Полонізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Полоні́зм (лат. polonismus від polonus — «польський») — запозичення з польської мови. Полонізмом може бути не обов'язково лексема, а й фонетична, граматична чи фразеологічна форма.

В українській мові полонізми становлять значний відсоток лексики. Окрім того, польське посередництво (поряд з російським) здавна слугувало джерелом міжнародної наукової і технічної термінології.

Полонізми у мовах світу[ред.ред. код]

У більшості мов світу полонізми означають тільки польські реалії і предмети національної культури (гетьман, злотий, мазурка, пан, пончики, сейм). Проте, у мовах народів, що здавна сусідували з Польщею (німецька, російська, чеська) сфера їхнього вживання набагато ширша, а у мовах країн, що тривалий час перебували у складі польської держави (білоруська, українська) вони становлять значну частину лексики.

Англійська мова [ред.ред. код]

Німецька мова [ред.ред. код]

В українській мові[ред.ред. код]

Поряд з російською, польська мова справила найбільш значний вплив на сучасну українську[2]. Це пояснюють, передусім, тривалим перебуванням більшої частини території сучасної України у складі польської держави. Проблема ролі полонізмів у її формуванні до кінця не розв'язана й досі[2][3]. За різними оцінками, до полонізмів можна віднести до 1 700 слів у лексиці сучасної української мови, засвідченої у словниках[4]. Польські запозичення наявні у різних лексичних сферах: це як загальновживана лексика (влада, ґудзик, коштувати, пан, рахунок), так і діалектизми (амбасада, аґенція, екзиль, пацьоркі), а також екзотизми (мазурка, креси).

Польська мова стала посередником для входження до українського лексичного фонду великої кількості слів німецького і латинського походження, передусім, науково-культурної термінології й технічної лексики[5][6].

Проблема полонізмів[ред.ред. код]

На думку низки дослідників, польська мова збагатила староукраїнську новими словами й словотворчими елементами, а також послугувала джерелом для проникнення до неї величезної кількості спеціальних термінів зі західноєвропейських мов (латини, німецької, французької). Якщо вплив російської мови викликає здебільшого негативну оцінку (насаджування російської через «теорію офіційної народності», пізніше — через «теорію злиття мов»), польський вплив оцінюється досить схвально: його пояснюють «тісним контактом української й польської спільнот в умовах проживання на території однієї держави»[7]. Втім, є інший погляд на можливість таких контактів: так, І. І. Огієнко зазначає, що «власне аж до останнього часу не було добрих шляхів на Україні, які вможливлювали б скоре й широке розповсюдження польських позичок серед народніх мас». В. Шимановський пише щодо впливу польської на народну українську мову XVI—XVII ст.: «про цей вплив ми можемо говорити лише настільки, наскільки він відбився в літературних пам'ятках, які дійшли до нашого часу, і залишив свої сліди в сучасних наріччях»[3]. Українські мовознавці[Хто?] позитивно ставляться до активного засвоєння польських слів, якщо разом з ними з'являлися нові поняття і розширювалася семантична структура української мови. Відносно ж запозичення синонімів до вже наявних українських слів оцінюється ними негативно[2].

Прагнення звільнити українську мову від росіянізмів наприкінці XX — початку XXI ст., спричинює, серед іншого, впровадження до активного слововживання забутих і діалектних полонізмів[7]. Серед слів, замінюваних останнім часом полонізмами, наявні й питомо українські слова.

Тема полонізмів може набувати і політичного забарвлення. У російських шовіністичних колах поширена точка зору, згідно з якою українська мова є не самостійною слов'янською мовою, а одним з говорів російської, у якому присутня значна кількість польської лексики. Прихильники цієї теорії вказують на численні україно-польські лексичні паралелі, відсутні між українською і російською, пояснюючи їх масовим засвоєнням польської лексики за часів Речі Посполитої. Одним з найвідоміших прибічників такого погляду на формування української мови є А. І. Желєзний[8][9][10][11].

Виявлення полонізмів[ред.ред. код]

Ідентифікація полонізма є непростою задачею. Сам по собі збіг українського й польського слів не може бути підставою розглядати його як польське запозичення: вони можуть мати загальнослов'янське походження. На польське походження слова вказують такі ознаки:

1. Фонетичні:

  • Сполучення tret на місці прасл. *tert (аґрест, ґречний, кревний);
  • Сполучення trot на місці прасл. *tort (промінь, крот, стокротка);
  • Сполучення tłut на місці прасл. *tlt (слуп, тлустий, тлумок, тлучок);
  • Сполучення «-дз-» (дзьоб): прасл. *dz у східнослов'янських мовах перейшов у [z], у польській зберігся як африкат [dz];
  • Наявність звука [g] («ґ») (замість природного для української [ɦ], «г»), де він походить від польських «g», «k»: аґрус, ґанок, ґніт, ґрати, ґудзик. Особливо багато слів зі звуком «ґ» у західноукраїнських говірках, проте, не всі з них мають польське походження: деякі є мадяризмами і германізмами, а деякі і питомо українськими словами (дзиґа);
  • Збереження праслов'янського суфікса *dl (*dьl): вагадло, виделка, ковадло, повидло, простирадло, чуперадло (пор. пол. mydło, szydło, widły, що відповідають українським мило, шило, вила)
  • Пом'якшення праслов'янського кореня *vьx (зáвше)
  • Рефлекси праслов'янських носових голосних «он», «ом», «ен», «ун» (замість питомо українських «у», «я»): венгерець, вензель, вонпити, ксьондз, хорунжий[4].

2. Словотвірні:

  • Наголошений суфікс «-ов(ий)» у відіменникових прикметниках може в низці випадків свідчити про польське походження слова (адресо́вий, безпредмето́вий, безтерміно́вий, бензино́вий, вагоно́вий, ванільóвий, шабльонóвий). Він походить від праслов'янського суфікса-нарощення -ov- типу відмінювання з основою на *-ǔ, але існує відповідний питомо український суфікс, що може як наголошуватися (домовий, медовий), так і не наголошуватися (верховий, низовий, передовий);
  • Суфікс -іст(а)/-ист(а) (баліста, басиста, органіста, цимбалиста);
  • Суфікс -ця на позначення особи переважно чоловічої статі (дорадця, радця, райця);
  • Суфікc -іськ(о) / -иск(о) замість -іще, -ище (становисько);
  • Приставка «за-» — зі значенням досягнення результату (заадресувати, забавитися, запомога, запродати, зателефонувати, затитулю(у)вати)[4].

3. Морфологічні:

  • Жіночий рід низки галіцизмів — замість чоловічого при запозиченні через російську (ґрипа, девіза, діягноза, екзекутива, екстаза, еліпса, жакета, консоля, редута — проти грип, девіз, діагноз, екзекутив, екстаз, еліпс, жакет, консоль, редут);
  • Поширене закінчення «-а» іменників чоловічого роду (асиста, басиста, ідіота, органіста, цимбалиста). Втім, досить поширене закінчення «-а» й у питомо українських слів чоловічого роду (зануда, паливода, рибалка);
  • Нульове закінчення іменників, які мають закінчення «-а» у разі запозичення через російську мову (діядем, монополь, теорем, цитат — проти діадема, монополія, теорема, цитата)[4].

Явними полонізмами є спільні україно-польські слова, які у самій польській є запозиченнями зі західноєвропейських мов (переважно німецької і латинської). До української вони потрапили, дещо змінивши свій фонетичний характер (аґрус, ґрати, шинка, шукати, ярмарок).

При запозиченні польських слів до української з ними могли відбуватися такі зміни:

  • Поява протетичного звука [ɦ] («г») перед початковим [a] (гармата);
  • Зміна польського «f» на «хв», «х» (хвіртка, хурман)
  • Заміна носових ę, ą на українські «ен», «он», у старих запозиченнях — «я», «ун» (венгерець, вензель, ксьондз, вонтпити, пончик, цвях, хорунжий)[4]

Найбільш уживані полонізми[ред.ред. код]

Всі слова подаються та відсортовані за підкатегоріями виключно згідно з «Етимологічним словником української мови» Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України.

  • Аркуш < arkusz < лат. arcus («дуга, лук, арка»)
  • Аґрус < пол. agrestXVXVI «кисле вино з незрілого винограду», пізніше «аґрус») < італ. agresto («незрілий виноград»)
  • Альтана < altana, ймовірно через нім. Altan («балкон») від італ. altana («тераса на даху»)
  • Бачити < baczyć[ком. 1][ком. 2].
  • Бруква < brukiew < ниж.-нім. bruke, wruke
  • Булка < bułka < фр. boule або італ. bulla (але більш ймовірне питоме слов'янське походження: від прасл. *bul-a — «куля», «ґуля», звідки й «булава»).
  • Бурштин < bursztyn < нім. Bernstein («палаючий камінь», «жар-камінь»)
  • Вежа < wieża (у разі питомо українського походження мало бути *віжа)[17]
  • Вензель < węzeɫ («вузол») < прасл. *vǫzlъ.
  • Виделка < widelec < прасл. *vidlo («вила»)
  • Власний < własny, яке може бути питомо польським, а може й походити від чеськ. vlastny
  • Вонпити («сумніватися») < wąpić
  • Гасло < hasło < прасл. *gadlo < *gadati.
  • Гармата < armata < італ. armata («військо», «армія»)
  • Гарцювати < harcować
  • Герб < herb < нім. Erbe
  • Ґоґель-моґель < kogel-mogel < нім. Kuddelmuddel («мішанина», «безладдя»)
  • Ґрати < krata < італ. grata («плетінка»)
  • Ґречний < greczny (походить від виразу k rzeczy («до речі»), калькою з greczny є слово доречний).
  • Ґудзик < guzik < прасл. *guzъ («ґуля», «ґудзь»; з огляду на наявність звуків «ґ» і «дз» замість належних «г» і «з» слід визнати ймовірнішим польське походження, питомо українське мало бути *гузик).
  • Деко < deka, очевидно, від нім. Decke («покришка»)
  • Дзбан (при питомо українському джбан)
  • Дзиґар < dzegar, zegar < нім. Seiger.
  • Дзьоб < dziob / dziub. Це польське новоутворення XVIII століття походить від dziobać / dziubać з прасл. *zobati[ком. 3]
  • Досконалий < doskonały (первісне значення «завершений», «виконаний» < прасл. *konati («закінчити», «виконати»).
  • Дратва < dratwa < сер.-в.-нім. drat («дріт»)
  • Дяка, дякувати < dzięk, dziękować < сер.-в.-нім. dank, множина denke («подяка», «думка»). У закарпатський говір, можливо, запозичене через посередництво словац. d'aka.
  • Жовнір < żołnierz < сер.-в.-нім. soldenære
  • Жодний < żaden (скорочення від niże jeden — «не один»)
  • Завжди < zawżdy (сучасна форма zawsze) < za + wżdy (< wszegdy), якому відповідає питомо українське завсігди
  • Замок < zamek («замо́к», «за́мок», за походженням — калька з сер.-в.-нім. slōʒ)
  • Зброя < zbroja
  • Збруя < zbroja
  • Звитяга < zwycięstwo, що походить від wiciądz («витязь»).
  • Зичити < zyczyć від żyć («жити»).
  • Зненацька < znienacka від nadzeja < прасл. *nadḕja («надія»).
  • Керувати < kierować < нім. kehren
  • Ковадло < kowadło від kować < *kovati.
  • Ковдра < kołdra
  • Кошторис < kosztorys (утворене від koszt + rys)
  • Коштувати < kosztować < сер.-в.-нім. kosten < старофр. coster < лат. cōnstāre («стояти разом»).
  • Краля < kralka («картяна дама»)
  • Кревний < krewny, утворене від krew (відповідає питоме «кровний»)
  • Крот (у сполученнях «сто крот» тощо) < kroć < прасл. *kortъ (звідки стцерк.-слов. кратъ, запозичене до української як крат)
  • Курок < kurek («півник», калька з нім. Hahn)
  • Кшталт < kształt < нім. gestalt
  • Ланцюг < łańcug (сучасна форма łańcuch) від сер.-в.-нім. незасвідченого слова *lannzug
  • Луза < łuza (раніша форма bluza) < фр. blouze
  • Міць < moc < прасл. *mogtь (звідки також і питомо українське (староукр.) міч).
  • Навіть < nawet, утвореного від na + wet («закінчення судової справи»), первісне значення «нарешті»
  • Олівець < ołówek < ołów («свинець»)
  • Пан < pan < прасл. *gъpanъ
  • Певний < pewny < прасл. *pъvati («уповати»).
  • Петрушка < pietruszka < сер.-в.-нім. petersîlje < лат. petroselinum < грец. πετροσέλινον («гірська селера»)
  • Пильнувати < pilnować < pilny (не зовсім ясного походження, окрім того, слово пильныи засвідчене в давньоруській мові)
  • Пляма < plama (раніша форма plana, якій відповідає питомо українське плена́ — «тріщина в металі»)
  • Повидло < powidła
  • Поєдинок < pojedinek
  • Пончик < pączek < pẹkać («пукати», «тріскати»).
  • Прагнути < pragąć < praẑyć («пряжити», «смажити»)
  • Промінь < promień (що відповідає староукраїнському «поромінь»)
  • Простирадло (< proscieradło, яке відповідає питомо українському «простирало»)
  • Ринок < rуnеk < сер.-в.-нім. rinc («круг», «коло»).
  • Сейм < sejm < прасл. *sъjьmъ/*sǫjьmъ (питомо українське — сойм).
  • Скарга < skarga < прасл. *skъrg- — кореня зі значенням «скреготати»
  • Скриня < skrynia, очевидно, від сер.-в.-нім. scrini < лат. scrinium («кругла коробка для паперів»); припускається і питоме походження (прасл. *skrinъ, *skrina, *skrinja, пор. «криниця»).
  • Слоїк < sloik, slój, можливо, від прасл. *sъlojь < *sъliti
  • Слуп < słup < прасл. *stъl̥pъ (звідки питоме стовп)
  • Смак < smak < давн.в-нім. smac
  • Сподівати(ся) < spodziać się (походить від dziać — «діяти»)
  • Стокротка < stokrotka, від stokroć («сто разів», «сто крат»)
  • Стосувати (застосовувати) < stosować (від застарілого stos — «удар»)
  • Схрон < schron (від прасл. *xorniti, звідки також укр. хоронити, церк.-слов. хранити)
  • Тістечко < ciasteczka від ciasto («тісто»)
  • Тлумачити < tłumaczyć (відповідає питомо українському товмачити)
  • Тлумити < tłumić (відповідає українському діалектному товмити — «крити щось у собі», «приховувати своє горе»)
  • Тлустий < tłusty < прасл. *tъl̥stъ (відповідає питомо українському товстий)
  • Труна < truna (сучасна форма trumna) < нов.-в.-нім. truhne (Truhe)
  • Туз < tuz < нім. Daus
  • Увага < uwaga < від waga
  • Урочистий < uroczysty від urok («річна плата») < rok («рік»).
  • Філіжанка < filiżanka < запозичення з тур. fincan. Можливо й румунське посередництво.
  • Хвилина < chwila («мить», «короткий проміжок часу»)
  • Хвиля — контамінація слів fala («хвиля») + chwila
  • Хлопець < chłopec < прасл. *хolpъ (звідки питоме «холоп»)
  • Хорунжий < chorąży < chorągiew (що відповідає питомо українському «хоругов»)
  • Цирульник < cyrulik
  • Цнота < cnota < cny < прасл. *čьstьnъ (звідки також й укр. честь)
  • Цвинтар < cmentarz < лат. cementerium
  • Цікавий < ciekawy (утворене від ciekę — «течу»)
  • Цукерка < cukierek (утворене від cukier)
  • Шкіра < skórа < прасл. *skora (звідси й питоме «скорина»).
  • Шкура < skórа < прасл. *skora
  • Шлюб < ślub < прасл. *sъljubiti

Слова, засвоєні через посередництво польської мови[ред.ред. код]

Латинізми

З німецької мови

Галліцизми
Богемізми
З інших мов

Кальки[ред.ред. код]

Окрім запозичень, в українській мові існує певна кількість кальок. За зразком польських слів і виразів утворювалися українські слова і термінологічні словосполучення:

  • Надихати — від natchnąć (сучасне inspirować), утворене від na + tchnąć. Польське слово, у свою чергу є калькою з лат. inspiro, церковнослов'янською калькою є въдъхновлѧти;
  • Підручник — від podręcznik, утвореного від pod («під») + ręka («рука»);
  • Посідати — від posiadać, яке, в свою чергу, є адаптованим запозиченням з лат. possidere;
  • Часопис — від czasopismo, що в свою чергу, є калькою з нім. Zeitschrift.

Питомо українські відповідники[ред.ред. код]

Деякі з полонізмів мають свої питомі українські відповідники:

Полонізм Походження полонізму Питомо українське слово Походження
бачити baczyć (< *ob-ačiti (?) чи тур. bak) видіти давньорус. видѣти
венгерець Węgier (< прасл. *ǫgrъ) угорець давньорус. ѫгринъ < прасл. *ǫgrъ < лат. Hungarus
будинок budynek (< сер.-в.-нім. büding) дім давньорус. домъ < прасл. *domъ
будувати budować (< сер.-в.-нім. büden) строїти давньорус. строити < прасл. *strojiti
дзбан dzban < ст.-пол. < czban джбан прасл. *čьbanъ
дякую dziękuję (< давн.в-нім. dankōn) спасибі давньорус. съпаси богъ
кульчики («серги») kulczyki ковтки давньорус. колты
простирадло prześcieradɫo < прасл. *prostiradlo простирало, простиня прасл. *prostiradlo, давньорус. *простиря
філіжанка filiżanka (< тур. فنجان через рум. filigean) чашка давньорус. чаша < прасл. *čaša
цвях ćwiek, ćwięk (< нім. Zweck) гвіздок давньорус. гвоздь < прасл. *gvozdь
червоний сzеrwоnу (< прасл. *čьrvjenъ) червений давньорус. чьрвенъ < прасл. *čьrvjenъ
швидкий szwitki, świtki (з дав.-н.-нім. swið) бистрий прасл. *bystrъ

Псевдополонізми[ред.ред. код]

Іноді помилково зараховують до полонізмів[20][8] без достатніх підстав питомо українські слова давньоруського й праслов'янського походження[21][22][23][24], а також запозичення з інших слов'янських і неслов'янських мов, відсутні у російській мові, але наявні у польській:

Українське слово Походження Схоже польське слово Примітки
аби давньорус. абы     aby Утворене з а + бы; первісно — аорист у значенні суб'юнктива.
але давньорус. а + ле («ледве»)    ale
арешт нім. Arrést areszt Запозичене в XVII столітті. Пізнім полонізмом може вважатися вимова з наголосом на перший склад (а́решт), замість літературної аре́шт.
батіг давньорус. батогъ    batog
бо давньорус. бо      bo Поширене і в церковнослов'янській мові, того ж походження й рос. ибо
брила пра-і.е. *bhrula, *bhrila    bryła
вада давньорус. вада    wada
вапно давньорус. вапь («фарба»), давньорус. вапьно («вапно») < прасл. *vapьno    wapno Вважається спорідненим з прусськ. woapis, латис. vãpe. Також припускають запозичення з грец. βαφή.
гречкосій гречка+сіяти hreczkosiej Це слово не може бути полонізмом, оскільки пол. hreczka («гречка») до польської потрапило з української і сприймається там як розмовне (нормативним варіантом є gryka)[25]
гроно прасл. *grono   grono Полонізмом може вважатися лише фонетичний варіант з початковим ґ (ґроно). Від прасл. *grono походить також грань
гума лат. gumma   guma запозичене в XVI століття, слово вживається майже у всіх слов'янських мовах
діжка прасл. *děža    dzieża Засвідчене й у російській мові (дежа)
живиця прасл. *żivica    żywica У цьому значенні відоме й у російській мові
з-за прасл. *jьz- + *za     zza Українське «з» могло розвинутися з давньорус. изъ.
зле давньорус. зъло złe
зненавидіти стцерк.-слов. ненавидѣти znienawidzić Підстав вважати полонізмом нема. Може бути утворене від стцерк.-слов. возненавидѣти зі заміною приставки «воз-» українською «з-»
квітка прасл. *květъ, *květka kwiat У західнослов'янських мовах збереглися праслов'янські сполучення *gv, *kv. У південнослов'янських мовах ці звукосполучення перейшли у *zv, *cv у межах процесу другої палаталізації; вважається, що аналогічний процес відбувся і в східнослов'янських. Але лесикографічні дані показують питомість форм *gv, *kv для багатьох українських діалектів (у тому числі східних, де польський вплив був меншим), а також для деяких російських (форми кветка, квести тривалий час зберегалися у північно-західних російських діалектах[26]).
коло прасл. *kolo    koło Первісне значення — «коло», «колесо», «круг». «Колесо» утворене від стародавньої множини слова «коло» — «колеса».
кохати прасл. *kochati    kochać Первісне значення — «доглядати, дбати». Не виключений вплив польського значення слова на його українську семантику. Пояснення самого слова як полонізма непереконливе[21]
кошуля прасл. košulja koszula Праслов'янське запозичення з лат. casula («хижка», «курінь»)
кравець прасл. *kravьcь  krawiec Праслов'янське *kravьcь вважається діалектним: воно, очевидно, було відоме тільки на півночі поширення праслов'янських говорів, бо похідні від нього представлені тільки в західних і почасти східнослов'янських мовах (чеськ. kravec, пол. krawiec, в.-луж. і н.-луж. krawc, укр. кравець, біл. кравец, рос. діал. кравец).
кут прасл. *kǫtъ kąt Існує й у російських діалектах
лихо давньорус. лихъ < прасл. *liхъ     licho
лікар давньорус. *лѣкарь    lekarz Походить від праслов. *lěčiti («лікувати»). Слово лекарь як застаріле відоме й у російській мові.
лічити прасл. *ličiti liczyć Вважають похідним від *likъ, і порівнюють зі словами «лице», «личити»
мова прасл. *mьl̥va mowa Польське mowa вважається запозиченням з української[27]: прасл. ь у польській давало -il- або -eł-, а не -ow- (пор. прасл. *mьl̥čati > укр. мовчати, пол. milczać; прасл. *vьl̥kъ > укр. вовк, пол. wilk; прасл. *vьl̥na > укр. вовна, пол. wełna; прасл. *pьl̥nъ > укр. повний, пол. pełny).
неділя давньорус. недѣля, недѣлѩ < прасл. *nedělja  niedzeiela Перенесення значення слова неделя у російській мові (там воно значить «тиждень») відбулося, певно, під впливом подвійного значення у грец. σάββατα («субота», «тиждень»). В інших слов'янських мовах слово зберігає своє давнє значення
око давньорус. око < прасл. *оkо     оkо Праслов'янське слово, праіндоєвропейського походження (лит. akìs, грец. ὄσσε, лат. oculus). У російській сприймається як застаріле й вживається лише в поетичному контексті.
оксамит давньорус. оксамитъ   aksamit Трапляється в тексті поеми «Слово о полку Ігоревім». Давньоруське слово походить від грец. ἑξάμιτος, із закономірним для східнослов'янських мов переходом початкового ἑ- в «о-». Для польського можливо латинське посередництво (через лат. examitum), подібно нім. Samt
опріч давньорус. опричь    oprocz Слово опричь відоме й в російській мові, пор. «опричнина»
питати давньорус. пытати    pytać У російській мові значення слова пытать як «питати» відоме як застаріле. Основне — «катувати», «допитувати на тортурах».
пиха давньорус. пыхъ    pycha
прапор давньорус. прапоръ рrороrzес Питомо східнослов'янське слово — поропоръ (< прасл. *роrроrъ). Форма прапоръ є церковнослов'янізмом.
рік прасл. *rokъ,
давньорус. рокъ
   rok Слово *rokъ означало «термін», «проміжок часу», рокъ — «доля», «вік». У російській мові теж існують похідні від них: рок («фатум», «доля»), срок («термін», «строк»)
руїна лат. ruina    ruina
рух прасл. *ruхъ    ruch З того ж кореня давньорус. роушити («пересувати»). Звідси й рос. рушить («руйнувати», «розвалювати»), рухлядь («мотлох», первісно — «рухоме майно»).
смарагд стцерк.-слов. змарагдъ    smaragd Запозичено через церковнослов'янську з грец. σμάραγδος
тримати прасл. *trimati    trzymać
  фіранка нім. Vorhang
сер.-в.-нім. vürhanc, vorhanc
  firanka
цегла нім. Ziegel   cegła Відоме у багатьох слов'янських мовах. У Стародавній Русі цегла була відома як плинѳа (плинѳъ, плинтъ), назва якої походить з грец. πλίνθος (див. плінфа). Російське кирпич запозичене з тюркських мов (тур. kerpiç, тат. кирпеч).
чапля прасл. *čapja    czapla Російську форму з початковим «ц» пояснюють як північну діалектну, з ареалу «цокаючих» говірок. У більшості слов'янських мов і діалектів існує форма з початковим [ч], у тому числі й у південноросійських говорах
час давньорус. часъ     czas Первісне значення (прасл. *čаsъ) — «невизначений проміжок часу». У російській мові основне значення — «година», але відоме вживання й у давньому значенні «час».
чекати прасл. *čekati    czekać Пор. рос. начеку («напоготові»)

Непростими з цього погляду є слова мешкати, місто, червоний. У давньоруській мові засвідчене дієслово мѣшкати у значенні «проживати», але сучасне «мешкати», радше за все, теж слід визнати полонізмом (у разі питомо українського мало бути *мішкати).

Слово «місто» традиційно вважають полонізмом (від miasto), протиставляючи йому староукраїнське город. Проте, слід мати на увазі, що давньорус. і стцерк.-слов. мѣсто, окрім основного значення «місце», також засвідчене у значенні «місто», «го́род», «неукріплений населений пункт», «неукріплена частина міста», «посад» (на протиставлення укріпленому го́роду)[28]. «Червоний» може бути запозиченим з польської (від czerwony), але також бути похідним від давньорус. черленый, червеный.

До полонізмів також часто зараховують українські слова, приставкам «ви-», «з» у яких відповідає російська приставка «из-», а приставкам «з-», «с-» відповідає російська «воз-»: виборчий, вимір, здрібнілий, змінний, зненавидіти, зникати, зовнішній, сходинка, схід тощо, порівнюючи їх зі схожими польськими (wyborczy, wymiar, zdrobniały, zmienny, znienawidzić, znikać, zewnetszny, schodek, wschód). Проте, відоме, що приставки «воз-», «из-», а також більшість слів з ними не є питомо російськими (східнослов'янськими), а запозичені з церковнослов'янської (староцерковнослов'янської) мови (пор. рос. выбор — церк.-слов. изборъ).

Не можуть вважатися полонізмами й українські назви місяців, схожі з польськими: липень, серпень, грудень (пол. lipiec, sierpień, grudzien), оскільки вони мають загальнослов'янське походження.

У російській мові[ред.ред. код]

Період активного засвоєння польської лексики російською мовою належить до XVI—XVIII ст.[29]. На думку польського філолога Веслава Вітковського, у сучасній літературній російській мові існує понад 1 000 полонізмів, а загальна кількість польських запозичень (у тому числі історичних) оцінюється ним у близько 7 500 слів[30]. До найбільш поширених полонізмів[31][32][33][34] у російській мові відносять, зокрема:

  • бердиш < berdysz
  • бляха < blacha
  • бричка < bryczka
  • брюква < brukiew
  • будка < buda
  • бутылка < butelka
  • буханка («буханець») < bochenek
  • быдло < bydło
  • венгр < Węgier (замість давньорус. угринъ)
  • вензель < węzeł
  • вирши < wirsze
  • гарцевать
  • гвалт < gwałt
  • гоголь-моголь < kogel-mogel < нім. Kuddelmuddel
  • гонор < honor
  • грош < grósz
  • гусар < husar
  • дармовой < darmowy
  • дозволить < dozwolić[ком. 4]
  • доскональный
  • дратва < dratwa
  • дрель < drel < нім. Drill
  • если < jeśli < jestli
  • жолнер < żołnierz
  • забияка
  • замахиваться (у значенні «робити замах»)
  • за́мок < zamek
  • заядлый
  • карета < kareta < італ. carretta
  • карта
  • каштан
  • клавиша < klawisz
  • клянчить
  • кляуза < klauza < лат. clausa
  • козлы
  • король < król
  • королева < królewa
  • костёл
  • кролик < królik
  • кружка («кухоль») < kruż
  • крыжовник («аґрус») < *krzyżewnik
  • кувалда < kowadło (через білоруське посередництво)
  • курок < kurek
  • кухня
  • мазурка < mazurka
  • малевать
  • манатки < manaty
  • махина < machina
  • мещанин
  • миндаль
  • молчком
  • муштровать
  • обыватель < obywatel
  • отвага < odwaga
  • отчизна
  • паковать
  • пан < pan
  • папироса < papieros
  • Париж < Раrуż
  • пастернак
  • петрушка
  • повидло < powidło
  • подлец < podlec («незнатна людина»)
  • подначить
  • поединок < pojedynek
  • позволить
  • пончик < pączek
  • поручик < poruczik («помічник»)
  • потрафлять < potrafiać
  • почта < poczta < нім. Poste
  • предместье < przedmieście
  • принять за < przyjęć za
  • прошляпить < prześlepić («проглядіти», «не помітити»; утворене від ślepy)
  • пуля < kula
  • пунцовый («червоногарячий») < роnsоwу < фр. роnсеаu
  • пушка < puszka («металева коробка»)
  • рама < rama
  • рисунок < rysunek
  • рынок < rуnеk
  • рыцарь < rусеrz
  • сбруя < zbroja
  • скарб < skarb
  • склеп < sklep
  • смаковать < smakować
  • смалец < smalec
  • сума
  • так что < tak co
  • танец < tanec
  • тарелка < talerz
  • тасовать < tasować
  • уважать
  • улан < ułan
  • фигляр < figlarz
  • филёнка < filunek
  • форточка < fortka
  • хлопец < chłopec
  • цель < cel
  • цирюльник < cyrulik
  • цифра < cyfra
  • червонец
  • чрезвычайный
  • шкатулка < szkatuła
  • шкодливый < szkodliwy
  • шкура < skórа < прасл. *skora[36]. Питомо російське слово — скора[37] (пор. скорняк — «кушнір»)[38]
  • шляхта < szlachta
  • шпаргалка < szpargały
  • якобы < jakoby
  • ярмарка < jarmarek

У білоруській мові[ред.ред. код]

  • айчына
  • артыкул
  • братэрства
  • быдла
  • вандроўка
  • кавадла
  • моц
  • лямант
  • пярсьцёнак
  • сукенка
  • слуп
  • страшыдла
  • тлущ
  • цудоўны
  • цурацца

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Ткаченко О. Б. Полонізм // Українська мова: Енциклопедія. — К., 2000. — С. 466.
  • Огієнко І. Полонізми в сучасній українській літературній мові // «Рідна Мова», 1936 р., ч. 1, с. 13-18.
  • Кононенко І., Українська і польська мови: контрастивне дослідження / Kononenko I., Język ukraiński i polski: studium kontrastywne. — Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2012. — 808 s. ISBN 978-83-235-0838-0

Коментарі[ред.ред. код]

  1. У сучасній польській — patrzeć[12], за іншими теоріями з давньоіранського abi-ậxṧaya або з турецької мови — від кореня bak[13]
  2. Цікавим фактом є вживання у Галичині, що найбільше піддалася польському впливу, замість бачити слова видіти (Видіти // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.), співзвучного з рос. видеть. Разом з тим тлумачний словник Даля подає вживання слова бачить у діалектах російської мови та вважає можливим походження слова від тюркського (татарського) бакмак[14]. Мовознавець Микола Закревський у своїй роботі «Старосвѣтскій бандурист» виводить слово бачити від об-очити[15], тобто зробити дію очима, таку ж думку озвучує і російське видання «Где учиться»[16]
  3. «Етимологічний словник української мови» під редакцією славіста Ярослава Рудницького не підтверджує польського запозичення, а виводить слово дзьоб / дзюб з праслов'янського зобъ[18].
  4. Співзвучне українське «дозволити», певно, має питомо українську етимологію — від давньорус. до + зволити[35]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Brockhaus
  2. а б в В.В. Піддубна. Висвітлення питання про польський вплив на українську мову в науковій літературі. 
  3. а б В. Титаренко. Розвиток семантики полонізмів у середньополіських говірках. 
  4. а б в г д Піддубна В. В. Полонізми в українській лексикографії 20-40-х рр. ХХ ст. Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харків 2009.
  5. Тема 3. Лексика та фразеологія української мови. 
  6. Запозичення із слов’янських мов. 
  7. а б Руслана Яковець. Пуристичні тенденції в контексті когнітивної лінгвістики. 
  8. а б Анатолий Железный. Происхождение русско-украинского двуязычия на Украине // 8. Краткий словарь польских заимствований в украинском языке. 
  9. Анатолий Вассерман (2013). Украина и остальная Россия (рос). М.: АСТ. с. 85. 
  10. Андрей Медведев (2015). Подлинная история русского и украинского народов. М.: Эксмо. с. 190. 
  11. В. В. Розанов. Голос малоросса о неомалороссах (с. 280—285). Цит. за Украинский вопрос в русской патриотической мысли. Сост., предисловие, послесловие и примечания А. Ю. Минакова. М.: Книжный мир, 2016
  12. Словник: Польсько-український. Українсько-польський. © ВТФ «Перун», 2007 © А. В. Малецька, 3. Є. Ландовські, 2007. Під заг. ред. B.Бусел
  13. Сучасне турецьке bakmak — «дивитися» (Турецько-російський словник. © «Русский язык-Медиа», 2005, Юсипова Р. Р. 80 тис. слів і словосполучень)
  14. Толковый словарь Даля онлайн
  15. Старосвѣтскій бандурист — Мыкола Закревськый, Николай Закревский — Google книги
  16. Буквоед (Этимологическое меню) — Где Учиться? Журнал об образовании.
  17. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
  18. Етимологічний словник української мови: У 2-х т. / Укл. Ярослав Рудницький. — Вінніпеґ-Оттава, 1962-82 // т.II стр.55
  19. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок PUS не вказаний текст
  20. Персональный сайт Анатолия Ивановича ЖЕЛЕЗНОГО | Книги, статьи, размышления…
  21. а б Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009. 
  22. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. 
  23. Список полонізмів в українській мові або давньоруська лексика, кваліфікована як полонізми 15-17 століть. 
  24. Краткий словарь древнерусского языка. 
  25. hreczka // Słownik języka polskiego
  26. Псковский областной словарь с историческими дан- ными. Вып. 14: Кармазинный –– кологородье / Под ред. Л. А. Ивашко, Л. Я. Костючук, И. С. Лутовиновой. –– СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2004. — 388 с.
  27. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9
  28. И. И. Срезневский (1902). Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменным памятникам. Том второй. 
  29. Заимствованные слова в русском языке из английского, французского или немецкого: Примеры, значение. 
  30. Wiesław Witkowski. Nowy słownik zapożyczeń polskich w języku rosyjskim. Kraków: «Universitas», 2006. с. 256. ISBN 83-242-0736-8. 
  31. М. Р. Фасмер (1964—1973). Этимологический словарь русского языка. М.: Прогресс. 
  32. Панькин В.М., Филиппов А.В. Полонизмы. Языковые контакты: краткий словарь, Флинта, 2011 г. 
  33. В. В. Шаповал. Проблемы выявления полонизмов в русском жаргоне. 
  34. Заимствования из славянских языков. 
  35. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наукова думка, 1982.
  36. Шкура // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  37. Скора // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  38. Скорняк // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.