Покровський Борис Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Покровський Борис Олександрович
Pokrovskiy.jpg
Народився 10 (23) січня 1912[1]
Москва, Російська імперія[2]
Помер 5 червня 2009(2009-06-05)[3][1][4] (97 років)
Москва, Росія
Поховання
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність театральний режисер
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Заклад Большой театр
У шлюбі з Масленнікова Ірина Іванівна
Діти Alla Pokrovskaya[d]
Нагороди
Сталінська премія Орден Леніна Народний артист СРСР Order "For Merit to the Fatherland" I class Order "For Merit to the Fatherland" II class Order "For Merit to the Fatherland" III class Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ribbon Medal 850 Moscow.png Народний артист РРФСР Ленінська премія Заслужений діяч мистецтв Росії
Медаль Пушкіна
Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Order of the Cross of Terra Mariana, 3rd Class Державна премія Російської Федерації Golden Mask Award.png орден Хреста землі Марії
Борис Покровський

Борис Олександрович Покровський (12 (23) січня 1912(19120123), Москва, Російська імперія5 червня 2009, Москва, РФ) — радянський і російський оперний режисер, головний режисер Большого театру в 1952—1963 і 1970—1982 роках. Народний артист СРСР (1961). З 1972 року — Керівник Московського державного академічного камерного музичного театру (МГАКТ). Лауреат Ленінської премії, Сталінських премій і Державних премій Росії, професор.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Москві в сім'ї вчителя 10(23) січня 1912 року, поступив в Державний інститут театрального мистецтва імені Луначарського (ГІТІС), який закінчив в 1937 році, а через 16 років став професором кафедри музичного театру цього вузу.

У 1938-1943 роках був режисером (з 1940 — головним режисером) Горьковського державного театру опери і балету імені О.С.Пушкіна.

У 1943 році перейшов у Большой театр. У 1952, 1955-1963 і 1970-1982 роках — головний режисер Большого театру.

Поставив більше 180 спектаклів. Здійснив першу постановку опери «Війна і мир» С.Прокоф'єва в Ленінграді (1946, Ленінградський академічний Малий театр опери і балету).

У 1947 році ухвалою Політбюро ЦК ВКП(б) про формалізм в музиці була засуджена поставлена ним опера Вано Мураделі «Велика дружба». Режисера звинуватили в "формалізмі" - захопленні зовнішніми ефектами на шкоду змісту, проте якихось заходів по відношенню до режисера не послідувало. Аналогічні претензії були висловлені Араму Хачатуряну, Дмитру Шостаковичу і Сергію Прокоф'єву, чию музику головуючий на нараду діячів радянської музики член Політбюро Андрій Жданов порівняв з "звуками бормашини і музичної душогубки".

За той час, поки Борис Покровській був головним режисером Большого театру — в періоди з 1952 по 1963-ій і з 1970 по 1982 рік - ним було поставлено 42 спектаклі, зокрема "Весілля Фігаро" Моцарта, "Семена Котко" і "Гравця" Прокоф'єва, "Руслана і Людмилу" Глінки, "Мертві душі" Щедріна, "Викрадання місяця" Тактакишвілі, "Сон в літню ніч" Бріттена, "Отелло" Верді. Борис Покровський тільки на сцені Большого театру створив більше 40 оперних постановок. Вніс значний внесок до розвитку російського і світового оперного мистецтва.

З 1972 року був художнім керівником заснованого ним Московського камерного музичного театру. Разом з класичними операми режисер прагнув поповнити репертуар театру сучасними і рідкісними постановками. Так, крім опер "Дон Жуан, або Покараний розпусник" Моцарта і "Коронація Поппеї" Монтеверді глядачі його театру могли побачити "Пригоди гульвіси" І.Стравінського, "Ніс" Шостаковича, "Не тільки любов" Щедріна, "Диригент оркестру" Чимарози, «Життя з ідіотом» А.Шнітке. Особливий інтерес викликав спектакль "Комедія на Різдво, або Ростовське дійство" - постановка найстародавнішої з відомих на сьогоднішній день російських опер, написаною в XVII столітті митрополитом Димитрієм Ростовським. Режисер Багато працював в Європі і Японії.

У 1982 році в результаті конфлікту з керівництвом Покровський остаточно залишив Большой театр. Основою розбіжностей стало рішення адміністрації показувати на сцені Большого опери на мові оригіналу.

Автор низки мистецтвознавчих монографій. У 2008 році взяв участь в підготовці видання книги «Автограф століття».

Помер 5 червня 2009 року в Москві, похований 8 червня на Новодевічому цвинтарі в Москві.

Визнання і нагороди[ред.ред. код]

  • 1947Сталінська премія
  • 1948Сталінська премія
  • 1949Сталінська премія
  • 1950Сталінська премія
  • 1961Народний артист СРСР
  • 1967Орден Леніна
  • 1972Орден Трудового Червоного Прапора
  • 1976Орден Леніна
  • 1980Ленінська премія
  • 1982Орден Трудового Червоного Прапора
  • 1995 — Державна премія Російської Федерації в області літератури і мистецтва 1994 року — за оперні спектаклі останніх років[5]
  • 1996 — Театральна премія «Золота маска» — за спектаклі Камерного музичного театру
  • 1997 — Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня — за заслуги перед державою і великий особистий внесок у розвиток вітчизняного музичного мистецтва[6]
  • 1999Медаль Пушкіна в ознаменування 200-річчя з дня народження О.Пушкіна, за заслуги в області культури, освіти, літератури і мистецтва[7]
  • 2002 — Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня — за видатні заслуги в області музичного мистецтва[8]
  • 2003 — Театральна премії імені К.С.Станиславського
  • 2004 — Театральна премія «Золота маска» в номінації «За честь і гідність»
  • 2004 — Державна премія Російської Федерації в області літератури і мистецтва 2003 року за спектаклі Московського державного академічного камерного музичного театру «Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського, «Юлій Цезарь і Клеопатра» Г.Ф.Генделя[9]
  • 2007 — Орден «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня — за видатний внесок у розвиток вітчизняного музичного мистецтва і багаторічну творчу діяльність[10]
  • 2008 — Орден Святого князя Олександра Невського I ступені «за видатні заслуги і великий особистий внесок у розвиток вітчизняної культури»[11]

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Покровский Борис Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. http://www.bolshoi.ru/ru/theatre/people/detail.php?act26=info&id26=894
  4. Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
  5. Указ Президента РФ от 29 мая 1995 г № 537
  6. Указ Президента РФ от 23 января 1997 г № 38
  7. Указ Президента РФ от 4 июня 1999 г № 700
  8. Указ Президента РФ от 29 января 2002 г № 110
  9. Указ Президента РФ от 12 июня 2004 г № 766
  10. Указ Президента РФ от 23 января 2007 г № 63
  11. Портал «Культура»: Кавалеры Александра Невского

Література[ред.ред. код]

  • Чудновский М. А. Режиссер ставит оперу: творческий путь народного артиста СССР Б. А. Покровского. - М.: Искусство, 1967. - 214 с.
  • Колокол мастера: О Борисе Александровиче Покровском. М.: ГИТИС, 2011. 328 с., ил., 1000 экз., ISBN 978-5-91328-106-7

Посилання[ред.ред. код]