Положинський Олександр Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сашко Положинський
Зображення
Основна інформація
Дата народження 28 травня 1972(1972-05-28) (47 років)
Місце народження Луцьк
Громадянство Україна Україна
Професія економіст, музикант, громадський діяч
Жанр рок, хіп-хоп
Псевдоніми Сашко Положинський
Колективи «Тартак», «Був'є»
sashko.com.ua
Q: Цитати у Вікіцитатах
Файли у Вікісховищі?

Олекса́ндр Євге́нович Положи́нський (нар. 28 травня 1972, Луцьк) — лідер українського гурту «Тартак», створеного 1996 року, проекту «Був'є» (2014), співак і шоумен, ведучий радіо «НВ»[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Олександр народився 28 травня 1972 року у Луцьку. Співати почав дуже рано, коли виступав на святкових ранках.

Навчався у Луцькій школі № 15.

В 1987-му році, після закінчення 8-го класу, поступив вчитися у Львівський військовий інтернат [2].

Вища освіта — економічна, Олександр закінчив економічний факультет Луцького технічного університету за спеціальністю «економіка підприємства» та військовий інтернат у Львові. Саме у цьому інтернаті Сашко отримав одне зі своїх прізвиськ — Коміс (інтернатно-військове від «комісар»). На перших курсах університету він постійно погано вчився, однак на ІІІ курсі став відмінником і почав брати участь у КВК.

1996 року Олександр дізнався про фестиваль Червона Рута. Для участі в ньому потрібно було мати гурт, три пісні та подати заяву. Гурту не було, однак була назва і чотири пісні. Згодом знайшлися й інші учасники для новоствореного гурту Тартак. Положинський став його лідером, пишучи більшість пісень.

Положинський у 2011

У гурті «Тартак» обіймає найважливішу посаду: Сашко є художнім керівником, співпродюсером, вокалістом, шоуменом, бі-боєм, секс-символом, тартаменом і старійшиною, а також автором текстів.

За сумісництвом працює ведучим на телебаченні та радіо. Саме Сашко вів передачу «Свіжа кров» на телеканалі М1, яка займалася пошуком і підтримкою молодих талановитих гуртів. Сашко брав у цьому активну участь, допомагаючи новачкам, був організатором акції «Не будь байдужим».

Окрім того, Положинський відомий своєю патріотичною громадською позицією, яку він неодноразово засвідчував у текстах своїх пісень та під час публічних виступів. Зокрема, трек «Я не хочу» з альбому Музичний лист щастя став неофіційним гімном Помаранчевої революції, а написана у співавторстві з Андрієм Підлужним пісня «Не кажучи нікому» є однією з небагатьох сучасних композицій, присвячених українським повстанцям.

У своєму прагненні донести до молоді український фольклор, 2006 року Положинський співпрацював з народним колективом Гуляйгород, результатом чого стало створення однойменного альбому, в якому українська народна творчість набула сучасного звучання. Одним з останніх проектів є запис разом з Орестом Крисою та Едуардом Приступою альбому «ПоНеДілОК», в якому музичного супроводу дістали уривки з відомих творів українських класиків.

2007 року взяв участь в альбомі білоруського опозиційного гурту Чырво́ным па Бе́лым пісня «UA 4 BY» записана з київським гуртом Епіцентр Унії.

Особисте життя[ред. | ред. код]

У вільний час віддає перевагу активному відпочинку, займається сноубордингом та грає у футбол. Неодружений, має квартиру в Києві, але мешкає в Луцьку.

Улюблені музичні гурти — Bush, Papa Roach і Тартак. Книжка, що справила найбільше враження — «Алхімік» Пауло Коельйо. Сашко принципово не читає решту романів бразильського письменника, аби не зіпсувати чудового враження. З українських — Улас Самчук «Марія» та Оксана Забужко «Польові дослідження з українського сексу».

Три фільми, що справили найбільше враження — «Хоробре серце» — за батальні сцени, «Вогнем і мечем» — негативне висвітлення українців, «Воїн» — фільм корейського виробництва за якість і красу.

Улюблений вислів — «Треба жити так, щоб було добре мені, і при цьому нікому не заважати»

Нагороди[ред. | ред. код]

  1. 2013 — Лауреат премії імені Василя Стуса[3]

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У травні 2018 записав відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[4]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]