). Evan Wright’s America: Hella Real, Hella Harsh. themillions.com. Mix The Millions. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 24 вересня 2014.
  10. ↑ Wright, Evan (2009). Hella Nation: Looking for Happy Meals in Kandahar, Rocking the Side Pipe, Wingnut's War Against the Gap, and Other Adventures with the Totally Lost Tribes of America (вид. 1st). Los Angeles, California: Berkeley Books. ISBN 1101032405. Goodreads: 9525489.
  11. ↑ Cocaine Cowboys (2006). IMDb. Архів оригіналу за 16 серпня 2020. Процитовано 25 серпня 2020.
  12. ↑ One Bullet Away. houghtonmifflinbooks.com. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 24 вересня 2014.
  13. ↑ Zeitchik, Steven; Schneider, Michael (27 лютого 2007). HBO ready to 'Kill' with mini. Variety.com. Variety Media, LLC. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 24 вересня 2014.
  14. ↑ Generation Kill, 13 липня 2008, архів оригіналу за 12 квітня 2017, процитовано 6 травня 2015
  15. ↑ Andreeva, Nellie (1 червня 2007). HBO drafts cast for 'Kill' mini. hollywoodreporter.com. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 3 червня 2007. Процитовано 1 червня 2007.
  16. ↑ "Generation Kill" (2008) (mini) at IMDb

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Покоління_вбивць_(книга)&oldid=40156568