Полейовський Матвій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Матвій Полейовський
Народився після 1734
Помер 1806
Навчання Іван Георгій Пінзель, Антон Осинський
Напрямок рококо
Працював у містах Бучач, Львів

Матві́й Полейо́вський (після 1734 — 1806) — львівський скульптор та, можливо, архітектор доби рококо українського походження, мабуть, римо-католик. В історичних документах часом іменується архітектором. Послідовник традицій Пінзеля і Меретина, наймолодший з братів Петра і Яна Полейовських. Автор рококового головного вівтаря Успенського собору Почаївської лаври.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився після 1734 року.[1] Був українцем за походженням, мабуть, римо-католиком.[2] Походив зі львівської міщанської родини, члени якої часто згадані в метричних книгах костелу Марії Сніжної Краківського передмістя.[3]

Збігнєв Горнунг стверджував, що на основі листа самого М. Полейовського варто погодитися з тим, що близько 1750-го року він розпочав навчання в майстернях («фабриках») Пінзеля у Бучачі та Городенці, потім в Антона Осинського в Наварії і Годовиці.[4]

1762 року виступав разом із Осинським у судовій справі у Львові. Скоріш за все співпрацював із колективом кваліфікованих виконавців, оскільки часто працював над кількома замовленнями одночасно. Стилістично скульптура Полейовського відноситься до рококо із певним тяжінням до класицизму. Відомо про доручення 1777 року від львівської міської економії виготовити проект реставрації ратуші і перебудови сусідньої Синдиківської кам'яниці[5]. Володів кам'яницею на вулиці Руській, 20 у Львові.[2]

У 1769 році почав виконувати роботи на замовлення Франциска Салезія Потоцького в Кристинополі; не відомо, чи це стосувалось палацу, костелу бернардинців чи церкви василіян.[6]

1 серпня 1777 року Львівська капітула РКЦ подала позов до суду на нього щодо повернення 192 злотих (з 1238-ми виплачених) для купівлі вина на потреби «фабрики»; війтівський суд задовольнив його. 1778 року виграв позов в Львівської капітули РКЦ щодо квоти 1538 злотих, відтоді не згаданий в записах Львівської катедри.

1781 року уклав контракт (текст невідомий) на виготовлення 6 вівтарів та амвону собору Почаївського монастиря. 1786 року написав 2 листи до ігумена Почаївського монастиря через затримку виплати гонорару за «неякісні роботи», в яких стверджував про безпідставність закидів, попереджував про можливий позов до львівського «Форуму Нобіліуму». Ці аргументи, може, дрібні виправлення за допомогою брата Яна владнали конфлікт. 26 квітня 1790 підписав угоду з Почаївським монастирем щодо нагляду ним за «фабрикою» з оплатою 300 злотих щороку та «ординарією» (натуральна оплата).

Перша дружина — Барбара Хоцімська, друга — Маґдалена. Діти були охрещені в костелі Марії Сніжної, зокрема: Вероніка (1758), Фелікс Петро (1759), Ґертруда (1761), Іґнацій (1764), Казимир Йосиф (1766), Теофіла (1767).

Помер у 1806 році.[5]

Роботи[ред.ред. код]

Напевне, як і брат Петро, був як скульптором, так і архітектором.[7] Змінив стиль виконання своїх робіт протягом життя.[8]

Ймовірні роботи[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. його старший брат Петро народився в 1734 році → Betlej A. Polejowski Piotr // Słownik Artystów Polskich. — T. 7. — Warszawa, 2003. — S. 376.
  2. а б Крвавич Д. П. Українська скульптура періоду рококо… — С. 149.
  3. Hornung Z. Polejowski Piotr (zm. przed r. 1780) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1982. — T. XXVII/2. — Zeszyt 113. — S. 291. (пол.)
  4. Hornung Z. Polejowski Maciej (2 poł. XVIII w.)… — S. 288.
  5. а б Вуйцик В. С. Будівельний рух у Львові другої половини XVIII ст. // Записки Наукового товариства імені Шевченка — Т. 241 (CCXLI), 2001. — С. 122.
  6. Betlej A. Polejowski Maciej… — S. 375.
  7. Krasny P. Lwowskie środowisko artystyczne wobec idei symbiozy sztuk w wystroju i wyposażeniu wnętrz sakralnych (1730—1780)… — S. 177. (пол.)
  8. Ostrowski J. K. Z problematyki warsztatowej i atrybucyjnej rzeźby lwowskiej w. XVIII… — S. 84.
  9. Hornung Z. Polejowski Maciej (2 poł. XVIII w.)… — S. 289.
  10. Бакович О.. Майстри сакрального образотворчого мистецтва Західного Поділля другої половини XVIII століття // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Мистецтвознавство / редкол.: М. Є. Станкевич, О. М. Голубець, Л. А. Кондрацька [та ін.] ; голов. ред. О. С. Смоляк. — Тернопіль : ТНПУ, 2014. — Вип. 1. — С. 222.
  11. вівтарі виготовлялись з липня 1781 по травень 1783 → Бакович О.. Майстри сакрального образотворчого мистецтва Західного Поділля другої половини XVIII століття… — С. 222.
  12. а б Hornung Z. Polejowski Maciej (2 poł. XVIII w.)… — S. 290.
  13. Krasny P. Lwowskie środowisko artystyczne wobec idei symbiozy sztuk w wystroju i wyposażeniu wnętrz sakralnych (1730—1780)… — S. 161—162. (пол.)
  14. Крвавич Д. П. Українська скульптура періоду рококо — С. 149—150.
  15. Ostrowski J. K. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nawarii // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Secesja», 1993. — T. 1. — 364 il. — S. 63. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-09-2. (пол.)
  16. Krasny P., Sito J. «Pan Piotr Polejowski snycyrz lwowski» i jego dzieła w kościele Franciszkanów w Przemyślu // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 2003. — № 5. — S. 183—184. (пол.)
  17. Вуйцик В. С. Матеріали до історії кам'яниць вулиці Вірменської // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 14, Львів, 2004. — С. 156. — ISBN 966-95066-4-13.
  18. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — С. 17.
  19. а б Betlej A. Polejowski Maciej… — S. 376.
  20. Burda E. Sierakowski Wacław Hieronim z Bogusławic Jan Andrzej h. Ogończyk (1700—1780) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polskа Akademja Nauk, 1996. — T. XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 312. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]