Полин альпійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Полин альпійський
Artemisia umbelliformis.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Anthemideae
Рід: Полин (Artemisia)
Вид: Полин альпійський
Біноміальна назва
Artemisia umbelliformis
Lam., 1783
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Artemisia umbelliformis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Artemisia umbelliformis
EOL logo.svg EOL: 596476
IPNI: 180243-1
ITIS logo.svg ITIS: 35445
IUCN logo.svg МСОП: 202935
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 49054

Полин альпійський (Artemisia umbelliformis) — багаторічна рослина роди полин з родини айстрових. Інші назви «білий женепі», срібна або справжня рута.

Опис[ред. | ред. код]

Це багаторічна рослина заввшики 6 — 12 см, максимум 20 см. Надземна частина злегка вигнута з висхідними гілками. Є дерев'яними біля основи, бруньки розміщені на висоті від землі від 2 до 20 см. Трав'янисті частини щорічно сохнуть, живими залишаються лише деревні частини. Стебла повністю волосисті і шовковисті. Пагони сланкі, рідко розгалужені.

Коріння є вторинними для коренеплоду. Листя переважно прикореневі і з черешком, мають томентозу. Нижнє листя має 2-3 пеннатосет, зазвичай головна вісь ділиться на 5 частин. Черешок біля основи позбавлений орекхієт. Розмір лациній прикореневих листків завширшки 1 мм; завдовжки 6 — 9 мм. Довжина черешка листя 5 — 9 мм.

Суцвіття кінцеве і складається з невеликих квітконосних квіткових головок (верхні — сидячі), трохи маятнисті і розташовані одна від одної, пухке суцвіття з 10 — 15 квіток (інколи — 25—50). Квіткові головки розташовані з боків, на верхівці суцвіття збираються у щільні клубочки. Розмір квіткових головок менше 6 мм. Довжина плодоніжки 2 — 8 мм.

Квітки актиноморфні, утворені чотирма частинами: чашечка — віночок — андроцей — гінецей. Пелюсток нараховується 5, мають золотаво-жовтуватий колір. Андроцей має 5 тичинок. Гінецей має 2 плодолистки.

Час цвітіння — з липня по вересень, запилюється вітром. Насіння, які дозрівають восени, можуть поширюватися з потоками повітря на невеликі відстані.

Плід — сухий, сім'янка дрібна, довгаста, стискається з боків, має буре забарвлення. Листя і квіти мають приємний запашний запах.

Рослина неотруйна, але містить потенційно небезпечне речовину — туйон[en], який у високих дозах може викликати судоми

У природному середовищі життєвий цикл рослини триває близько 10 років, але в культурі воно живе не довше 5, досягаючи зрілості вже на 2 році життя.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Поширено в субальпійській і альпійської зонах Альп. В Іспанії відомо кілька її місцезнаходжень в Піренеях, Сьєрра-Неваді і Кантабрійських горах.

Росте на кам'янистих схилах, в тріщинах скель, зустрічається на висотах від 1300 до 3700 м на рівнем моря поруч з альпійською білоткою. Воліє до вапняних ґрунтів. В Італії та Швейцарії цю рослину збирати заборонено, у Франції, Австрії та Німеччині — лише в окремих місцях та періодах.

Застосування[ред. | ред. код]

У народній медицині застосовується проти лихоманки, пневмонії та плевриту, поносу. Також, використовуєтсья для ароматизації напоїв та деяких страв.

У кулінарії може використовуватися в якості приправи як полин звичайний, в тих же кількостях. Є одним з головних компонентів альпійського лікеру Женепі та вермуту.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Xaver Finkenzeller: Alpenblumen. München 2003, ISBN 3-576-11482-3.
  • Judd-Campbell-Kellogg-Stevens-Donoghue, Botanica Sistematica — Un approccio filogenetico, Padova, Piccin Nuova Libraria, 2007, p. 520, ISBN 978-88-299-1824-9.