Покотило Михайло Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Федорович Покотило
Покотило Михайло Федорович.jpg
Народився 21 травня 1906(1906-05-21)
с. Боршна, Прилуцького повіту Полтавської губернії
Помер 1 вересня 1971(1971-09-01) (65 років)
Київ
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність українець
Діяльність актор
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
У шлюбі з Куманченко Поліна Володимирівна
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Народний артист УРСР
IMDb nm0688713

Покотило Михайло Федорович — український актор, режисер. Народний артист України (1953).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 травня 1906 р. в селі Боршна Прилуцького повіту Полтавської губернії (тепер Прилуцького району Чернігівської області).

Був старшим серед чотирьох дітей у родині. Його батько Федір Покотило походив з козаків, ніякого господарства не мав, працював прикажчиком, а під час першої світової війни — скарбником в інженерному полку .

В Києві, куди переїхала сім'я, актор вчився спочатку у 3-й гімназії, потім у трудовій школі.

1924 р. — Покотило вступив до Київського театрального технікуму на кінофакультет, а у 1926 році — в Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка на факультет української драми. За сімейними обставинами був змушений перейти до Харківського музично-драматичного інституту, де і закінчив повний курс навчання драматичного факультету. 24 червня 1928 р. вступив актором у виробничо-професійну майстерню «Брама» при інституті ім. М.Лисенка (м. Київ). 16.10 1928 — вступив в Державний Героїчний театр читця. З 01.11.1928 р. — одночасно працював актором в театрі «Молодар», який існував при Харківському музично-драматичному інституті. З 21.11.1930 р. знаходився в лавах Червоної армії при Харківському будинку Червоної Армії як актор. 10.10.1931 р. — був звільнений в запас із лав Червоної армії. З 1931 р. — працював актором у Харківському Червонозаводському театрі. З 19.09.1932 — актор естради в Харківській українській філармонії. 1933 р. був запрошений до Харківського українського драматичного театру «Березіль»…", де 5 жовтня 1933 р. відбувся його дебют у виставі за п'єсою Корнійчука «Загибель ескадри». М.Покотило продовжить працювати в театрі, який набуде нового статусу і назви, — Харківському державному українському театрі ім. Т.Шевченка. Поруч з ним будуть ставити вистави та грати ті, кого називають березільцями. Одна із коронних ролей актора періоду Харківського театру ім. Т.Шевченка — Шельменко у виставі «Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ'яненка. Роль Шельменка була зіграна актором у Харківському театрі ім. Т. Шевченка понад 580 разів, про що ми довідуємося із його власної записної книжки за 1960-61 р.р. .

Харків для М.Покотила позначений не тільки театром, де його добре знали і палко любили глядачі. Його життя було насиченим і сповненим різноманітної діяльності, зокрема й роботою на телебаченні, про що свідчать записники й фотографії. Серед його телевізійних робіт — роль Петра Петровича Стрижука в телевізійних сценах за оповіданням А. П. Чехова «Необережність» (переклад Василя Сокола, постановка Якова Резнікова, кінооператор — Дмитро Муха. Прем'єра 29.01.60 р.); роль Кругляка у героїчній комедії Ігоря Муратова «Радісний берег». У телевізійному доробку М.Покотила ще роль діда Кульбаж у «Янині Чередник» (за оповіданням С.Жураховича) та Івана Проскуратова у «Звичайному житті»(за мотивами роману Вадима Собка). У характеристиці, виданій актору Харківським театром ім. Т.Шевченка у другій половині 1950-х років зазначено, що ним зіграно у театрі понад сто ролей, а в кіно знявся в ролі Калини Івановича в «Педагогічній поемі» та Калиниченка у фільмі «В один прекрасний день».

З 1961 р. М.Покотило працює у Академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Першою на франківській сцені й чи не найвідомішою у творчому доробку актора стає роль Тарана у п'єсі О.Коломійця «Фараони» .Особливо плідним для М.Покотила став 1964, коли він зіграв ролі аптекаря Карлоса у яскравій виставі «День народження Терези» Г.Мдівані, діда Остапа в новій редакції вистави «В степах України» Г.Корнійчука (1963 р.), Яна Лісецького в «Марині» М.Зарудного, (1964 р.), Скрипаля Коки («Петрівка, 38» Ю.Семенова, 1964 р). Уїнстона Черчілля («Зупиніться» І.Рачади, 1965 р.).

Помер 1 вересня 1971 р. в Києві.

Література[ред. | ред. код]

  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.481.
  • Публікація: Г.Павленко, А.Сапьолкіна. СТОРІНКИ ПАМ'ЯТІ. М. Ф. ПОКОТИЛО