Полин віничний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Полин віничний
Redstem wormwood (Artemisia scoparia) 1.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Полин (Artemisia)
Вид: Полин віничний
Біноміальна назва
Artemisia scoparia
Waldst. & Kit. 1802 not Maxim. 1859[1]
Синоніми[2]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Artemisia scoparia
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Artemisia scoparia
EOL logo.svg EOL: 483339
IPNI: 180092-1
ITIS logo.svg ITIS: 506833
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 72351

Полин віничний (Artemisia scoparia) — вид трав'янистих рослин родини айстрових (Asteraceae).

Поширення[ред. | ред. код]

Широко поширена степова рослина. Ареал займає східні і південні райони України, Росію, Кавказ, Середню Азію, Малу Азію, Іран, Афганістан, Монголію, Китай, Корею, Японію. Зростає на легких піщаних і супіщаних ґрунтах, по берегах річок, на полях, пасовищах, на степових луках з солончаковими ґрунтами, на щебнистих схилах. Нерідко утворює великі зарості, особливо в степових і напівпустельних південних районах.

Опис[ред. | ред. код]

Однорічна або дворічна рослина. Перисто-розсічене листя з вузькими лінійно-ланцетними або ниткоподібними часточками, в молодому віці опушене, пізніше — голе. Має дерев'янисте кореневище, від якого відходять безліч відростків і пагонів. Квітконосні стебла висхідні або прямостоячі, 30-60 см завдовжки, бурі, біля основи здеревілі. Квітки жовті або червонуваті, в яйцевидних пониклих кошиках, які утворюють кисть. Крайові квітки маткові, ниткоподібно-трубчасті, двузубчаті; середні — двостатеві, трубчасті, п'ятизубчаті. Цвіте з кінця липня до пізньої осені. Плід — сім'янка.

У рослині встановлено наявність різних елементів, зокрема таких рідкісних, як титан і гелій. Зміст смол в наземній частини 4,35-5,57 %, в коренях — 1,08-1,37 %, квітках — 7,91 %. Вся рослина містить також органічні кислоти: лимонну, яблучну, щавлеву, оцтову, пропіонову і валеріанову; дубильні речовини (в траві 3,61-4,74 %, в коренях 2-2,5 %), що відносяться до пірогалової групи. Крім того, наземна частина рослини містить ефірну олію, максимальне накопичення якої спостерігається в фазу цвітіння (до 0,96 %).

Використання[ред. | ред. код]

Лікувальні властивості[ред. | ред. код]

У народній медицині водний настій трави застосовують при порушеннях менструального циклу і як протиглисний. З цими ж цілями призначають відвар полину, а також використовують як жовчогінний, для поліпшення травлення, при печії, кашлі, неврастенії, епілепсії, головного болю, застуді, ревматизмі.

Рослина популярна в китайській, тибетській і індійській медицині як антимікробний, сечогінний, жарознижуючий і протизастудний засіб, при захворюваннях органів дихання і як відхаркувальний.

У офіційній медицині застосовується препарат артемізол на основі полину віничного, що застосовується як спазмолітичний засіб при жовчно-кам'яній хворобі.

Кулінарія[ред. | ред. код]

У кулінарії європейських країн і США цей вид полину використовують в сушеному вигляді в невеликих дозах (на кінчику ножа): приправляють смажене м'ясо за 1-2 хв до готовності. Найчастіше рослину використовують для ароматизації маринаду, в якому витримують м'ясо перед смаженням або тушенням. Полином приправляють м'ясні фарші, додають до картопляних або цибульних супів, капусти, шпинату.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Lin Yourun, Christopher J. Humphries, Michael G. Gilbert: Artemisia. In: ISBN 9781935641070, PDF-Datei, online.
  • Abdul Ghafoor: Flora of Pakistan 207: Asteraceae (I) — Anthemideae. University of Karachi, Department of Botany, Karachi 2002, S. 107, online.

Посилання[ред. | ред. код]